Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №200/1948/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.Справа № 200/1948/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, у справі № 200/1948/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником Сокиркою Ігорем Івановичем, в якій він просив:

- постановити ухвалу про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із застосування на стадії виконавчого провадження №78955471 положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821, всупереч положенням його 2 абзацу 1 пункту;

- та порушення цими діями прав позивача на стадії виконання рішення Донецьким окружним адміністративним судом від 06 травня 2025 року в адміністративній справі № 200/1948/25 щодо зобов`язання до виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01 березня 2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 у справі №200/1948/25 у задоволенні заяви представника Черкасова Ю.В. у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про те, що ордер представника позивача є неналежним документом, який посвідчує право на надання правової допомоги позивачу ОСОБА_1 в Харківському окружному адміністративному суді. Вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги абзац 2 пункту 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) та висновки Верховного Суду з розгляду аналогічного питання, викладені у постанові від 13.04.2021 у справі № 756/334/21, у відповідності до яких вказівка в ордері, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій незалежно від спеціалізації, є достатнім підтвердженням повноважень адвоката надавати правову допомогу в будь-яких судах України, і не вимагає уточнення. Представник позивача наголошує, що реквізити органів, в яких їм надається правнича допомога ОСОБА_1 , зазначено в ордері серії АН № 1647623 від 19.03.2025 не тільки у відповідності до абзацу 2 пункту 12.4 Положення, а й у відповідності до можливих істотних змін в обставинах надання цієї правничої допомоги, зокрема зміни територіальної підслідності судів внаслідок воєнного стану. Зауважує, що вказівка в ордері у графі «назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається «у судових органах», є підтвердження того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах без винятку, в тому числі в Харківському окружному адміністративному суді.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог статті 304 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції послався на те, що разом із позовною заявою на підтвердження своїх повноважень як представника позивача, адвокатом Сокиркою І.І., надано копію ордера від 19.03.2025, в якому у рядку "Назва органу, у якому надається правова допомога" адвокатом зазначено "судових органах з вирішення спору щодо отримання в належному розмірі пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тобто, даний ордер абстрагує можливість представництва інтересів позивача саме в конкретному суді, до якого подано позов, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу у Харківському окружному адміністративному суді, в тому числі й права підписання та подання заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, з наступних підстав.

Відповідно до часини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 вказав, що важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті "кожен має право на правову допомогу" поняття "кожен" охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.

Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пункту 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 12.4 Положення, ордер містить реквізити, зокрема, назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону № 5076-VI (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Згідно з частиною 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Положеннями частини 2 зазначеної вище статті передбачені вимоги до такої заяви до яких відносяться: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 цієї ж статті у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «у судах» чи інші подібні конструкції.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №826/17175/18 зазначено, що:

- під назвою органу розуміють як безпосередньо назву конкретного органу, так і назву групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «правоохоронні органи» тощо);

- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;

- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.

Подібна за змістом правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі №640/30856/21, від 17 серпня 2023 року у справі №600/4282/22-а, від 15 травня 2024 року у справі №520/14924/23, від 09.01.2025 року у справі №742/6063/23, від 18.04.2025 у справі №340/1171/24 тощо.

Апеляційним судом встановлено, що позовну заяву подану до суду через систему "Електронний суд", підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Сокирою Ігорем Івановичем.

На підтвердження повноважень представника до позову додано копію ордера від 19.03.2025 серії АН №1647623, в якому зазначено, що адвокат Сокира І.І. діє на підставі договору про надання правничої допомоги №5803/п-3/25-07 від 26.02.2025 у судових органах в провадженнях з вирішення спору щодо отримання в належному розмірі пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, наданий адвокатом Сокирою І.І. ордер, зокрема, в частині визначення органу, в якому надається правова допомога, відповідав вимогам Закону №5076-VI та Положенню, чинних на момент звернення до суду із відповідною заявою.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається у судових органах по суті є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, у тому числі, в Харківському окружному адміністративному суді, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо неналежного підтвердження повноважень адвоката Сокири Ігоря Івановича, у тому числі на підписання та подання заяви від імені позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було підстав уважати, що заяву у цій справі подано особою, яка не має права її підписувати.

Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/939/18 є помилковим, з огляду на те, що після її ухвалення до Положення було внесено зміни згідно з якими в ордері можливо зазначати як безпосередньо назву конкретного органу, так і назви групи органів.

Суд першої інстанції не звернув увагу на нерелевантність постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №9901/939/18 до спірних правовідносин, не врахував зміни, внесені до Положення відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року та дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування положень частини 2 статті 167 КАС України та повернення заяви ОСОБА_1 .

Колегія суддів також наголошує, що у разі недотримання вимог частини 2 статті 383 КАС України відповідна заява підлягає поверненню, натомість судом першої інстанції у порушення норм процесуального права відмовлено у задоволенні заяви представника Черкасова Ю.В., що є передчасним, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції перевірялась відповідність заяви представника Черкасова Ю.В. положенням статті 167 КАС України, суд першої інстанції не досліджував в оскаржуваній ухвалі фактичних обставин справи. Мотивувальна частина не містить жодних тверджень для підстав саме відмови у задоволенні заяви позивача у розумінні частини 6 статті 383 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача внаслідок не повного з`ясування всіх обставин справи, допустивши порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене вище у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача в порядку статті 383 КАС України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, висновки суду першої інстанції є передчасними.

Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 у справі № 200/1948/25 скасувати.

Справу № 200/1948/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 21.10.2026 року