Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №360/1559/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року справа №360/1559/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання – Олєнікова О.Г.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – Дашка Ю.І.,

представника відповідача – Бойка Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , Служби безпеки України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2026 року у справі № 360/1559/25 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В :

Дашко Юрій Іванович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач ), в якому, з урахування заяви від 05.10.2025 про зміну підстав позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДВКР СБУ № 214-ос/ дск від 17.06.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДВКР СБУ № 209-ос/ дск від 04.07.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 квітня 2026 року, позов задоволений частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ДВКР СБ України № 214-ос/ дск від 17.06.2025 «Про накладення дисциплінарного стягнення» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомог адвоката в сумі 15000 грн.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив:

- скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року по справі №360/1559/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 209-ос/дск від 04.07.2025 року щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, а також в частині стягнення;

- ухвалити в зазначеній частині нове рішення по справі, яким визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДВКР СБУ №209-ос/дск від 04.07.2025 року щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;

- змінити рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь позивача судові витрати на правничу допомог адвоката у сумі 30000,00 грн.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року по справі №360/1559/25 - залишити без змін.

Апелянт зазначив, що в обґрунтування рішення в частині обставин накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» суд зазначив, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за факт звернення до народного депутата України, а саме за передачу документа з відомостями, що містять службову інформацію, без зазначення грифу “Для службового користування”, що відкрило доступ до такої інформації необмеженого кола осіб та створило сприятливі умови для можливої її передачі ворогу. Суд першої інстанції також зазначив про те, що матеріалами службового розслідування підтверджується факт порушення позивачем вимог Порядку №400 та Інструкції №736 в частині не присвоєння створеному ним документу (звернення до народного депутата України) грифу “Для службового користування”.

Однак такі висновки суду є необґрунтованими, суд першої інстанції не навів жодних належних доводів на обґрунтування правомірності віднесення відповідачем викладеної у зверненні ОСОБА_1 до народного депутата інформації до службової інформації. А ті висновки, які наведені судом (що зазначені вище у цій апеляційній скарзі) вони є безпідставними та грунтуються на припущеннях.

До того ж, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що комісією не було встановлено наявності жодної об`єктивної реальної обставини наявності створення сприятливих умов для можливої передачі інформації ворогу, як і для доступу до вказаної інформації необмеженого кола осіб, а також створення несприятливих наслідків національній безпеці.

При цьому слід звернути увагу, що ОСОБА_1 звертався до народного депутата України ОСОБА_3 , яка є членом комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, головою підкомітету з питань кримінального процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності, заступником голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями у порядку реалізацією нею повноважень як члена комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання забезпечення контрольних функцій Верховної Ради України за діяльністю органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів. При цьому звернення не передавалися відкритими джерелами, а було, як стверджував ОСОБА_1 , передано особисто народному депутату України при особистій зустрічі.

Пунктом 9 розділу І Інструкції №739 передбачено, що питання щодо необхідності присвоєння документу гриф “Для службового користування” вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закон України “Про доступ до публічної інформації”. Тобто, позивач, як виконавець звернення до народного депутата України, наділений повноваженням самостійно визначати, чи містить його звернення відомості, що містять службову інформацію, і вирішувати питання щодо присвоєння грифу “Для службового користування” у відповідності до Переліку №400 з дотриманням вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закон України “Про доступ до публічної інформації”.

Зі змісту ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» службова інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та п. 2 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України №400 від 21.08.2012 року в редакції станом на момент звернення ОСОБА_1 до народного депутата, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно примітки 1 Переліку № 400 відомості, зазначені у Переліку з приміткою, становлять службову інформацію у Службі безпеки України, якщо ці відомості не становлять державної таємниці але їх оприлюднення може мати негативні наслідки для інтересів національної безпеки.

Матеріали ж службового розслідування не містять жодних доказів того, що інформація, викладена у зверненні ОСОБА_1 до народного депутата створила реальну об`єктивну загрозу можливості настання негативних наслідків для інтересів національної безпеки України. Висновок про наявність порушення з боку ОСОБА_1 при зверненні до народного депутата базується на зазначенні відомостей щодо розташування навчального центру та його функціонування.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що «розповсюдження відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_1 може мати негативні наслідки для інтересів національної безпеки, оскільки в ньому, зокрема, зазначено інформацію про місце базування навчального центру та те, що вказаний навчальний центр є діючим».

При цьому суд першої інстанції констатував, що «у засобах масової інформації висвітлено те, що 01 березня 2025 року внаслідок удару росія «Іскандером» по полігону в Черкаському Дніпропетровської області загинули понад 30 військових.

Отже, будь-який витік інформації про місце розташування військових формувань в період дії воєнного стану може мати негативні наслідки, а тому повинні мати грифи обмеження доступу, у цьому випадку гриф “Для службового користування”»

Але такі твердження суду є необґрунтованими.

Так інформація про місце розташування навчального центру та його функціонування містилася у відкритих джерелах інформації (мережі інтернет та дописах до новин про нього, де користувачі інтернету коментують перебування своїх мобілізованих родичів у ньому). Зазначена інформація щодо місця розташування навчального центру та його функціонування була у вільному доступі як на час звернення ОСОБА_1 до народного депутата, так і на даний час вона також є у вільному доступі.

В українському законодавстві діє принцип, що службова інформація (грифи «ДСК») - це інформація, яка не є загальнодоступною. Неможливо інкримінувати розголошення інформації «Для службового користування», якщо вона є вільною у загальному користуванні, та знаходиться у загальнодоступних засобах.

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеженню доступу підлягає саме інформація у випадках, передбачених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону. Якщо інформація, що має гриф ДСК або підпадає під гриф ДСК, уже наявна в офіційних джерелах, доступна на відкритих порталах або була озвучена у засобах масової інформації, вона перестає бути службовою за суттю. При цьому, коли відомості стали загальновідомими, розголошення такої інформації не наносить шкоди інтересам держави чи установи, не несе загрози національній безпеці, а отже, не може бути і складу дисциплінарного чи адміністративного правопорушення.

Натомість а ні комісія зі службового розслідування, а ні суд першої інстанції не звернули уваги на зазначене, хоча під час розгляду справи сторона позивача звертала увагу суду на зазначене. Комісія ж зі службового розслідування взагалі не з`ясовувала зазначені обставини щодо наявності такої інформації у вільному доступі.

Безпідставним також є посилання у рішенні суду на новини про удар російських окупаційних військ по полігону, так як у тих же новинах зазначена причина нанесення такого удару «халатне ставлення до обов`язків служби» та зняття в подальшому через це командира навчального центру. Вказана причина чомусь не зазначена у рішенні суду. Також у рішенні суду не зазначено, що коригування удару здійснював ворожий розвідувальний БПЛА (у відкритих джерелах є відповідне відео). Тобто ворог отримав інформацію та наводив удар за допомогою розвідувального дрону, а ігнорування командиром навчального центру інформації про знаходження у повітрі розвідувального БПЛА призвела до людських жертв.

Враховуючи викладене, посилання на вказану новину у рішенні суду з прив`язкою до звернення ОСОБА_1 є безпідставною та свідчить про обґрунтування рішення в оскаржуваній частині не на доказах, а на припущеннях.

Обґрунтовуючи рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДВКР СБУ № 209-ос/дск від 04.07.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани суд першої інстанції зазначив, що судом встановлено, що «Народний депутат України Юлія Яцик на підставі звернення ОСОБА_1 від 23.02.2025 підготувала депутатське звернення до голови Служби безпеки України від 28.02.2025 додаванням до нього копії звернення ОСОБА_1 з додатками (том 1 арк. спр. 141-142). Депутатське звернення зареєстровано в апараті Верховної Ради України, тобто, з вказаним зверненням працювала не лише народний депутат України ОСОБА_4 , а також необмежена кількість співробітників апарату Верховної Ради України. До депутатського звернення додано копію звернення ОСОБА_1 з додатками, отже, здійснене копіювання вказаних документів із застосуванням звичайної офісної техніки».

При цьому суд першої інстанції з посиланням на п. 42 Інструкції 736 зазначив, що «Інструкція № 736 містить розділ «Друкування і розмноження документів», яким встановлені правила друкування та розмноження документів, які містять гриф «Для службового користування». Так, пунктом 42 Інструкції № 736 передбачено, що друкування і розмноження в установі документів грифом “Для службового користування” за допомогою електронно-обчислювальної та копіювально розмножувальної техніки провадиться з урахуванням вимог законодавства у сфері захисту інформації. Також вищевказаним розділом Інструкції № 736 деталізовано порядок розмноження документів з грифом “Для службового користування”».

Але такі висновки суду першої інстанції зроблені на припущеннях. Такі обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, не відповідають дійсності. До того ж, комісією зі службового розслідування зазначені обставини також не з`ясовувалися, Народний депутат України ОСОБА_4 з приводу зазначених обставин не опитувалася, жодних доказів на підтвердження таких обставин ні матеріали службового розслідування, ні матеріали справи не містять.

При цьому, апелянт звертає увагу на те, що додані до звернення народного депутата документи не містять посвідчувального напису «Згідно з оригіналом», що свідчить про те, що до звернення було додано оригінал звернення ОСОБА_1 та надані ним до звернення документи. До того ж ОСОБА_1 у своїх показаннях стверджував про те, що народний депутат передавала голові Служби безпеки України саме оригінал його звернення та додані до нього документи.

Під час службового розслідування такі обставини не встановлювалися. Членами комісія зі службового розслідування народний депутат України ОСОБА_4 не опитувалася, обставини щодо передачі ОСОБА_1 звернення до народного депутата та підготовки звернення до Голови Служби безпеки України, його реєстрації не з`ясовувалися. Чи робилися копії документів при підготовці народним депутатом звернення, чи ознайомлювала вона з ним інших осіб, комісією не встановлено. Оригінал звернення народного депутата до Голови Служби безпеки України комісією не досліджувався.

Суд першої інстанції не навів у своєму рішенні жодних конкретних посилань на матеріали службового розслідування, де були б встановлені зазначені обставини.

Жодного доказу оприлюднення, розповсюдження (тобто доведення інформації до необмеженого кола осіб) або ознайомлення з інформацією, що містилася у зверненні ОСОБА_1 до Народного депутата України сторонніми особами при проведенні службового розслідування не встановлено. Матеріали судової справи також не містять жодних доказів зазначеному. Висновки суду першої інстанції з приводу зазначеного містить лише припущення. А тому суд першої інстанції безпідставно послався на обставини, які не встановлювалися під час службового розслідування.

Слід також враховувати статус народного депутата України ОСОБА_3 , яка є членом комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, головою підкомітету з питань кримінального процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності, заступником голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (зазначена інформація є загальнодоступною і розміщена на офіційному сайті Верховної https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/21052)

При цьому слід звернути увагу на те, що згідно п. 3 ст. 19 Закону України «Про статус Народного депутата України» народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Народний депутат отримує таємну інформацію з питань діяльності органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів виключно у зв`язку з реалізацією своїх повноважень як члена комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання забезпечення контрольних функцій Верховної Ради України за діяльністю органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів.

Крім того, судом першої інстанції були повністю проігноровані грубі порушення відповідачем положень пунктів 10 та 11 розділу V Інструкції № 45 в частині доведення до відома позивача інформації про призначення щодо нього службової перевірки, а потім службового розслідування з приводу його звернення до народного депутата України ОСОБА_3 , а також порушення відповідачем процедури продовження строку проведення службового розслідування.

Судом першої інстанції було також проігноровано те, що у зв`язку із порушенням процедури продовження строку службового розслідування було порушено строки притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, тобто наказ про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» був виданий поза межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановленого ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, норми якого розповсюджуються на військовослужбовців Служби безпеки України.

Щодо зазначених порушень відповідачем положень пунктів 10 та 11 розділу V Інструкції № 45 в частині доведення до відома позивача інформації про призначення щодо нього службової перевірки, а потім службового розслідування, а також порушення процедури продовження строку проведення службового розслідування суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

При цьому суд послався на постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №1.380.2019.000616, де Верховний Суд зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Але такі висновки суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими.

Рішення Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №1.380.2019.000616 не є релевантним до обставин справи за позовом ОСОБА_1 , оскільки обставини справи, що були встановлені у справі №1.380.2019.000616, стосувалися накладення дисциплінарного стягнення в період перебування на лікарняному і не стосувалися обставин продовження строку службового розслідування та прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення поза межами строку для видання такого наказу, передбаченого ст. 87 Дисциплінарного статуту.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15, від 06 вересня 2017 року у справі №910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі №760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06 червня 2018 року у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц тощо).

Колегія суддів також зауважила, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи (п.79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19).

Службове розслідування - це процедура, яка має чітко регламентовані строки. А тому порушення строків проведення розслідування або процедури затвердження висновку, порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, є порушенням гарантій, встановлених для військовослужбовця, а також порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушення строку службового розслідування та строку притягнення до дисциплінарної відповідальності не можна вважати формальними порушеннями.

А тому будь-яке покарання (накладення дисциплінарного стягнення) потребує ретельного дотримання встановленого порядку, в протилежному випадку втрачається сама суть встановлення строків службового розслідування та строків накладення дисциплінарних стягнень, та порушуються принципи верховенства права, «правової визначеності» та справедливості, порушується баланс між правами та інтересами особи, що притягується до дисциплінарної відповідальності, та мірою втручання з боку органу влади під час притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності дотримання органами влади фундаментального правового принципу, який ґрунтується на концепції належного урядування та верховенства права.

При цьому Верховний Суд зазначав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від таких порушень. Порушення процедури суб`єктом владних повноважень руйнує довіру до інститутів влади. Держава не може карати особу, порушуючи при цьому встановлені нею ж правила (процедуру).

Таким чином, орган влади, який порушив процедуру, не може використовувати результати цього порушення для законного притягнення особи до відповідальності. Якщо орган влади порушує процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності (не дотримується строків, не надає можливість надати пояснення, проводить службове розслідування необ`єктивно), то таке рішення про накладення стягнення не може вважатися таким, що прийняте у відповідності до норм права.

Висновок службового розслідування від 05.06.2025 року №17/5-2113дск було оформлено (складено) зі сплином місячного строку для завершення службового розслідування, встановленого абз. 1 п. 1 розділу ІV Інструкції №45.

Строк службового розслідування, встановлений наказом начальника ДВКР СБУ №34/дск від 07.04.2025 року, належним чином у встановленому абз. 2 п. 1 розділу ІV Інструкції №45 порядку не було продовжено.

Рапорт члена комісії Аксьонова від 06.05.2025 року №17/5-1725дск щодо необхідності продовження строку службового розслідування не може бути належним продовженням строку службового розслідування, оскільки згідно положення абз. 2 п. 1 розділу ІV Інструкції №45 строк службового розслідування може бути продовжено службовою особою, яка призначила службове розслідування, але не більш як на один місяць, за мотивованою доповідною запискою (рапортом) службової особи, яка проводить розслідування одноособово, або голови комісії.

Натомість головою комісії, призначеним наказом начальника ДВКР СБУ №34/ дск від 07.04.2025 року, рапорт щодо необхідності продовження службового розслідування не подавався. Зазначений рапорт члена комісії фактично було подано до ДВКР СБУ 15 травня 2025 року (вхідний номер ДВКР №4468дск). Резолюція начальника ДВКР СБУ була накладена лише 16.05.2025 року.

Суд першої інстанції надаючи оцінку зазначеним обставинам зазначив, що «наведеною нормою не визначено процедуру інформування службової особи, на яку покладено здійснення контролю за його проведенням, про необхідність продовження строку проведення розслідування, а тому подання відповідного рапорту суд вважає належним способом звернення».

Але з таким твердженням не можна погодитися, оскільки для проведення службового розслідування наказом начальника ДВКР СБУ №34/дск від 07.04.2025 року була призначена відповідна комісія, тобто службове розслідування проводилося комісією, а не одноособово. Положення абз. 2 п. 1 розділу ІV Інструкції №45 чітко визначають, що у такому випадку рапорт щодо продовження строку мав подавати саме голова комісії. А тому подання рапорту членом комісії не може бути належним способом звернення щодо необхідності продовження строку службового розслідування.

При цьому слід звернути увагу на те, що ніякого наказу про продовження строку службового розслідування начальником ДВКР СБУ не видавалося. Натомість зважаючи на те, що положеннями п. 3 розділу ІІІ Інструкції №45 встановлено, що строк завершення службового розслідування зазначається у наказі про призначення службового розслідування, то для зміни зазначеного строку має бути виданий відповідний наказ.

Надаючи оцінку зазначеному суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що «…продовження строку проведення службового розслідування є фактично внесенням змін до наказу про призначення службового розслідування в частині визначення граничного терміну його провадження, а внесення змін до наказу можливе виключно виданням відповідного наказу».

При цьому суд також зауважив, що «продовження терміну проведення службового розслідування шляхом накладення резолюції на рапорті з проханням про таке продовження є порушенням процедури проведення службового розслідування».

Таким чином судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні були встановлені обставини порушення проведення службового розслідування, а саме порушення щодо продовження строку службового розслідування. Але суд першої інстанції безпідставно визнав такі порушення формальними, про що зазначене вище.

Отже ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України чітко визначений строк (часовий проміжок) накладення дисциплінарного стягнення у разі провадження службового розслідування. Накладення дисциплінарного стягнення поза межами вказаного строку не відповідає зазначеній нормі права, а рішення щодо накладення такого стягнення є протиправним.

Враховуючи ж те, що строк службового розслідування наказом начальника ДВКР СБУ №34/дск від 07.04.2025 року у встановленому порядку не було продовжено, службове розслідування не можна вважати таким, що проведено з дотриманням строків. Відповідно висновок службового розслідування №17/5 2113дск від 05.06.2025 року складений з порушенням строку проведення службового розслідування встановленого абз. 1 п. 1 розділу ІV Інструкції №45. Тому зазначений висновок службового розслідування та матеріали службового розслідування є недопустимими доказами по справі, оскільки вони отримані з грубим порушенням встановленого порядку.

Відповідно наказ начальника ДВКР СБУ від 04.07.2025 №209-ОС/дск про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» виданий в порушення встановленого ст.87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України місячного строку для його накладення, оскільки строк службового розслідування закінчився 06.05.2025 року і не був у встановленому порядку продовжений.

Таким чином ОСОБА_1 було притягнуто наказом начальника ДВКР СБУ від 04.07.2025 року №209-ОС/дск до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення в порушення порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Натомість зазначені обставини, хоч суд першої інстанції і встановив факт порушення процедури проведення службового розслідування, залишилися поза увагою суду, який не надав належної оцінки наслідків такого порушення, зазначивши в оскаржуваному рішенні про формальність такого порушення.

Безпідставним є також посилання суду першої інстанції щодо формальності порушень Відповідачем приписів пунктів 10 та 11 розділу V Інструкції №45.

Пунктом 10 розділу V Інструкції №45 передбачені зокрема права військовослужбовця ознайомлюватися з наказом про призначення службового розслідування; надавати усні чи письмові пояснення та пред`являти для огляду речі чи документи, які стосуються предмета службового розслідування; звертатись із письмовим клопотанням щодо опитування інших осіб по суті предмета службового розслідування або витребування речей чи документів; висловлювати письмові зауваження (скарги) щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службових осіб, які його проводять, та порушувати питання про виведення їх зі складу комісії зі службового розслідування (за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності їх дій або їх особистої заінтересованості в результатах службового розслідування).

Зазначеним правам кореспондує встановлений п. 10 розділу V Інструкції №45 обов`язок службової особи, яка проводить розслідування одноособово, або комісії ознайомити військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, з його правами, передбаченими цією Інструкцією, про що скласти і підписати довідку, а також обов`язок не допускати порушення прав та законних інтересів осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, та вживати у межах компетенції заходів щодо забезпечення їх дотримання, встановлений абз. 3 п. 5 розділу V Інструкції №45.

А тому порушення такого обов`язку є грубим порушенням прав особи та явно впливає на результати прийняття рішення щодо притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Про призначення службового розслідування ОСОБА_1 ніхто не повідомляв, з наказом начальника ДВКР СБ України від 07.04.2025 року №34/дск а також з правами, передбаченими Інструкцією №45 ніхто не ознайомлював, ніяких документів, в тому числі довідок, про ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування та правами ОСОБА_1 не підписував. Матеріали службового розслідування також не містять жодних належних допустимих доказів на підтвердження іншого. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження щодо цього під час розгляду справи та зафіксовані в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Таким чином ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізації своїх прав, передбачених п. 10 розділу V Інструкції №45, зокрема: ознайомлюватись з наказом про призначення службового розслідування; надавати усні чи письмові пояснення та пред`являти для огляду документи, які стосуються предмета службового розслідування; звертатись із письмовим клопотанням щодо опитування інших осіб по суті предмета службового розслідування або витребування документів; висловлювати письмові зауваження (скарги) щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службових осіб, які його проводять, та порушувати питання про виведення їх зі складу комісії зі службового розслідування (за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності їх дій або їх особистої заінтересованості в результатах службового розслідування).

У поєднанні із зазначеним слід звернути увагу на те, що під час службового розслідування комісією не опитувалася Народний депутат Юлія Яцик з приводу обставин звернення ОСОБА_1 до неї, не встановлювалися обставини підготовки та реєстрації народним депутатом звернення до голови СБУ. Комісією не з`ясовувалися у ОСОБА_1 обставини того, яким чином він визначав, що інформація, зазначена ним у його зверненні не відноситься до службової інформації в розумінні Переліку №400. Комісія не з`ясовувала обставини того, що інформація, зазначена у його зверненні перебуває у загальному доступі, а тому не може вважатися інформацією з обмеженим доступом.

Таким чином члени комісії діяли не у відповідності до вимог законодавства та в порушення встановлених Інструкцією №45 обов`язків. В результаті цього при проведенні службового розслідування комісією не було забезпечено повноту, всебічність, об`єктивність і неупередженість зроблених висновків, чим було порушено вимоги п. 2 розділу V Інструкції №45.

ОСОБА_1 вважає, що при дотриманні комісією зі службового розслідування зазначених прав та обов`язків, передбачених 10 та 11 розділу V Інструкції №45, могли бути зовсім інші висновки комісії. З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що приймаючи оскаржуваний наказ № 209 ОС/дск від 04.07.2025 відповідач діяв в межах повноважень та на підставі законодавства України є необґрунтованими та не відповідають нормам права.

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено частково, лише в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 214-ос/ дск від 17.06.2025, дійшов висновку про можливість компенсації позивачу витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 15000,00 грн, що складає половину від суми заявлених по справі витрат на правничу допомогу.

Враховуючи ж те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції підлягали задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 209-ОС/дск від 04.07.2025, апеляційним судом має бути переглянуте питання і щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Позивачем підтверджено належними доказами факт оплати правової допомоги адвоката на сум 30000 грн. Відповідачем суду не було надано жодних належних доказів та обґрунтування необхідності зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у її задоволені.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду від 08.04.2026, через порушення норм матеріального та процесуального права, у частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 214-ОС/дск від 17.06.2025 «Про накладення дисциплінарного стягнення», в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Апелянт посилався на те, що СБУ звертає увагу колегії суддів суду апеляційної інстанції на фактичних обставинах, а саме, що 01.05.2025 до ДВКР СБУ надійшов лист ГУВБ СБУ (№ 9/2-2637дск від 01.05.2025 року), у якому зазначалося про те, що полковником ОСОБА_1 , можливо – у неправомірний спосіб, протягом липня-жовтня 2024 року здійснювалося відрядження у його розпорядження військовослужбовців 53 ОМБр (в/чА-0536).

Керуючись пунктом 9 розділу IX Інструкції № 45 та пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції № 45, на підставі отриманих відомостей, згідно із наказом начальника Департаменту військової контррозвідки від 09.05.2025 № 42/ДСК, було призначене службову перевірку.

Тобто у 10 денний термін від дня, коли стало відомо про можливий факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення. Службова перевірка даної інформації проводилась у відповідності до вимог розділу ІХ Інструкції № 45.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 було проігноровано вказівку начальника ДВКР СБУ, якою було встановлено порядок задіяння військовослужбовців ЗС України до оперативно-бойових заходів – виключно на підставі листів начальника ДВКР на ім`я керівників відповідних органів військового управління.

Незважаючи на рішення керівника ДВКР СБ України, полковником ОСОБА_1 самочинно, та фактично – у протиправний спосіб, зокрема, був направлений лист № 17/5/5-1014 від 29.11.2024 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 щодо відкомандирування у його (полковника ОСОБА_1 ) розпорядження військовослужбовців вказаної військової частини.

Результати службової перевірки після її закінчення оформленні висновком службової перевірки № 17/5-2155 від 09.06.2025, тобто в межах місячного терміну, відповідно до пункту 4 розділу IX Інструкції № 45. Таким чином, у ході проведенні службової перевірки комісією отримано фактичні дані щодо обставин порушення виконавської дисципліни полковником ОСОБА_1 , та було запропоновано, за невиконання вказівки начальника ДВКР СБУ притягнути полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 87 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене а у разі провадження службового розслідування – протягом місяця від дня його закінчення.

Зважаючи на висновки службової перевірки (№ 17/5-2155 від 09.06.2025) та запропоновані комісією пропозиції, службовою особою, яка призначила перевірку прийнято законне та обґрунтоване рішення , оформлене наказом начальника ДВКР СБУ № 214-ОС/дск від 17.06.2025, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

У рішенні суду першої інстанції, суд зазначає: «Доказів доведення вказаного листа до відома ОСОБА_1 відповідачем не надано, так як згідно резолюції начальника 5 управління ДВКР СБ України ОСОБА_5 в журналі № 39 лист ДВКР СБ України від 22.10.2024 № 17/8092 щодо відряджених до ДВКР СБУ в/ч ЗСУ повинен бути направлений ШП № 17/5/5-5242нт від 28.10.2024 до 1, 3, 4, 5, 7 відділів (том 4 арк. спр. 43-46), тобто і позивачу, який на той час займав посаду начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБУ. Однак, в журналі № 42 реєстрації підготовлених (вихідних) документів (вихідні шіп еп) 5 управління ДВКР СБ України за № 5242нт від 28.10.2024 зареєстровано документ та записи, які свідчать про направлення вказаного документа лише до 3 відділу 5 управління ДВКР СБУ (том 4 арк. спр. 47-50, 104-107). Пояснення представника відповідача про те, що позивач ознайомився зі змістом листа від 22.10.2024 № 17/8092нт начальника ДВКР «Щодо відряджених до ДВКР СБ України військовослужбовців ЗС України» у 3 відділі 5 управління ДВКР СБУ не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.»

СБУ заперечє проти вказаного висновку на підставі наступного, питання належності, допустимості, достовірності, вірогідності доказів у адміністративному судочинстві визначені параграфом 1, глава 5 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 91 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. СБУ звертає увагу колегії судів апеляційної інстанції, що 18.02.2026 у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 , який повідомив, що зміст вказівки начальника ДВКР від 22.10.2024 було доведено начальникам всіх відділів, у тому числі і ОСОБА_1 , який потім письмово доповідав про її виконання рапортом.

Крім того свідок ОСОБА_6 , доповнив, що ОСОБА_1 29.11.2024 підписано листа на адресу командира в/ч НОМЕР_1 про відрядження військовослужбовців для охорони ЗКП 5 відділу 5 управління ДВКР СБУ. Такі дії були порушенням вказівки від 22.10.2024, оскільки, рішення про відрядження військовослужбовців мав право приймати лише начальник ДВКР.

Вказане залишено поза увагою суду першої інстанції.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що з листом начальника ДВКР СБУ від 22.10.2024 як начальник 5 управління, знайомив всіх начальників відділів на селекторних нарадах, які проходять кожного понеділка, крім того цей лист було спрямовано до кожного відділу 5 Управління для ознайомлення та неухильного виконання.

Крім того повідомив, що ОСОБА_1 листом від 29.11.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням про виділення військовослужбовців для охорони ЗКП.

Вказане під час службової перевірки розцінено, як невиконання вказівки начальника ДВКР СБУ про заборону самостійно приймати рішення про звернення до військових частин про відрядження військовослужбовців для залучення їх до виконанні певних завдань.

У подальшому командир військової частини НОМЕР_1 відповідним листом підтвердив, що ОСОБА_1 направляв на адресу військової частини 29.11.2024 лист щодо відрядження військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 для забезпечення службової діяльності і такі військовослужбовці були виділені. Тобто, направляючи лист від 29.11.2024 ОСОБА_1 допустив порушення військової дисципліни в частині невиконання наказів керівництва.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що з метою систематизації питання відрядження військовослужбовців у розпорядження співробітників ДВКР начальником Департаменту 22.10.2024 направлено листа із зазначенням, що питання відрядження вирішується лише на підставі звернення до військових частин з листами за його підписом.

Крім того ОСОБА_8 додав у своїх поясненнях, що ОСОБА_1 це розпорядження було проігноровано і у листопаді він направив до військової частини НОМЕР_1 лист щодо відрядження військовослужбовців за своїм підписом. Крім того, свідок який був допитаний судом першої інстанції, за клопотання Позивача та його представника, а саме свідок ОСОБА_9 пояснив суду першої інстанції, що у період листопад-грудень 2024 року проходив службу у 5 відділі 5 управління ДВКР СБУ під безпосереднім керівництвом ОСОБА_1 у перших числах грудня 2024 року ОСОБА_7 наказав повернути всіх військовослужбовців до військової частини НОМЕР_1 , в якій вони обліковувались.

02.12.2024 ОСОБА_9 разом з ОСОБА_1 прибув до міста Дніпро на нараду, після наради ОСОБА_1 наказав готувати листа командиру військової частини НОМЕР_1 щодо виділення військовослужбовців. Вказані пояснення свідків повністю підтверджують факт обізнаності ОСОБА_1 з листом (вказівкою) ДВКР СБ України від 22.10.2024 № 17/8092 щодо відряджених до ДВКР СБУ в/ч ЗСУ, та спростовують висновки суду першої інстанції про не доведеність з боку СБУ порушення та обізнаністю ОСОБА_1 про вказівку начальника ДВКР СБУ щодо відрядження військовослужбовців ЗСУ.

