Суд: Личаківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №463/9786/26
Суддя: Жовнір Г. Б.
Справа № 463/9786/26
Провадження № 3/463/1754/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Жовнір Г.Б., за участю ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
в с т а н о в и в:
як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №218043 від 02.10.2026 року, такий складено з приводу того, що гр. ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 23.07.2026 року близько 15.00 год. за адресою м. Львів, вул. Керченська, порушив вимоги п.п. 15, 2.3(б.д.); 6.1; 6.7; 10.1; 12.1 ПДР, що спричинило ДТП , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення та просив закрити провадження у справі. Пояснив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували невиконання чи неналежного виконання ним батьківських обов`язків, зокрема систематичного; будь-яких зауважень чи звернень школи, служби у справах дітей, ювенальної превенції щодо його родини; винної поведінки (умисної чи необережної) з його боку щодо виховання дитини. ДТП є одиничною подією. Сам факт ДТП за участі дитини не є ознакою ухилення батьків від виховання, а стаття 184 КУпАП не встановлює відповідальності за наслідки такої події. Причинного зв`язку між ДТП і виконанням ним батьківських обов`язків матеріали не встановлюють.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Так, відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням суду є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина. Сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди за участю дитини не може безумовно свідчити про неналежне виконання батьками своїх обов`язків, оскільки для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідним є встановлення причинного зв`язку між неналежним виконанням батьківських обов`язків та поведінкою дитини, а також наявності вини у формі ухилення від їх виконання.
Досліджені судом матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків або неналежним чином здійснював виховання сина.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України - презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Враховуючи наведені вище обставини та встановлені в судовому засіданні факти з приводу належного виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання його сина, суд дійшов висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно ж до п. 1, ч. 1, ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 184, 245, 247, 251, КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г.Б. Жовнір
Оригінал: reyestr.court.gov.ua