Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №280/1987/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/1987/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 15.05.2026 року) в справі №280/1987/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,-

в с т а н о в и в:

09.03.2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2020 року по 27.02.2026 року включно; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2020 року по 27.02.2026 року включно; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 02.04.2020 року по 27.02.2026.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки з 02.04.2020 по 27.02.2026; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була виплачена на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 280/11395/24, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати з 02.04.2020 по 27.02.2026.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт вказував, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Апелянт вказував, що основною умовою для виплати позивачу, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. За наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Апелянт вказував, що обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Апелянт вказував, що діючим положенням про проходження служби цивільного захисту не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Для застосування до роботодавця відповідальності, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум. Підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника чи уповноваженого ним органу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що ОСОБА_1 у період 11.11.2014 по 01.04.2020 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2020 № 69, ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України – начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 19.03.2020 № 36 на посаду офіцера групи бойової та спеціальної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2020 виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі №280/11395/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 28.02.2018; зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку у розмірі 83625,23 грн; визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2020 (індексації різниці) з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003; зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 01.04.2020 з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 у сумі 97326,10 грн. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 280/11395/24, відповідачем 27.02.2026 було виплачено на користь позивача 171903,76 грн., утримано військовий збір 9 047,57 грн. Суд першої інстанції вказував, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд апеляційної інстанції вважає можливим застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби військовослужбовців. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця саме при звільненні особи. З матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2020 № 69, позивача, призначеного наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України – начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 19.03.2020 № 36 на посаду офіцера групи бойової та спеціальної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2020 виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення. Позивач не був звільнений з військової служби, а призначений на іншу посаду у Збройних Силах України. Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. У випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум. Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум, які зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 рішенням суду у справі №280/11295/24, суд першої інстанції вважав, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки з 02.04.2020 по 27.02.2026, як просить позивач. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 280/11395/24, відповідачем 27.02.2026 було виплачено на користь позивача 171853,76 грн, що підтверджується скріншотом карткового рахунку, який наявний в матеріалах справи. Підлягають задоволенню позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати з 02.04.2020 по 27.02.2026, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була виплачена на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 280/11395/24, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати з 02.04.2020 по 27.02.2026.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у період 11.11.2014 по 01.04.2020 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2020 № 69, ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України – начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 19.03.2020 № 36 на посаду офіцера групи бойової та спеціальної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2020 виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення.

Встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №280/11395/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку у розмірі 83625,23 грн.; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2020 (індексації різниці) з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 01 квітня 2020 року з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року у сумі 97326,10 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №280/11395/24 залишено без змін. Рішення 21.05.2025 року набрало законної сили.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року відповідачем 27.02.2026 року було виплачено на користь ОСОБА_1 171903,76 грн., утримано військовий збір 9047,57 грн.

Згідно пунктів 2 - 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Слід вказати, що законодавчо передбачена компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Таку компенсацію не слід плутати з відшкодуванням у зв`язку з затримкою розрахунку з працівником при звільненні. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» регламентує інший характер відносин, встановлює необхідність виплати компенсації за втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказував, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

У постанові від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказував, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

ОСОБА_1 виключено зі списків та забезпечення військової частини 01.04.2020 року, з ним проведено остаточний розрахунок. З позовом про зобов`язання виплатити йому недоплачені суми грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) звернувся після свого звільнення. Встановлено, що рішенням суду зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку у розмірі 83625,23 грн.; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 01 квітня 2020 року з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року у сумі 97326,10 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №280/11395/24 залишено без змін.

Остаточно рішення набрало законної сили після апеляційного перегляду 21.05.2025 року, та виконане 27.02.2026 року.

На час виключення ОСОБА_1 зі списків Військової частини НОМЕР_1 , спору щодо виплати або не виплати йому грошового забезпечення (індексації) не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду. Рішення суду щодо виплати індексації грошового забезпечення набрало законної сили 21.05.2025 року, та виконане 27.02.2026 року.

У постанові від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21 Верховний Суд виклав правову позицію та вказував, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Верховний Суд дійшов висновку, що особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Також суд керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.03.2023 року у справі № 120/9475/21-а.

Сума невиплаченої індексації грошового забезпечення перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні з набранням законної сили рішенням суду, тобто 21.05.2025 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації втрати частини грошових доходів не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку індексації грошового забезпечення.

Таким чином, дійсно при розрахунку з позивачем відповідач допустився дій щодо не виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати. При нарахуванні суми компенсації слід враховувати розумність строків невиплати, остаточний розрахунок відповідача з позивачем щодо виплати індексації.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої суми на виконання рішення суду. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки при звільненні суд враховує співмірність суми невиплаченої заборгованості, обставини затримки виплати, враховує справедливість та пропорційність. Розрахована сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, слід враховувати співмірність сум та обставини затримки виплати.

Згідно ч. 3 ,ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судового збору, що сплачений суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити у частині періоду затримки виплат.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року у справі №280/1987/26 змінити, викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення у редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки з 21.05.2025 по 27.02.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була виплачена на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 280/11395/24, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати з 21.05.2025 по 27.02.2026.».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Н.А. Олефіренко