Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: медико-соціальної експертизи
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №520/2096/26
Суддя: П’янова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 р.Справа № 520/2096/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології", Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 06.05.26 у справі № 520/2096/26
за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи , Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України"
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі за текстом - відповідачі), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення №10087/25/334/В від 21.04.2025 експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП «Обласний центр онкології» (Витяг з рішення експертної команди оцінювання повсякденого функціонування особи №10087/25/334/В);
- визнати протиправним та скасувати Рішення №765/25/6 від 30.10.2025 Центру оцінювання функціонального стану особи при ДУ УДНДІМСПІ МОЗ України (Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами скарги на рішення експертної команди №765/25/6/ВП).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування №10087/25/334/В від 21.04.2025 Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП «Обласний центр онкології».
Визнано протиправним та скасовано Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №765/25/6 від 30.10.2025 Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи сплачений судовий збір в розмірі 532,50 грн (п`ятсот тридцять дві грн 50 коп.).
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” сплачений судовий збір в розмірі 532,50 грн (п`ятсот тридцять дві грн 50 коп.).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач викладає обставини справи та вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, шляхом виходу за межі судового контролю у справах про оскарження рішень органів медичної експертизи та підміни дискреційних повноважень експертного органу власною оцінкою. У порушення вимог ч. 5 ст. 242 КАС України суд вийшов поза межі судового контролю у справах про оскарження рішень медико-соціальної експертизи (постанови від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справах № 804/800/16 та № 817/820/16). Також відповідно до ст. 9 КАС України (принцип офіційного з`ясування обставин), внаслідок неотримання судом електронного протоколу через офіційні канали доступу до електронної системи охорони здоров`я та судом не вжито, передбачених законом заходів для встановлення всіх обставин справи та не надано оцінки доказам відповідача: відзиву, службовому поясненню членів Експертної команди, медичним документам та Витягу з Рішення № 10087. Окрім того, судом порушено п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України (принцип пропорційності), шляхом скасування обґрунтованого рішення за формальне порушення строку розгляду справи без з`ясування впливу цього порушення на права позивача та законність висновку та п.п. 29 та 2 Додатка 1 Порядку № 1338 шляхом неврахування підстав для продовження строку розгляду (воєнний стан, навантаження) та розширювального тлумачення критеріїв визначення форми оцінювання.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" також оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на обставини справи та норми чинного законодавства, зауважує, що судом першої інстанції не встановлено і не взято до уваги, що у разі «перевірки обґрунтованості попереднього рішення експертної команди за № 10087/25/334/В від 21.04.2025 року, обов`язкового повторного оцінювання, виклику та медичного огляду особи законодавством не передбачено. У правовідносинах між позивачем та відповідачем, останнім проведено перевірку саме обґрунтованності пореднього рішення МСЕК від 21.04.2025 року за № 10087/25/334/В за всіма медичними документами позивача, а не проведення оцінювання особи. За фактичними обставинами справи, рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивача не приймалось, а здійснювалась перевірка обґрунтованості попереднього рішення, прийнятого медико-соціальною комісією, що не було встановлено судом першої інстанції і є підставою для скасування рішення суду. Також судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до пункту 64 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, у скарзі повинні міститися відомості, зазначені в додатку 3, а саме «Вимога скаржника щодо розгляду скарги очно або з використанням методів і засобів телемедицини (у разі потреби)». Згідно пункту 9 додатку 3 перелік відомостей, що містяться у скарзі на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медикосоціальної експертної комісії (додаток 3), зазначається вимога скаржника щодо розгляду скарги очно або з використанням методів і засобів телемедицини (у разі потреби), та позивачем не було про це вказано у скарзі. Доводи позивача у даній адміністративній справі стосувалися виключно «матеріальної» частини рішення – «незгода з правильністю встановлення і оцінки діагнозів та їх необґрунтованості», докази про порушення процедури прийняття рішення експертною командою ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» в матеріалах справи відсутні, що є підставою для скасування рішення суду. Також просить звернути увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він заперечує у повному обсязі проти вимог, заявлених в апеляційних скаргах, і просить суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду у суді апеляційної інстанції, що 08.02.2024 ОСОБА_1 за рішенням МСЕК встановлено другу групу інвалідності, зі строком чергового перегляду 08.02.2025, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 307858.
На повторному перегляді 21.04.2025 Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» прийнято рішення (Витяг з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №10087/25/334/В) про зняття групи інвалідності.
Не погоджуючись із указаним рішенням Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10087/25/334/В від 21.04.2025, ОСОБА_1 30.04.2025 звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” зі скаргою, відповідно до якої висловив свою незгоду з висновками експертної команди та зазначив, що має повний діагноз: Основний СІ 1.8 Ураження носоглотки, що виходять за межі однієї і більш вищезгаданих локацій, рак носоглотки сТЗМІМО, III ст. Пройшов курси променевої та хімічної терапії з серпня 2022 року по лютий 2023 року в КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (копія висновку онколога на 1 арк. додається). 2 групу інвалідності загального захворювання було встановлено вперше з 07.12.2022 по 31.12.2023. А з 01.01.2024 по 28.02.2025 було продовжено 2 групу інвалідності в м. Харків.
Звернув увагу на те, що хіміопроменева терапія спричинила негативний вплив на стан його здоров`я, в тому числі: втрата третини ваги, лікування грибка ротової порожнини впродовж 2 років, труднощі з диханням і ковтанням, погіршення зору, підвищення чутливість поверхні голови та шиї, оніміння лівої сторони обличчя, наявність лимфовузол на шиї зліва, скарги на слабкість, захитування, іноді втрати свідомості, поганої пам`яті (забуваю або плутаю події та дати), наявність захворювання - розсіяний склероз та хронічної гіпертонії.
У поданій скарзі ОСОБА_1 звернув увагу на те, що оцінювання відбулося 21.04.2025, на якому експертна команда за 15 хвилин «ретельно вивчила» його документи та своїм рішенням зняла інвалідність. Вважає, що таке рішення винесено упереджено, без врахування реального стану його здоров`я і наявності інших захворювань, та необ`єктивної оцінки ступеня обмеження критеріїв життєдіяльності внаслідок лікування раку. Експертна команда взяла до уваги лише стан ремісії онкозахворювання (ремісія триває лише кілька останніх місяців), мотивуючи тим, що в них виключно онкологічна експертна команда і розгляд інших захворювань не належить до їх компетенції. Витяг отримано 22.04.2025.
Також ОСОБА_1 послався на те, що йому не було запропоновано пройти додаткові обстеження і розгляд справи не було зупинено та додатково зауважив на тому, що експертна команда відмовилася розглядати Консультативний висновок з ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології ім. П.В.Волошина НАМН України» від 26.02.2025 року, який був долучений лікуючим лікарем-онкологом до електронної справи.
За наслідком заочного розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.04.2025, Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” було прийнято рішення №765/25/6 від 30.10.2025, яке оформлене у вигляді Витягу про відповідність рішення попередньої експертної команди про зняття групи інвалідності вимогам Постанови КМУ № 1338.
Як установлено судом з витягу 765/25/6/ВП (дата прийняття рішення 30.10.2025 року, номер рішення 765/25/6), експертною командою було зафіксовано, що пацієнт перебував на обліку з діагнозом рак носоглотки сТ3ЖМ0, III стадія, після курсів хіміопроменевої терапії у 2022-2023 рр.. За наявними медичними документами лікування проведено у повному обсязі, онкопроцес проліковано радикально, стан стабільний, клінічних або інструментальних ознак рецидиву чи метастазування не виявлено. У виписках і консультативних висновках за 2024-2025 роки наявні скарги астеноневротичного характеру, зниження толерантності до фізичних навантажень, епізодичні запаморочення, але об`єктивних даних про стійкі порушення функцій організму, що призводять до помірного або вираженого ступеня обмеження життєдіяльності (п.11-12 Критеріїв, затв. Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 р.), не виявлено. Розсіяний склероз згадується у матеріалах справи, однак документально не підтверджено прогресуючого перебігу, частоти загострень або наявності вираженого неврологічного дефіциту. Консультативні висновки неврологічного профілю не містять показів до стійкої втрати функцій самообслуговування чи пересування. Враховуючи клінічну ремісію основного онкологічного процесу, відсутність стійких функціональних розладів, що зумовлюють помірний чи виражений ступінь обмеження життєдіяльності, та відсутність документально підтвердженого прогресування супутньої неврологічної патології, експертна команда Центру робить висновок про обґрунтоване зняття інвалідності (а.с. 106).
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі статтею 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
На підставі частини другої статті 6 Закону № 875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону № 2073-IX та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзацах 4, 8 частини першої статті 1 Закону № 2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 "Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу.
Окрім того, Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.
Разом із тим з 01.01.2025 в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 3, 4 та 5 пункту 3 Постанови від 15 листопада 2024 року № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" встановлено, що з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі- Положення), затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Порядок), затвердженого цією постановою. Перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 6 Положення, оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.
Так, пунктом 3 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, передбачено, що направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 8 Порядку, оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Абзацом 2 пункту 12 Порядку передбачено, що особа, щодо якої проводиться оцінювання, зобов`язана бути присутньою на засіданні експертної команди (крім заочного розгляду справи) незалежно від присутності уповноваженого представника.
Відповідно до вимог п. 14 Порядку, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я. У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному вебсайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей:
направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ;
направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), в якому працює такий лікар;
протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда;
рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості.
Як слідує з приписів пункту 17 Порядку, оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив): лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.
Відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання.
Після проведення оцінювання повсякденного функціонування особи повторне направлення з метою встановлення (продовження) інвалідності або втрати працездатності особи може здійснюватися в разі зміни стану здоров`я і працездатності особи, що впливають на життєдіяльність, або настання строку повторного оцінювання.
Процедура проведення оцінювання урегульована положеннями пунктів 28-39 Порядку.
Так, пунктом 29 Порядку передбачено, що розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду, крім виникнення надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють розгляд справи в установлені строки.
Як установлено судом з п. 12 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 10087/25/334/В від 21.04.2025, дата видачі направлення на оцінювання особи є 03.03.2025, в той час як фактично розгляд справи відбувся 21.04.2025, тобто з порушенням 30-денного терміну, визначеного п. 29 Порядку.
Будь-яких доказів на підтвердження існування надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлювали розгляд справи ОСОБА_1 в установлені Порядком строки, відповідачем 1 не надано.
Посилання відповідача 1 на значне навантаження на експертні команди, які обслуговують пацієнтів усієї Харківської області в умовах воєнного стану, що зумовило формування черги на оцінювання, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки труднощі в організації належного виконання обов`язків експертних команд (зокрема, завантаженість) не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджали розглянути справу ОСОБА_1 в установлені Порядком строки.
Також суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, установлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20.
Абзацом 6 пункту 29 Порядку передбачено, що рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження, неявки особи на проведення оцінювання або зміни складу експертної команди.
Пунктом 36 Порядку передбачено, що розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.
Відповідно до вимог пункту 37 Порядку, протокол розгляду справи експертної команди містить таку інформацію: форма проведення розгляду; прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; спосіб участі кожної особи в розгляді; думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; інша інформація, визначена МОЗ.
З аналізу вищезазначених пунктів Порядку слідує, що процес ухвалення рішення експертною командою передбачає чітку та структуровану процедуру, спрямовану на забезпечення об`єктивності, прозорості й точності. Усі результати оцінювання, включно з висновками й ухваленими рішеннями, заносяться до протоколу розгляду експертною командою обов`язковість складання якого передбачена Порядком.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що особливість зазначеного розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати "сумніви" інакше, як неспроможність суб`єкта владних повноважень, до якого звернено позовом, переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку.
Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 витребувано від відповідача 1 належним чином засвідчену копію протоколу засідання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, на підставі якого було прийняте рішення №10087/25/334/В від 21.04.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу вимог діючої норми права та ст. 9 КАС України, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведені перед судом їх переконливості належить до основних засад судочинства та полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї правової позиції у справі. Змагальність реалізується, зокрема, через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх, зокрема, заперечень.
Однак відповідачем 1 всупереч вимог процесуального законодавства не надано протоколу розгляду справи експертної команди, складеного на виконання вимог п. 37 Порядку, який підтвердив би правомірність прийнятого ним рішення, затвердженого підписами всіх учасників команди, що забезпечує юридичну силу документа та підтвердив би свою чергу обґрунтованість та вмотивованість прийнятого відповідачем 1 рішення щодо позивача.
З пункту 40 Порядку слідує, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства. У разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.
Якщо експертна команда прийняла рішення про відсутність підстав для продовження строку тимчасової непрацездатності, дата завершення тимчасової непрацездатності вважається датою проведення оцінювання (абз. 2 ст. 41 Порядку).
Процедура оскарження результатів оцінювання визначена пунктами 57-71 Порядку.
Так, відповідно до пункту 57 Порядку, рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.
Як слідує з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження рішення №10087/25/334/В від 21.04.2025 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” в строки, визначені вимогами Порядку.
Межі дискреційних повноважень органу вищого рівня при перевірці рішень нижчестоящих комісій зумовлені обов`язком дотримання принципів адміністративної процедури. Судовий контроль у таких правовідносинах має здійснюватися за наступним алгоритмом перевірки: наявності законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належної мотивованості акта, що скасовує попереднє рішення (викладення конкретних медичних та юридичних невідповідностей); дотримання балансу між суспільним інтересом (боротьба з правопорушеннями) та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.
Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи (п. 59 Порядку).
Відповідно до вимог пункту 67 Порядку, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.
Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Критерії).
За змістом Критеріїв експертна команда проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.
Пунктом 2 Критеріїв експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, визначений пунктом 4 Критеріїв.
Отже, за загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або і представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
Водночас, як слідує з п. 17.1.7. Витягу з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №10087/25/334/В від 21.04.2025, яке перевірялося відповідачем 2 під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.04.2025, основним діагнозом, за яким особу було направлено на оцінювання відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я» було С11.8 – злоякісне ураження носової частини глотки, що охоплює кілька суміжних локацій з наявними іншими супутніми діагнозами F40.8, F07.8, G35-розсіяний склероз.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, суд ураховує позицію відповідача 2, що основний діагноз позивача підпадає під захворювання, яке передбачено в пункті 4 Критерії Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, однак, в п. 17.1.7. «Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 Класифікатор хвороб та споріднених проблем здоров`я» витягу з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №10087/25/334/В від 21.04.2025, вказані і інші супутні діагнози, які не вказані у вказаному Критерії. Оцінки даним обставинам відповідачем 2 не надано.
Указане, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується і колегія суддів, дає підстави стверджувати про порушення відповідачем 2 процедури проведення перевірки рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №10087/25/334/В від 21.04.2025 з обранням заочної форми всупереч вимог Порядку та встановлених Критеріїв.
Також суд звертає увагу відповідача 2 на те, що обрання заочної форми не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування при перевірці рішень нижчестоящих комісій про скасування раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише у тому разі, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних.
Додатково суд зауважує на тому, що забезпечення права особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної команди є дотримання принципу гласності прийняття рішень, який суб`єкт владних повноважень мав би застосувати в даному спірному випадку, оскільки прийняте ним рішення має несприятливі наслідки для ОСОБА_1 .
У ході розгляду справи встановлено, що огляд позивача відповідачем 2 відбувся заочно та за відсутності повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про дату засідання експертної команди, з метою перевірки обґрунтованості доводів скарги ОСОБА_1 від 30.04.2025 та рішення №10087/25/334/В від 21.04.2025 експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП «Обласний центр онкології».
Пунктом 68 Порядку передбачено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.
Відповідно до п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, Центр оцінювання функціонального стану особи, зокрема, надає організаційно-методичне консультування експертним командам; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Верховний Суд у постановах від 29 січня 2021 року у справі №638/2723/16-а та від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення комісіями приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Пунктом 31 Порядку передбачено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.
Отже, під час розгляду справи дослідженню підлягають не тільки записи, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, а й інші надані особою документи.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про необхідність з`явитися до відповідача 2 для проведення обстеження та оцінки стану здоров`я позивача, що, в свою чергу, виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.
Натомість відповідачем 2 не подано жодних доказів відмови позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, а також не подано доказів неприбуття позивача до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".
Таким чином, порушення відповідачем 2 вимог Порядку щодо забезпечення позивачу права на участь у засіданні експертної команди під час перевірки обґрунтованості рішення Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 21.04.2025, не може вважатись формальним, оскільки слугувало перешкодою для реалізації позивачем права бути присутнім під час перевірки обґрунтованості рішення №10087/25/334/В від 21.04.2025 та надання ним додаткових документів, повного об`єктивного медичного обстеження позивача членами експертної комісії.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що переглядаючи рішення експертної комісії в порядку здійснення контролю, відповідач 2 діяв без дотримання балансу між суспільним інтересом та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.
Колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого документа, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.
Ураховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами приймалися оскаржувані рішення з порушенням процедури проведення перевірки та без належного дотримання вимог Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”, а відтак вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Апеляційні скарги відповідачів не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У них також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.
Посилання відповідачів на те, що в порушення вимог ч. 5 ст. 242 КАС України суд вийшов поза межі судового контролю у справах про оскарження рішень медико-соціальної експертизи та підмінив дискреційні повноваження експертного органу власною оцінкою (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справах № 804/800/16, № 817/820/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, з урахуванням зазначених судових рішень Верховного Суду, предметом судового контролю у цій справі була перевірка дотримання відповідачами саме порядку ухвалення оскаржуваних рішень.
Колегія суддів також уважає безпідставними посилання відповідача 2 в апеляційній скарзі на рішення ЄСПЛ, оскільки правова позиція, викладена судом першої інстанції в оскарженому судовому рішенні, ним не протирічить.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології", Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі № 520/2096/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Оригінал: reyestr.court.gov.ua