Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №465/7887/26 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №465/7887/26

Суддя: Гулієва М. І.

465/7887/26

1-кп/465/1213/26

ВИРОК

Іменем України

21.10.2026 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110003039 від 04.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зереєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше судимого 26.11.24 Солом`янським районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 20:00 год. 23.10.2025 самовільно залишив тривалістю понад три доби розташування військової частини НОМЕР_1 (наметове містечко « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 ) та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд до 30.06.2026, тобто до моменту його затримання працівниками поліції біля будинку АДРЕСА_3 .

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що у зв`язку із воєнною агресією військ російської федерації на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався неодноразово, востаннє Указом Президента України №4857-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб, 20.05.2026 у період часу з 10:36 год. по 10:40 год. перебуваючи у підземному паркінгу багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14Є, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед темно-сірого кольору з неоново-зеленими написами «KINETIC» вартістю 6 500 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_6 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснив, що з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті цілком погоджується, дійсно самовільно залишив місце служби та своїв крадіжку велосипеда. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.

Потерпіла в судове засідання не з"явилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.Суд вважає за можливе справу розглядати у її відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи підтверджуються доказами, зібраними в ході досудового розслідування, та ніким не оспорюються в судовому засіданні. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз`яснивши, що вони в такому випадку позбавляються права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за доцільне розглянути справу за правилами, передбаченими цими нормами.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України є правильною, оскільки ОСОБА_4 вчинив крадіжку, в умовах воєнного стану.

За ч. 5 ст. 407 КК України дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, оскільки ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 раніше судимий, скоїв тяжкі злочини, щиро розкаявся у вчиненому, на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», та у КНП ЛОР «Львіський обласний медичний центр превенції та терепаї узалежнень» не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, викрадене повернуто потерпілій. Суд також враховує стан здоров"я обвинуваченого ,який відповідно до довідки ВЛК від 16.07.25 має есенціальну гупертензію та алергічний дерматит.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 - не встановлено.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненених кримінальних правопорушень, покарання, яке передбачено за ці злочини, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 5 ст. 407 КК України та - ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того судом встановлено, що вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26.11.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов?язки: періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи,не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.71 КК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином,остаточне покарання обвинуваченому слід призначити за правилами ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26.11.2024.Саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З врахуванням вимог ч. 3 ст. 377 КПК України, беручи до уваги обраний судом вид покарання та наведені вище характеризуючи дані особи обвинуваченого, суд вважає, що виняткові обставини для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, відсутні.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26.11.2024 та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання- з 30.06.2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1925 (одну тисячу двадцять п`ять) гривень 44 коп. витрат на залучення експерта.

Скасувати арешт на на велосипед марки «KINETIC» темно-сірого кольору рами з написами неоново-зеленого кольору, заклеєними скотчем чорного кольору ,накладений згідно ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2026 року.

Речові докази: 5 (п"ять) «DVD – R» дисків- залишити при матеріалах кримінального провадження.

Велосипед марки «KINETIC» повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua