Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №456/5392/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5392/26

Провадження № 2/456/3221/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі ТОВ «Укр кредит фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1666-3217 від 25.02.2026 в розмірі 13410,00 грн, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 25.02.2026 між сторонами за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1666-3217. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3982 для підписання кредитного договору № 1666-3217 від 25.02.2026, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 28 днів; комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення строку його дії або повернення всієї суми кредиту. 25.02.2026 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії №1666-3217, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу додаткові кредитні кошти в сумі 1500,00 грн. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 08.07.2026 утворилась заборгованість у розмірі 13410,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4500,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами в сумі 5985,00 грн; заборгованості за процентами на підставі 625 ЦК України у розмірі 2250,00 грн; заборгованості за комісією в розмірі 675,00 грн.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

15.09.2026 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 98/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 16 вересня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 99/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами /а.с. 100/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1666-3217, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений /а.с. 12-23/.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3982 для підписання кредитного договору № 1666-3217 від 25.02.2026, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит для особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 3000,00 грн; строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 365 днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 24.02.2027; базовий період – 28 днів; комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення строку його дії або повернення всієї суми кредиту /а.с. 24-68/.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 п. 2 кредитного договору кредитодавець ТОВ «Укр кредит фінанс» відкриває позичальнику кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п.п. 4.14 п. 4 договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 24.02.2027. Строк дії договору є рівним строку кредитування.

Також судом встановлено, що 25.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1666-3217, що разом із Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кредитні кошти в сумі 1500,00 грн /а.с. 70 на звороті-73/.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання додаткової угоди від 25.02.2026 до договору про відкриття кредитної лінії № 1666-3217 від 25.02.2026, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Видача кредитних коштів у загальній сумі 4500,00 грн ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 1666-3217 від 25.02.2026 та додаткової угоди від 25.02.2026 підтверджена довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 08.07.2026, довідкою ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту /а.с. 69, 74/.

З розрахунку заборгованості за договором № 1666-3217 від 25.02.2026 встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 08.07.2026 становить 13410,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4500,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами в сумі 5985,00 грн; заборгованості за процентами на підставі 625 ЦК України у розмірі 2250,00 грн; заборгованості за комісією в розмірі 675,00 грн /а.с. 75-77/.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії на спеціальних умовах.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази щодо укладення позичальником ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії № 1666-3217 від 25.02.2026 шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3982 та додаткової угоди шляхом підписання її електронним підписом одноразовими ідентифікаторами А3846, вичерпну інформацію про отримання ним коштів та наявність заборгованості.

ТОВ «Укр кредит фінанс» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 4500,00 грн, водночас ОСОБА_1 , отримавши кредит, зобов`язання за договором № 1666-3217 від 25.02.2026 та додатковою угодою від 25.02.2026 не виконав.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідач отриманий кредит не повернув, будь-яких доказів повернення коштів суду не надав, суд доходить висновку, що вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованості, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4500,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами в сумі 5985,00 грн та заборгованості по комісії за видачу кредиту в сумі 675,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, строк виплати якого ще не настав, у розмірі 4500,00 грн, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

В Договорі про відкриття кредитної лінії № 1666-3217 (системний аналіз п. 4.9, п. 5.4, п. 12.3, п. 12.4 та п. 12.5 Договору) сторони узгодили право кредитора вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Порядок дострокового повернення кредиту унормовано в абз. 2, 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами договору № 1666-3217 від 25.02.2026 ТОВ «Укр кредит фінанс» зобов`язалося надати позичальнику строковий кредит на споживчі цілі, а саме: для задоволення особистих потреб позичальника, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1. та п. 2.2 договору), а тому на кредитні правовідносини між сторонами поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Умовами п. 12.3, 12.4 та 12.5 договору передбачено, що сторони також домовились, що за умови дострокового повернення Кредиту Позичальником у повному обсязі та відсутності грошових зобов`язань за Кредитом, у випадку подальшого звернення Позичальника до Кредитодавця із Заявкою на отримання кредиту за іншим продуктом Кредитодавця, цей Договір припиняє свою дію у момент отримання Кредитодавцем Заявки Позичальника на отримання кредиту за іншим продуктом Кредитодавця. Процедура подання заявки на отримання кредиту іншого продукту Кредитодавця, наслідком подання якої є припинення цього Договору, має супроводжуватись попередженням в Особистому кабінеті Позичальника про те, що подання такої заявки матиме наслідком припинення дії цього Договору (поточного діючого кредитного договору, укладеного з Кредитодавцем). Про дострокове припинення цього Договору у зв`язку із настанням зазначеної у цьому пункті підстави Кредитодавець повідомляє Позичальника шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в цьому Договорі або самостійно змінену Позичальником у майбутньому в Особистому кабінеті. Сторони також домовились, що у випадку дострокового повернення Кредиту Позичальником у повному обсязі та відсутності грошових зобов`язань за кредитом, Позичальник має право припинити дію цього Договору в односторонньому порядку шляхом натискання в Особистому кабінеті у розділі «Статус кредиту» кнопки «Змінити» та подальшого натискання у вікні, що відкривається з запитанням «Бажаєте закрити договір?», кнопки «ТАК». Про дострокове припинення цього Договору у зв`язку із настанням зазначеної у цьому пункті підстави Кредитодавець повідомляє Позичальника на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в цьому Договорі або самостійно змінену Позичальником у майбутньому в Особистому кабінеті. Сторони також домовились, що у випадку відсутності у Позичальника заборгованості перед Кредитодавцем, Кредитодавець має право припинити дію цього Договору в односторонньому порядку, повідомивши про припинення цього Договору Позичальника на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в цьому Договорі або самостійно змінену Позичальником у майбутньому в Особистому кабінеті.

За умовами договору сторони встановили строк кредитування до 24 лютого 2027 року, однак 15 вересня 2026 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 достроково заборгованість за кредитним договором у розмірі 4500,00 грн за тілом кредиту.

В матеріалах справи наявна вимога про дострокове повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, надіслана на поштову адресу відповідача /а.с. 78-79/.

Таким чином, умовами кредитного договору було передбачено порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту (пункт п. 12.3, 12.4 та 12.5 договору), а також ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», позивач надав належні докази виконання зазначених вимог, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для дострокового стягнення з відповідача усієї суми заборгованості за тілом кредиту.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 2250,00 грн за кредитним договором № 1666-3217, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1666-3217 від 25.02.2026 підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 11160,00 грн, що включає в себе заборгованість за кредитом у розмірі 4500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами в сумі 5985,00 грн та заборгованість по комісії за видачу кредиту в сумі 675,00 грн.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2215,69 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 09.06.2016; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407; ЄДРПОУ 38548598; IBAN НОМЕР_3 ) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1666-3217 від 25.02.2026 у розмірі 11160,00 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят грн 00 коп.), яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4500,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами в сумі 5985,00 грн та заборгованості по комісії за видачу кредиту в сумі 675,00 грн; та 2215,69 грн (дві тисячі двісті п`ятнадцять грн 69 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 20 жовтня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула