Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №200/2299/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.Справа № 200/2299/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, у справі № 200/2299/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" із заявою, в якій просив суд змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №200/2299/22 на стягнення з Головного управління ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 грудня 2019 по 31 жовтня 2022 року в сумі 77499.33 гривень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у адміністративній справі № 200/2299/22 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійснені ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та рішення Донецького окружного адміністративного суду області від 12.10.2021 р. у справі 200/8582/21, на підставі довідки, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області» № 33/25-977 від 25.05.2021 р., з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20 810,50 грн., застосувати основний розмір пенсії 82% від грошового забезпечення, яка була встановлена позивачу на дату призначення пенсії, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області залишку заборгованості у сумі 77499 (сімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 33 коп. на користь ОСОБА_1 .

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 в частині зміни способу і порядку виконання рішення та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі № 200/2299/22 - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Головним управлінням у межах наданої чинним законодавством компетенції вжито усіх можливих заходів для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі № 200/2299/22, зокрема здійснено перерахунок пенсії Позивача з 01.12.2019. Розмір пенсії після перерахунку склав 19453,66 грн (розмір пенсії до перерахунку складав 16606,78 грн). Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно з рішенням суду з урахуванням виплачених сум за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 у сумі 77499,33 грн. На думку апелянта, у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин.

Наголошує, що виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління. У свою чергу Головне управління неодноразово зверталось до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо виділення коштів для виконання рішень суду.

Вказує, що зобов`язання Головного управління вчинити певні дії з нарахування та виплати компенсації і стягнення з суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів Позивача, які обираються Позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду в справі №200/2299/22 має зобов`язальний характер, вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів не були предметом судового розгляду. Правильність нарахування заборгованості з компенсаційних виплат Позивачу судами першої та апеляційної інстанції не перевірялася.

Зауважує, що грошові кошти у вигляді заборгованості з компенсаційних виплат, які належать Позивачу, не є власністю Головного управління, та не перебувають на його рахунках або в його розпорядженні. Отримання Позивачем суми заборгованості з пенсійних виплат можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Зазначає, що Головне управління не відмовляється виконувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №200/2299/22. На теперішній час судове рішення є виконаним у тій частині, що належить до компетенції пенсійного органу. Таким чином, на думку скаржника, відсутній факт невиконання Головним управлінням судового рішення, що набрало законної сили.

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, а її доводи фактично зводяться до посилання на відсутність бюджетного фінансування та неможливість негайної виплати вже нарахованої пенсійної заборгованості. Водночас чинна редакція частини третьої статті 378 КАС України прямо передбачає невиконання рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців як самостійну підставу для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних виплат. Рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/2299/22 від 22.06.2022 встановило конкретний обов`язок відповідача щодо перерахунку пенсії позивача із застосуванням 82% грошового забезпечення, а зміна способу виконання цього рішення не змінює його змісту, а лише забезпечує можливість реалізації вже встановленого судом права.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 2 статті 378 та частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у адміністративній справі №200/2299/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у безпідставній відмові ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років МВС, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та рішення Донецького окружного адміністративного суду області від 12.10.2021 р. у справі 200/8582/21, на підставі довідки, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області» № 33/25-977 від 25.05.2021 р., з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20 810,50 грн., за період 01 грудня 2019 року, застосувати основний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 82%, який був визначений позивачу на час призначення пенсії при звільнення зі служби за вислугою років МВС з 28 вересня 2011 року.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійснені ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та рішення Донецького окружного адміністративного суду області від 12.10.2021 р. у справі 200/8582/21, на підставі довідки, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області» № 33/25-977 від 25.05.2021 р., з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20 810,50 грн., застосувати основний розмір пенсії 82% від грошового забезпечення, яка була встановлена позивачу на дату призначення пенсії.

Рішення суду набрало законної сили.

Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №200/2299/22.

На виконання рішення суду Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019. Розмір пенсії після перерахунку склав 19453,66 грн (розмір пенсії до перерахунку складав 16606,78 грн). Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно з рішенням суду з урахуванням виплачених сум за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 у сумі 77499,33 грн. Заборгованість з доплати до пенсії за рішенням суду обліковується в Головному управлінні та буде виплачуватися відповідно до норм чинного законодавства.

Проте, вищенаведене судове рішення у повній мірі не виконано. Заборгованість складає 77499,33 грн., що підтверджено роздруківкою з електронної пенсійної справи позивача.

Задовольняючи заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з дати набрання законної сили судовим рішенням у цій справі минуло більше встановленого законодавцем строку та таке рішення відповідачем у повному обсязі виконано не було, наявними є підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у адміністративній справі №200/2299/22 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійснені ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та рішення Донецького окружного адміністративного суду області від 12.10.2021 р. у справі 200/8582/21, на підставі довідки, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області» № 33/25-977 від 25.05.2021 р., з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20 810,50 грн., застосувати основний розмір пенсії 82% від грошового забезпечення, яка була встановлена позивачу на дату призначення пенсії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області залишку заборгованості у сумі 77499.33 на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон №4901-VI; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Постанова №845).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (частина 3 статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати» за перерахованою пенсією на «стягнення» з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у адміністративній справі №200/2299/22, зокрема, зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійснені ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та рішення Донецького окружного адміністративного суду області від 12.10.2021 р. у справі 200/8582/21, на підставі довідки, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області» № 33/25-977 від 25.05.2021 р., з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20 810,50 грн., застосувати основний розмір пенсії 82% від грошового забезпечення, яка була встановлена позивачу на дату призначення пенсії.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у адміністративній справі №200/2299/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.12.2019 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , різниця в пенсії за період з 01.12.2019 по 17.10.2022 склала 77499,33 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0503009445.

Відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці пенсії у розмірі 77499,33 грн, як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі №200/2299/22 або роблять його неможливим.

Тобто, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №200/2299/22, що набрало законної сили 17.10.2022, в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії, не виконується у повному обсязі тривалий час, вже понад чотири роки. На даний час, залишок невиплачених коштів складає 77499,33 грн.

Тож, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 КАС України у чинній редакції, колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №200/2299/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 77499,33 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Колегія суддів вважає хибними доводи відповідача про відсутність фінансування, з огляду на наступне.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява №70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у адміністративній справі №200/2299/22 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійснені ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та рішення Донецького окружного адміністративного суду області від 12.10.2021 р. у справі 200/8582/21, на підставі довідки, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області» №33/25-977 від 25.05.2021 р., з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальній сумі 20 810,50 грн., застосувати основний розмір пенсії 82% від грошового забезпечення, яка була встановлена позивачу на дату призначення пенсії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області залишку заборгованості у сумі 77499.33 на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі відсутні.

Частина 8 статті 378 КАС України передбачає, що ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яка визначена пунктом 19 частини 1 статті 294 КАС України, з урахуванням частини 2 статті 328 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду такої ухвали в касаційному порядку не оскаржується, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 у справі № 200/2299/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 21.10.2026 року