Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №200/4021/25
Суддя: Гайдар Андрій Володимирович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року справа №200/4021/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Куденков К.О.), складеного в повному обсязі 09 липня 2025 року у справі № 200/4021/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії, які полягають у відмові листом від 02.04.2025 №7418-5281Р-028-050025 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058;
- зобов`язати виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у відмові ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 200/4021/25 та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що за результатами розгляду наданих документів та матеріалів електронної пенсійної справи стаж роботи на посадах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 26 років 06 місяців 06 днів, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення грошової допомоги відповідно до п.7.1 розділу Закону № 1058 в розмірі 10 місячних пенсій.
Також зазначає, що оскільки позивачка в спірних правовідносинах зверталася до відповідача із заявою довільної форми та змісту, замість звернення із заявою за формою згідно з Порядком №22-1, з урахуванням Постанови Правління Пенсійного фонду України 14.12.2015 № 25-1, у разі звернення в електронному вигляді, то таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення/перерахунку пенсії.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 07.02.2001.
Відповідно д диплому НОМЕР_2 , виданого 02.07.1980, позивачка закінчила навчання у Харківському державному художньому училищі та їй присвоєно кваліфікацію викладача креслення та малювання.
З наявного в матеріалах справи розпорядження про перерахунок пенсії № 053130005177 (дата розрахунку 24.03.2025) випливає, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж позивачки 47 років 3 місяці 7 днів.
Листом ГУ ПФУ від 02.04.2025 № 7418-5281/Р-02/8-0500/25 (на звернення від 04.03.2025) позивачку повідомлено про те, що з 03.07.2020 вона отримує пенсію за віком. Указано, що спеціальний стаж позивачки, що дає право на виплату спірної грошової допомоги становить 26 років 6 місяців 6 днів, урахований по 13.02.2007, оскільки дитяча музична школа № 3, в якій працювала ОСОБА_1 , з 14.02.2007 перейменована на Початковий спеціалізований мистецький заклад школу мистецтв № 3 Краматорської міської ради, а з 24.04.2019 перейменовано в Комунальний заклад «Мистецька школа № 3 Краматорської міської ради». Указано, що переліком не передбачено зарахування спеціального стажу періодів роботи в школах мистецтв.
У вищезазначеному листі вказано, що право на призначення позивачці спірної грошової допомоги не має у зв`язку із відсутність на дату призначення пенсії за віком необхідного спеціального стажу 30 років
З форми РС-право розрахунку стажу щодо позивачки випливає, що її спеціальний стаж (працівники освіти) враховано за періоди до 13.02.2007 включно.
З трудової книжки позивачки НОМЕР_3 , заповненої 20.08.1980, випливає, що 14.08.1997 ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача на художнє відділення Краматорську Дитячу школу мистецтв № 3, яку в наступному перейменовано в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад школу мистецтв № 3 Краматорської міської ради (запис від 01.09.2007), у наступному Комунальний заклад «Мистецька школа № 3 Краматорської міської ради» (запис від 24.04.2019). Також наявні записи від 01.05.2006 і від 11.04.2011 про підтвердження кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «викладач-методист».
Також з наданої до суду копії трудової книжки встановлено, що позивач продовжила працювати на даній посаді після призначення пенсії.
У довідці Управління гуманітарних питань Краматорської міської ради від 02.06.2020 № 75 зазначено, що позивач продовжувала працювати на посаді викладача спеціальних дисциплін художнього відділення «по теперішній час».
Не погоджуючись із відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 11 Закону України від 11 липня 2001 року № 2628-ІІІ «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти, що реалізується на підставі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти.
Згідно зі статтею 27 вищевказаного Закону учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є, зокрема: педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.
Відповідно до пункту “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відтак, для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV необхідно дотримання сукупності таких умов:
- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах освіти, на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;
- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.
При цьому, стаж роботи в закладах освіти на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі – Перелік № 909).
До вказаного переліку у позашкільних навчальних закладах включено наступні посади: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. У загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах включено наступні посади: учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструкторислухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Приписами ст.ст. 28 і 29 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 10 і ч. 7 ст. 14 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є:дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі – Закон № 1841-III), у редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005, передбачено, що, заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 1841-III, у редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017, передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Частиною 21 Закон № 1841-III установлено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів до п.6 якого, у редакції Постанови КМ № 544 від 07.05.2022, включено мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Пунктом 6 указаного Переліку, у редакції, чинній до внесення змін Постановою КМ № 544 від 07.05.2022 було включено початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах.
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
При цьому, суд звертає увагу на те, що право на вказану допомогу не залежить від дати ухвалення органом Пенсійного фонду України рішення про призначення пенсії (якщо пенсія призначається вперше).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.
З урахуванням викладеного, викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивачки у період роботи на посаді викладача з 14.02.2007 у Краматорській Дитячу школу мистецтв № 3, яку перейменовано в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад школу мистецтв № 3 Краматорської міської ради, у наступному Комунальний заклад «Мистецька школа № 3 Краматорської міської ради» повинен зараховуватися до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ та вона має право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення такої пенсії, оскільки на момент призначення пенсії її спеціальний стаж становив більше 30 років.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 462/2743/17.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є неприйнятними, суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 200/4021/25 – залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
Е.Г.Казначеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua