Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №463/9035/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/9035/26

Провадження № 3/463/1673/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова – Стрепко Н.Л., за участі потерпілої ОСОБА_1 , захисника Тимофіюка О.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 13 вересня 2026 року близько 21:40 год. за місцем проживання: АДРЕСА_1 , перебуваючи у п`яному вигляді, вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою, чим заподіяв шкоду їх психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Матеріали справи надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 23 вересня 2026 року та були призначені до розгляду в судовому засіданні на 25 вересня 2026 року, однак у такому у зв`язку з неявкою учасників розгляд справи було відкладено на 5 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні на 5 жовтня 2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням захисника на 20 жовтня 2026 року для надання останньому можливості ознайомитись з матеріалами справи.

20 жовтня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника Тимофіюка О.А. про закриття провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Клопотання мотивує тим, що вважає протокол серії ВБА №023592 від 13 вересня 2026 року безпідставним та необґрунтованим. Зокрема вказує, що протокол містить узагальнений виклад події, у ньому не конкретизовано, які саме висловлювання були адресовані потерпілій, скільки часу тривала відповідна поведінка, який був контекст спілкування та які конкретні фактичні дані підтверджують заподіяння шкоди здоров`ю. При цьому вказує, що за поясненнями ОСОБА_2 на час події він перебував у відпустці, спілкування з дружиною було напруженим, а тому його підзахисний прагнув з`ясувати причини такого ставлення, поговорити та відновити контакт, зокрема висловити прихильність шляхом обіймів. Стверджує, що наміру погрожувати, принижувати, переслідувати чи примушувати дружину до спілкування не було. Дружина висловила вимогу вимкнути музику, повідомила про можливий виклик поліції та порушила питання подальшого спільного проживання. Вказує, що його підзахисний визнає, що його манера спілкування або гучна музика могли бути неприємними для членів сім`ї, і висловлює жаль у зв`язку з напруженням, яке виникло, та готовність вибачитися за невдалий спосіб спілкування. Водночас вважає, що таке ставлення не є визнанням ним умисного психологічного насильства та факту заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Відтак вказує, що ОСОБА_2 не визнає вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення: не заперечує, що 13 вересня 2026 року у помешканні виникла напружена сімейна ситуація та було викликано поліцію, однак заперечує твердження про умисне вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок якого було завдано шкоди психічному здоров`ю дружини. Також звертає увагу на чинну диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та вважає, що необхідно довести фактичну шкоду, а саме що потрібна змістовна перевірка показань потерпілої і свідка щодо реальних проявів насильства та конкретного негативного впливу на психічне здоров`я, з оцінкою їх повноти, послідовності, першоджерела відомостей, узгодженості між собою та з іншими доказами. Щодо письмових пояснень потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , у яких описано конфлікт із ОСОБА_2 , вважає, що під час дослідження таких необхідно з`ясувати, які конкретно слова, дії чи жести, на думку заявниці, були спрямовані на її залякування або приниження; хто та з якого місця безпосередньо їх чув; чи висловлювалися погрози; у чому виразилися наслідки для психічного здоров`я та як встановлено їх причинний зв`язок із саме цим епізодом. Так само необхідно перевірити різницю між описом події як короткого побутового непорозуміння і твердженням про цілеспрямовані насильницькі дії. Також зазначає, що ОСОБА_2 заперечує достовірність звинувачень, зокрема відомостей про душіння, контроль та вигнання, вказаних в долученій до матеріалів справи форму оцінки ризиків. Окрім того вказує, що винесення термінового заборонного припису є превентивним заходом реагування й само по собі не становить преюдиційного встановлення вини.

Також просив в клопотанні долучити відеозапис повторного виклику поліції ОСОБА_1 , коли вона знову порушила питання про вчинення ним домашнього насильства та складення відповідного протоколу, яке на думку сторони захисту свідчить про провокативну поведінку саме ОСОБА_1 .

Окрім того звертає увагу на те, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у Національній гвардії України. Службові характеристики військової частини НОМЕР_2 та навчального центру НГУ характеризують його як дисциплінованого, врівноваженого, сумлінного військовослужбовця, який відповідально ставиться до обов`язків і здатний контролювати свою поведінку. Психологічна характеристика, складена для професійно-психологічного відбору, містить висновки про високий рівень нервовопсихічної стійкості, відсутність виявлених ознак агресивної, адиктивної або девіантної поведінки та придатність за психологічними показниками до навчання. Також звертає увагу на те, що 22 лютого 2026 року під час терористичного акту у Львові ОСОБА_2 , згідно з медичними документами, перебував у зоні впливу вибухової хвилі, медичний запис від 2 березня 2026 року підтверджує скарги на головний біль, порушення сну та висновок про стан після вибухової травми у вигляді астеноцефалічного синдрому. Згідно з довідкою наркологічного закладу №1320 від 16 жовтня 2026 року ОСОБА_2 не перебуває на наркологічному обліку.

Також звертає увагу на судову практику щодо необхідності відмежування побутового конфлікту від установленого складу домашнього насильства. Вважає, що за наданими матеріалами безспірно можна встановити факт сімейного конфлікту, звернення до поліції, складення протоколу та винесення термінового заборонного припису. Однак самі собою ці обставини не тотожні доказуванню саме того умисного психологічного насильства, яке 13 вересня 2026 року фактично завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_1 відповідно до чинної редакції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні 20 жовтня 2026 року ОСОБА_2 вину у вчиненні правопорушення заперечив та вказав, що знаходився у відпустці та того дня прийшов ввечері додому після підробітку, включив голосно музику, прийшла дружина та попросила вимкнути, вимкнув таку, але дружина викликала поліцію. Працівники поліції склали на нього терміновий заборонний припис, з яким він погодився та покинув квартиру на п`ять днів. Вважає, що між ним та дружиною відбувся побутовий конфлікт.

Захисник Тимофіюк О.А. в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання. Додатково звернув увагу на те, що на його думку щодо потерпілої не було психологічного насилля. Вказав, що на розгляді в суді є заява про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , також потерпіла подала заяву про застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису на пів року. Вважає, що дії потерпілої щодо виклику поліції спрямовані на виселення ОСОБА_2 з квартири. Також просив долучити до матеріалів справи копію відеозапису щодо виклику ОСОБА_1 поліції щодо дій ОСОБА_2 за інший день, однак у задоволенні такого судом було відмовлено, оскільки відображені на такому обставини не стосуються подій, описаних в протоколі про адміністративне правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 13 вересня 2026 року близько 10 години вечора ОСОБА_2 був у стані алкогольного сп`яніння, ввімкнув голосно музику, коли діти вже лягли спати та вона теж хотіла спати, а тому попросила його зробити тихіше. ОСОБА_2 був агресивний, на зауваження не відреагував, ображав її нецензурною лексикою, почав агресивно лаятись та штурхатись, зривати в квартирі штори разом з карнизами, через що вона злякалась за своє життя та викликала поліцію. Вказала, що до того теж були схожі випадки, але поліцію викликала лише коли ОСОБА_2 її дуже налякав. Вказала, що квартира, в якій вони проживають, належить її матері.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Так пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 такої психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Конфлікт і сварка не завжди є проявом домашнього насильства.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Сварка це гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Побутова сварка — це конфлікт між членами родини або людьми, які проживають разом, що виникає на основі спільних побутових проблем.

Відтак побутова сварка та домашнє насильство — не одне й те саме. Конфлікт — це спосіб розв`язати спірне питання. Він виникає випадково та нерегулярно, сторони діють без злого умислу, однаково впливають на процес, є спільне прагнення вирішити спірне питання. Під час домашнього насильства порушуються права постраждалого, а кривдника все влаштовує. Воно відбувається періодично, регулярно. Дії кривдника умисні — для контролю, завдання болю тощо

Про психологічне насильство можуть свідчити постійні крики, образи, погрози, ігнорування, знецінення, надмірний контроль чи маніпуляції. Воно часто призводить до тривожності, страху, безсоння або депресії.

Так 13 вересня 2026 року потерпіла ОСОБА_1 звернулась до начальника ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області з заявою, у якій просила притягнути до адміністративної відповідальності її чоловіка ОСОБА_2 , який 13 вересня 2026 року о 21:40 год. за місцем їх проживання перебуваючи у п`яному вигляді вчинив відносно неї психологічне домашнє насильство, а саме ображав її нецензурною лайкою, поводився агресивно та неадекватно. Вказала, що свідком цього був її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та що внаслідок цього було заподіяно шкоду її психологічному здоров`ю. Малолітня донька була у себе в кімнаті.

В письмових поясненнях від 13 вересня 2026 року потерпіла ОСОБА_1 деталізувала, що її чоловік ОСОБА_2 13 вересня 2026 року о 21:40 год. за місцем її проживання перебуваючи у п`яному вигляді вчинив відносно неї психологічне домашнє насильство, а саме ображав її, слухав голосно російську музику і почав стягувати штори, поводився агресивно та неадекватно.

Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в письмових поясненнях від 13 вересня 2026 року вказав, що 13 вересня 2026 року близько 21:20 год. його вітчим ОСОБА_2 будучи напідпитку почав агресувати та поводитись неадекватно, внаслідок чого налякав його маму ОСОБА_1 та сестру ОСОБА_4 , які через його агресивну поведінку намагалися сховатись в його кімнаті, переживаючи за своє здоров`я.

При цьому ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях від 13 вересня 2026 року вказав, що знаходиться у відпустці та його дружина викликала поліцію коли він відпочивав. Стверджував, що жодних насильницьких дій не вчиняв, жінка його ображає, налаштовує дітей проти нього. Вказував, що жінка агресивно поводиться. Решту змісту пояснень розібрати неможливо у зв`язку з нечитабельністю.

Щодо ОСОБА_2 було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №612355 від 13 вересня 2026 року у зв`язку з тим, що останній 13 вересня 2026 року близько 21:40 год. за місцем проживання: АДРЕСА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно, словесно ображав свою дружину ОСОБА_1 нецензурною лексикою, чим вчинив відносно неї психологічне домашнє насильство.

Згідно з формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеною 13 вересня 2026 року, за результатами бесіди з потерпілою ОСОБА_1 було встановлено середній ризик вчинення щодо неї домашнього насильства кривдником ОСОБА_2 .

Відтак факт вчинення ОСОБА_2 психологічного домашнього насильства відносно дружини, а відтак вина у вчиненні правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №023592 від 13 вересня 2026 року, заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 від 13 вересня 2026 року, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 13 вересня 2026 року, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №612355 від 13 вересня 2026 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 13 вересня 2026 року та поясненнями потерпілої ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні.

Вказаними матеріалами повністю підтверджується вчинення ОСОБА_2 13 вересня 2026 року психологічного домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_1 , що полягало в образах її нецензурною лайкою, такі дії останнього викликали в потерпілої страх за власне життя та здоров`я, що свідчить про заподіяння шкоди її психологічному здоров`ю. При цьому такі дії ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 не можна вважати побутовим конфліктом, будь яких доказів взаємних докорів, образ в його бік від дружини останнім не подано.

Враховуючи наведене приходжу до висновку, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та відтак клопотання захисника останнього про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, обставини правопорушення, тяжкість скоєного, вважаю, що для забезпечення виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, достатнім буде застосувати до нього адміністративного стягнення у виді штрафу та не застосовувати стягнення у виді громадських робіт чи адміністративного арешту, разом з тим, враховуючи наявність обставини, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення - вчинення правопорушення в стані сп`яніння, такий слід визначити у максимальному розмірі, визначеному санкцією статті.

Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,6 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 173-2, 283, 284, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 1360 (одну тисячу триста шістдесят) гривень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя Стрепко Н.Л.