Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №440/11966/26
Суддя: Любчич Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 р.Справа № 440/11966/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, ппо справі № 440/11966/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
03 вересня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 31.03.2026 року у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі № 440/15627/25;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 31.03.2026 року перерахованої на виконання рішення суду у справі № 440/15627/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року по справі № 440/11966/26 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/11966/26 від 08.09.2026, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав заявлений позов тотожним позову у справі №440/15627/25, оскільки в тій справі вирішувалося питання про право на перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, тоді як у цій справі оскаржуються дії відповідача щодо виплати вже перерахованої пенсії в неповному розмірі, у межах виділених бюджетних асигнувань. Вважає, що вимоги про щомісячну виплату пенсії у фактично нарахованому розмірі без застосування часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати мають інший предмет і самостійні підстави.
Зазначає, що після формального виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії відповідач застосував обмеження її виплати, правомірність яких не була предметом попереднього судового розгляду. На переконання апелянта, застосування Порядку №821 та пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» породжує нові правовідносини, які підлягають перевірці в порядку окремого позовного провадження. На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 30.01.2026 у справі №200/3972/25 та від 30.04.2026 у справі №340/7985/25.
Не заперечуючи наявності спеціальних процедур судового контролю, передбачених статтями 382, 383 КАС України, вважає, що вони застосовуються, коли оскаржується сам процес виконання дій, приписаних судовим рішенням. Натомість нові рішення, дії чи бездіяльність відповідача, які виходять за межі виконання встановлених судом зобов`язань, можуть бути предметом самостійного позову.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги фактично стосуються неналежного виконання рішення суду у справі №440/15627/25, яким відповідача вже зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу. Суд зазначив, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, а не шляхом подання окремого позову. Встановивши, що спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Таким чином, предметом судового розгляду в адміністративному судочинстві є публічно-правовий спір, який вирішується в порядку позовного провадження.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов`язкове виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове їх виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", яке є завершальною стадією судового провадження. При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Рішення суду, яке набуло законної сили, має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із приписами частини 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026, по справі № 440/15627/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 02.10.2025.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 02.10.2025.
Дослідивши зміст позовних вимог та обставини, якими позивач обґрунтовує звернення до суду, колегія суддів зазначає, що спір у цій справі стосується повноти виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №440/15627/25. Позивач не оспорює правильності проведеного перерахунку, а вважає протиправною невиплату пенсії у визначеному за його результатами розмірі через здійснення виплат у межах виділених бюджетних асигнувань.
Водночас рішенням у справі №440/15627/25 відповідача зобов`язано не лише здійснити перерахунок пенсії, а й провести її виплату починаючи з 02.10.2025. Отже, проведення самого перерахунку не свідчить про повне виконання покладеного на відповідача обов`язку та не дає підстав розглядати подальшу невиплату перерахованих сум як порушення, що не пов`язане з виконанням цього рішення.
Доводи апелянта про відмінність предмета та підстав нового позову колегія суддів відхиляє, оскільки вимоги про щомісячну виплату пенсії у повному нарахованому розмірі із загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України, без застосування часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати, спрямовані на забезпечення реалізації обов`язку, вже встановленого судовим рішенням.
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, де вказано, що сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.
Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
З огляду на викладене, посилання апелянта на застосування відповідачем Порядку №821 та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», правомірність застосування яких не перевірялася під час попереднього розгляду справи, не спростовують висновку суду першої інстанції. У цьому випадку позивач пов`язує порушення своїх прав саме з обраним відповідачем порядком виплати сум пенсії, нарахованих на виконання судового рішення. Тому перевірка правомірності відповідних дій має здійснюватися в межах судового контролю у справі №440/15627/25.
Колегія суддів також враховує, що у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, на яку посилається апелянт, щодо можливості розгляду окремого адміністративного позову про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 під час виконання судового рішення. Отже, наведений апелянтом висновок не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, заявлені вимоги стосуються виконання рішення у спорі між тими самими сторонами щодо вже встановленого обов`язку з перерахунку та виплати пенсії.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року по справі № 440/11966/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua