Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №456/5414/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5414/26

Провадження № 2/456/3241/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ТОВ «Бізнес позика» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором № 576880-КС-001 про надання кредиту від 16.01.2026 у розмірі 32394,90 грн, поклавши судові витрати на відповідачку.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 16.01.2026 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 576880-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 16.01.2026 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 576880-КС-001 про надання кредиту. 16.01.2026 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 576880-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони, ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, зазначений відповідачкою у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржницею було введено/відправлено. Таким чином, 16.01.2026 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 576880-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає відповідачці грошові кошти у розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,00 процент за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачці грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку, що підтверджується довідкою про видачу коштів. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 06.08.2026 становить 32394,90 грн: 10890,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 15354,90 грн - сума прострочених платежів по процентах; 5280,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 870,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

15.09.2026 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 96/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідачки 16 вересня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачки /а.с. 97/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Витребувано в АТ «Універсал Банк», (04082, м. Київ, вулиця Автозаводська, 54/19, поштова скринька: info@monobank.ua) інформацію, а саме: 1) письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував чи спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 та відкриття під неї відповідного банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); 2) письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 16.01.2026 (дата видачі кредиту) по 03.07.2026 (дата закінчення терміну кредитування) /а.с. 98-99/.

23.09.2026 отримано витребовувані судом документи /а.с. 102-105/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З договору № 576880-КС-001 про надання кредиту від 16.01.2026 вбачається, що такий укладено між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець надає позичальниці грошові кошти у розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика». Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні; процентна ставка за кредитом: у день 1,00% фіксована; денна процентна ставка: 0,87%. Комісія за видачу кредиту: 2200,00 грн. Строк дії договору: до 03.07.2026. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 27141,58 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6942,06 процентів. Відповідно до п. 7.5 договору про надання кредиту, в разі нездійснення сплати процентів та/або комісії за видачу кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту та/або комісії за видачу додаткових грошових коштів у кредит, якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу в кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором та додатковими угодами до договору терміни, позичальниця зобов`язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальницею за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальницею від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальницею від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін /а.с. 16-51/.

16.01.2026 ОСОБА_1 з умовами пропозиції (оферти) ТОВ «Бізнес позика» укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ознайомилася, повністю і безумовно їх прийняла та акцептувала, підписавши їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3550 /а.с. 20-29, 42, 51/.

Всі дії ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», щодо укладення договору кредиту № 576880-КС-001 від 16.01.2026 відображено у візуальних формах послідовності дій клієнта /а.с. 52/.

З довідки ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що ТОВ «ПрофітГід» було здійснено переказ 16.01.2026 о 16:17 грошових коштів у розмірі 11000,00 грн за кредитним договором № 576880-КС-001 від 16.01.2026 /а.с. 55/.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, наданим ТОВ «Бізнес позика», загальна заборгованість за кредитним договором № 576880-КС-001 від 16.01.2026 боржниці ОСОБА_1 станом на 06.08.2026 становить 32394,90 грн: 10890,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 15354,90 грн - сума прострочених платежів по процентах; 5280,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 870,00 грн - сума прострочених платежів за комісією /а.с. 13-15/.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору (оферти) на спеціальних умовах.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору № 576880-КС-001 від 16.01.2026 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 , який підписано відповідачкою електронним підписом UA-3550. Ні кредитний договір № 576880-КС-001, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалася, а відтак такі є чинними і підлягають обов`язковому виконанню обома їх сторонами.

Позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею, що підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк», наданою на виконання ухвали суду від 21.09.2026 про витребування доказів, та наявність заборгованості.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Виходячи із положень ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кошти (суми позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням.

Таким чином, заборгованість відповідачки за тілом кредиту в розмірі 10890,00 грн за вказаним вище договором є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за договором про надання кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про сплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2013 року в справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року в справі № 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Позивач, пред`являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідачки відсотки за користування кредитом, які відповідно до розрахунку заборгованості нараховані в межах строку дії договору про надання кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за договором про надання кредиту № 576880-КС-001 від 16.01.2026 з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі 15354,90 грн та комісією за надання кредиту в розмірі 870,00 грн.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідачка отриманий кредит не повернула, будь-яких доказів повернення коштів суду не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості, що складається: 10890,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 15354,90 грн - сума прострочених платежів по процентах; 870,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 5280,00 грн за договором № 576880-КС-001 від 16.01.2026, тобто, у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за договором № 576880-КС-001 від 16.01.2026 підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість у сумі 27114,90 грн, що включає в себе: 10890,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 15354,90 грн - сума прострочених платежів по процентах; 870,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2228,45 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АО «Правовий баланс».

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3348,05 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», (ЄДРПОУ 41084239; 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) заборгованість за договором № 576880-КС-001 про надання кредиту від 16.01.2026 в розмірі 27114,90 грн (двадцять сім тисяч сто чотирнадцять грн 90 коп.), яка складається: 10890,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 15354,90 грн - сума прострочених платежів по процентах; 870,00 грн - сума прострочених платежів за комісією; 2228,45 грн (дві тисячі двісті двадцять вісім грн 45 копійок) судового збору та 3348,05 грн (три тисячі триста сорок вісім грн 05 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 20 жовтня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула