Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №280/731/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/731/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року (суддя Чернова Ж.М., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 27.04.2026 року) у адміністративній справі №280/731/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання призначити пенсію за віком, суд, -

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначені пенсії від 15.01.2026 року №103750010255, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу; зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 20.03.1990 року до 31.12.1998 року у колгоспі імені Ілліча.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду. яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що судом не враховано п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд не в повній мірі дослідив порядок ведення трудових книжок колгоспників, який врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, зокрема, пункти 1, 2, 6, 8. 15.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №103750010255 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутня необхідна кількість страхового стажу – 32 роки та до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.01.1987 року період роботи з 20.03.1990 року по 31.12.1998 року, оскільки у трудовій книжці не повністю дооформлені записи про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі, довідка про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі відсутня.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.01.2026 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка 15.01.2026 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення №103750010255 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; вік ОСОБА_1 становить 60 років 2 місяці 10 днів; страховий стаж становить 25 років 10 місяців 06 днів (необхідно не менше 32 роки); до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.01.1987 року період роботи з 20.03.1990 року по 31.12.1992 року, оскільки в трудовій книжці не повністю дооформлені записи про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі, довідка про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі відсутня. Суд врахував, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.01.1987 року, містяться наступні записи: 20.03.1990 року прийнятий на роботу в колгосп ім. Ілліча; (рік/виробіток/ мінімум/оплата): 1999/209/270/1409,35; 1991/306,5/270/5065,18; 1992/280/270/48869,00; 1993/228/270/1108562,00; 1994/319/270/7918000; 1995/276/270/45620000,00; 1996/243/270/464,21; 1997/243/270/923,59; 1998/282/270/1365,13; 1999/154/270/649,82; 30.09.1999 звільнений за ст.38 КЗпП України. Суд врахував, що зазначені записи в трудовій книжці підтверджують час роботи ОСОБА_1 в колгоспі, завірені підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого особи правління колгоспу та печаткою. У трудовій книжці ОСОБА_1 міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані ним дні, що в повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу; твердження пенсійного органу стосовно того, що у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі, не відповідає дійсності. Згідно копії архівної довідки від 07.01.2026 року, виданої Архівним відділом Обухівської районної державної адміністрації Київської області, відомості про встановлений мінімум вихододнів в колгоспі «ім. Ілліча» с. Кодаки Василівського району Київської області для чоловіків за 1990-1999 роки: 1990-270; 1991-270; 1992-270; 1993-270; 1994 дані не виявлено; 1995-270; 1996-270; 1997 дані не виявлено; 1998-270; 1999 дані не виявлено. Відповідно до архівного витягу від 07.01.2026 року, виданого Архівним відділом Обухівської районної державної адміністрації Київської області, реорганізовано колгосп «ім. Ілліча» с. Кодаки, перетворивши його у КСП «Кодачанка». Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався статтями 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; частинами 1, 2, 3 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року; пунктами 1, 2, 13 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310; постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» та прийшов до висновку про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії, оскільки, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист. Суд прийшов до висновку про те, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди роботи у колгоспі мені ОСОБА_1 з 20.03.1990 року до 31.12.1998 року. Суд врахував, що з урахуванням висновків щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі з 20.03.1990 року до 31.12.1998 року, загальна тривалість страхового стажу перевищує 32 роки, тобто є достатньою для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2025 році. Суд вважав, що, оскільки, ОСОБА_1 досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та звернувся за призначенням пенсії 07.01.2026 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, пенсія за віком підлягає призначенню з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28.10.2025 року.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.01.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що за принципом екстериторіальності 15.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням №103750010255 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 32 років). Як вбачається з рішення пенсійного органу, вік ОСОБА_1 становить 60 років 2 місяці 10 днів; страховий стаж становить 25 років 10 місяців 06 днів; до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.01.1987 року період роботи з 20.03.1990 року по 31.12.1992року, оскільки в трудовій книжці не повністю дооформлені записи про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі, довідка про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі відсутня.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.01.1987 року, ОСОБА_1 : 20.03.1990 року прийнятий на роботу в колгосп ім. Ілліча; (рік/виробіток/ мінімум/оплата): 1990 рік/209/270/1409,35; 1991 рік/306,5/270/5065,18; 1992 рік/280/270/48869,00; 1993 рік/228/270/1108562,00; 1994 рік/319/270/7918000; 1995 рік/276/270/45620000,00; 1996 рік/243/270/464,21; 1997 рік/243/270/923,59; 1998 рік/282/270/1365,13; 1999 рік/154/270/649,82; 30.09.1999 року звільнений за ст.38 КЗпП України.

Згідно копії архівної довідки від 07.01.2026 року, виданої Архівним відділом Обухівської районної державної адміністрації Київської області, встановлений мінімум вихододнів в колгоспі «ім. Ілліча» с. Кодаки Василівського району Київської області для чоловіків за 1990-1999 роки: 1990-270; 1991-270; 1992-270; 1993-270; 1994 дані не виявлено; 1995-270; 1996-270; 1997 дані не виявлено; 1998-270; 1999 дані не виявлено.

Відповідно до архівного витягу від 07.01.2026 року, виданого Архівним відділом Обухівської районної державної адміністрації Київської області, реорганізовано колгосп «ім. Ілліча» с. Кодаки, перетворивши його у КСП «Кодачанка».

Відповідно до статей 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст.24. ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого ч.1 ст.26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого ч.1 ст.26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6, 8, 13 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Всі записи у трудовій книжці завіряються по всіх розділах під час роботи в колгоспі печаткою голови колгоспу або спеціально уповноваженою управлінням колгоспу особою та печаткою. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а після припинення членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що записи в трудовій книжці підтверджують час роботи ОСОБА_1 в колгоспі, завірені підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого особи правління колгоспу та печаткою. У трудовій книжці ОСОБА_1 міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані ним дні, що в повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу. Відомості про встановлений мінімум трудової участі, що зазначені в архівній довідці, співпадають з даними, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 . Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії. Суд врахував, що страховий стаж ОСОБА_1 перевищує 32 роки, вік ОСОБА_1 60 років, 2 місяці, а тому ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком є зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року у адміністративній справі №280/731/26 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Н.А. Олефіренко