Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №576/2056/26
Суддя: Спаскін О.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 р.Справа № 576/2056/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Сапон О.В., вул. Спаська, 32, м. Глухів, Глухівський, Сумська, 41400, по справі №576/2056/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Сумській області, в якому просив суд скасувати постанову ЕНА №7620676 від 28.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрити.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.09.2026 адміністративний позов задоволено.
Постанову інспектора відділу поліції №1 (м. Глухів) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції Васильченка Ігоря Миколайовича серії ЕНА №7620878 від 27 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП – скасовано, а провадження в справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що предметом розгляду у даній справі є постанова поліцейського по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Так, 27.07.2026, приблизно о 10:45 знаходячись у м. Глухів, по вул. Київська, Інститутська, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Дечія ВМ65551ЕН в м. Глухів здійснив обгін автомобіля Jeep ВМ705ОСА на перехресті вулиць Київська - Інститутська чим порушив п. 14.6.а. ПДР - порушення правил обгону, заборон обгін на перехресті, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 27 липня 2026 року інспектором ВП №1 (м. Глухів) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Васильченком І.М. винесено постанову серії ЕНА № 7620878 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно цієї постанови, позивач 27 липня 2026 року о 10 год. 45 хв. по вул. Київська, Інститутська в м. Глухів Сумської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Дечія», реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , здійснив обгін автомобіля Jeep, державний номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вулиць Київська-Інститутська, чим порушив положення п. 14.6.а Правил дорожнього руху України.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил обгону.
Згідно п. 14.6.а Правил дорожнього руху України п. 14.6.а Правил дорожнього руху України обгін заборонено на перехресті.
Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду однозначних і переконливих доказів, що ОСОБА_1 дійсно вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому, оскаржувана позивачем постанова не може бути визнана законною і підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 14.6.а Правил дорожнього руху України п. 14.6.а Правил дорожнього руху України обгін заборонено на перехресті.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил обгону.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови серії ЕНА № 7620878, що 27 липня 2026 року інспектором ВП №1 (м. Глухів) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Васильченком І.М. винесено постанову серії ЕНА № 7620878 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно цієї постанови, позивач 27 липня 2026 року о 10 год. 45 хв. по вул. Київська, Інститутська в м. Глухів Сумської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Дечія», реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , здійснив обгін автомобіля Jeep, державний номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вулиць Київська-Інститутська, чим порушив положення п. 14.6.а Правил дорожнього руху України.
Факт керування позивачем 27.07.2026 транспортним засобом «Дечія», номерний знак НОМЕР_1 в ході судового розгляду не оскаржувався та підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, позивач, як на підставу для скасування постанови посилався на те, що правопорушення не вчиняв, рухався у відповідності ПДР України.
Відповідачем на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, до відзиву на позовну заяву надано відеозаписи поліції, які досліджено судом апеляційної інстанції.
Апеляційним судом переглянуто надані відповідачем відеозаписи, на яких частково зафіксований рух автомобілів по різним вулицям м. Глухів, а на інших – процес розгляду працівником поліції справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. При цьому доказів, які давали можливість суду безумовно зробити висновок, що позивач скоїв інкриміноване йому правопорушення, на відео не зафіксовано.
Інших належних та допустимих доказів, згідно ст.ст. 73 - 74 КАС України, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП сторонами не надано, матеріали справи не таких не містять.
Тобто, як правильно вказав суд першої інстанції, що в даному випадку, поліцейськими не надано належних та достатніх доказів у вигляді відеозйомки з нагрудної камери, яка б зафіксувала всі обставини події, що мали місце 27.07.2026 та процедуру розгляду справи, зокрема роз`яснення прав та обов`язків особі, яка притягується до відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приведені обставини вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а.
Також, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 квітня 2018 року висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що правопорушення було вчинено позивачем в межах населеного пункту.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7620878 від 27.07.2026 є неправомірною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.09.2026 по справі №576/2056/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua