Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №953/9290/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.Справа № 953/9290/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.09.2026 (суддя Шаренко С.Л., повний текст складено 08.09.26) по справі № 953/9290/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд скасувати постанову №2478 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30.12.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №2478 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно позивача, якою накладено штраф у розмірі 17 000 гр.

Позивач наголошує, що він дізнався про існування постанови лише 24.06.2026, а саме після відкриття виконавчого провадження № 81339630 від 24.06.2026 р. старшим державним виконавцем Конюховою В.А., у якому сума штрафу в порядку ст. 308 КУпАП була безпідставно подвоєна до 34 000 гр. через нібито несплату.

Вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови № 2478 від 30.12.2025 року сплив установлений законом строк давності притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 11.09.2019 року (довідка № 6327-5000192302), у зв`язку з чим правопорушення, у вчиненні якого його звинувачує відповідач (непостановка на військовий облік за місцем фактичного проживання), мало місце ще у 2019 році. Таким чином, станом на грудень 2025 року минув не лише тримісячний строк з дня виявлення (якщо таке виявлення мало місце), але й максимальний річний строк з дня вчинення правопорушення. У зв`язку зі спливом строку давності оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП.

На переконная позивача, постанова №2478 від 29.12.2025 року є протиправною, прийнятою з порушенням норм КУпАП та КАС України, і підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.09.2026 відмовлено в задоволенні адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дмитрієва Федора Івановича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що за відсутності встановленого моменту вчинення правопорушення суд об`єктивно не міг перевірити дотримання відповідачем другого граничного строку, а тому висновок суду про дотримання строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є передчасним та не ґрунтується на повному застосуванні спеціальної норми статті 38 КУпАП.

Позивач вважає, що стаття 210 КУпАП має бланкетний характер, а тому для встановлення складу адміністративного правопорушення недостатньо констатувати сам факт неперебування особи на військовому обліку на день його виявлення. Необхідно встановити конкретний військово-обліковий обов`язок, нормативну підставу його виникнення, строк виконання та момент, з якого невиконання такого обов`язку набуло протиправного характеру.

Отже, на переконання позивача, судом першої інстанції не встановлено момент виникнення порушеного військовооблікового обов`язку, проте при встановлених самим відповідачем обставинах суд мав визначити, яка саме норма законодавства регулювала відповідний військово-обліковий обов`язок позивача у 2019 році, коли цей обов`язок виник та в який строк мав бути виконаний.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.12.2025 ОСОБА_1 разом з представниками Національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що позивач, згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не перебуває на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487 (з змінами і резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (з змінами і доповненнями) за місцем фактичного проживання. Позивач, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та з 11.09.2019 року фактично проживає та зареєстрований як ВПО в АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також довідкою про взяття на облік ВПО №6327-5000192302 від 11.09.2019 року (наявна в матеріалах справи), виданої УСЗНА Київського району Харківської міської ради, а отже повинен перебувати на військовому обліку за місцем свого проживання. При цьому, будучи військовозобов`язаним, він не став на військовий облік за місцем свого фактичного проживання, чим порушив законодавство про оборону та мобілізацію.

30.12.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №2478 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно позивача, якою накладено штраф у розмірі 17 000 гр.

У відповідності до оскаржуваної постанови від 30.12.2025 року, ОСОБА_1 29.12.2025 року близько 13.10 год. у супроводі органів Національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не перебуває на військовому обліку, чим порушив підпункт 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487. ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним не став на військовий облік за місцем свого фактичного проживання, чим порушив законодавство про оборону та мобілізацію. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №2478 від 29.12.2025, ОСОБА_1 пояснив, що не став на військовий облік за новим місцем свого проживання у місті Харкові, оскільки вважав, що для цього необхідно спочатку знятись з військового обліку в АР Крим, який на час його переїзду вже був окупованою територією. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність особи на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання є триваючим адміністративним правопорушенням, і припиняється постановкою на цей облік, отже є правомірним застосування санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП у редакції, чинній на час виявлення правопорушення, оскільки бездіяльність, яка інкримінується позивачу, фактично існувала в момент чинності цієї норми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить положення про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Кабінетом Міністрів України 30.12.2022 відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», був прийнятий та затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1487, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1487 від 30.12.2022, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 4 Порядку №1487 від 30.12.2022, завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктом 23 Порядку № 1487 від 30.12.2022 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-закордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Згідно додатку 2 до Порядку №1487 від 30.12.2022 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому зареєстрований позивач за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 11.09.2019 №6327-5000192302, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району ХМР.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення оскаржуваної постанови позивач будучи військовозобов`язаним не став на військовий облік за офіційно зареєстрованим місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи.

Отже, позивачем допущено порушення правил військового обліку, та у встановлений законом строк ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем проживання до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, при цьому докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання апеляційної скарги позивача на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності як на підставу для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає, що характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

З цими обставинами позивач пов`язував недотримання відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності, які передбачені ст.38 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що у спірному випадку вчинене позивачем правопорушення є триваючим, пов`язане з неперервним невиконанням позивачем обов`язків, встановлених законом. Зробивши такий висновок, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою.

Отже, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Тобто непостановка на військовий облік як правопорушення триває з моменту, коли особа мала стати на облік, і до моменту фактичного виконання цього обов`язку або виявлення такого порушення ТЦК, що і відбулося у спірному випадку.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність особи на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання є триваючим адміністративним правопорушенням, і припиняється постановкою на цей облік, тому правомірним є застосування санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП у редакції, чинній на час виявлення правопорушення, оскільки бездіяльність, яка інкримінується позивачу, фактично існувала в момент чинності цієї норми.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.09.2026 по справі № 953/9290/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.09.2026 по справі № 953/9290/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 21.10.26.