Крім того факт обізнаності з вказівкою від 22.10.2024 № 17/8092нт начальника ДВКР «Щодо відряджених до ДВКР СБ України військовослужбовців ЗС України» свідчить рапортом від 07.11.2024 на ім`я начальника 5 управління ДВКР СБ України (долучено до матеріалів справи, як доказ), яким ОСОБА_1 доповів про те, що у відрядженні у 5 відділі 5 управління ДВКР СБ України не знаходяться військовослужбовці військових формувань України, зміст вказаного рапорту говорить, що він наданий на виконання вказівки від 22.10.2024 № 17/8092нт начальника ДВКР.

Під час службової перевірки комісією встановлено ігнорування вказівки ОСОБА_10 , та надсилання на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 листа від 29.11.2024 № 17/5/5-1014 щодо відкомандирування в своє розпорядження п`ятьох військовослужбовців, що є порушенням виконавчої дисципліни. За порушення військової дисципліни наказом ДВКР ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, який не виконав вказівку начальника ДВКР СБУ, відповідно до положень статей 45, 68 Дисциплінарного статуту ЗС України.

СБУ звертає увагу колегії судів апеляційної інстанції, що скориставшись своїм процесуальним правом, на адресу Луганського окружного адміністративного суду листами Управління СБУ у Дніпропетровській області направлено відзив на позовну заяву від 24.11.2025 № 55/30-67дск та заперечення на відповідь на відзив від 15.12.2025 № 55/30-70дск, які мали гриф обмеженого доступу «Для службового користування» оскільки інформація, яка містилася у вказаних процесуальних документах є службовою.

Керівником установи яка скерувала до суд процесуальні документи, визначено відповідно до пункту 84 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736 (далі – Інструкція № 736) порядок поводження зі службовою інформацією.

Порядок ознайомлення з матеріалами справи регламентовано Розділом Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, відповідно до якого справи видаються для ознайомлення працівником апарату суду за резолюцією судді (судді доповідача), або голови суду, або заступника голови суду, або секретаря відповідної судової палати на підставі письмової вимоги (заяви).

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно частиною 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Згідно пунктом 1 загальних положень Інструкції № 736, ця інструкція визначає єдині вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації (далі - документи), що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію, в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим.

Відповідно до пункту 80 Інструкції № 736, за наявності письмових клопотань інших установ або припису на право проведення перевірки згідно з наданими законом повноваженнями документи з грифом “Для службового користування”, їх копії і витяги з них за письмовим дозволом або резолюцією керівника установи або його заступника можуть видаватися працівникам інших установ.

Пунктом 84 Інструкції № 736 визначено, що працівник іншої установи може ознайомитися із змістом документа з грифом «Для службового користування», отриманим від іншої установи, лише за письмовою згодою установи розробника такого документа. Зазначена вимога не поширюється на представників органів державного нагляду (контролю) під час виконання ними відповідних функцій згідно із законодавством.

Згідно пункту 50 Інструкції № 736, розмноження документів з грифом «Для службового користування» здійснюється службою діловодства або іншим структурним підрозділом, визначеним розпорядчим документом установи, з дозволу керівника установи (його заступника) за умови оформлення замовлення за формою згідно з додатком 8 або відповідно до резолюції керівника установи. Керівник установи може у встановленому порядку делегувати повноваження щодо надання дозволу на розмноження таких документів керівникам структурних підрозділів, в яких документи опрацьовуються або зберігаються.

Відзив на позовну заяву від 24.11.2025 № 55/30-67дск та заперечення на відповідь на відзив від 15.12.2025 № 55/30-70дск, які мали гриф обмеженого доступу «Для службового користування», у порушення вищезазначених приписів законодавства та підзаконних нормативно правових актів, без отримання від керівника установи дозволу, на підставі «розписки про отримання» ігноруючи заборону в супроводжувальних листах та не надання згоди на їх неузгоджену передачу, судом першої інстанції передані документи з обмеженим доступом представнику позивача, чим порушено вищезазначені приписи законодавства та Інструкція № 736.

СБУ наголошує, що суд першої інстанції у порушення пунктів 80, 84 Інструкції № 736, запити про можливість вручення процесуальних документів від 24.11.2025 № 55/30-67дск (відзив на позовну заяву) та від 15.12.2025 № 55/30-70дск (заперечення на відповідь на відзив), які мали гриф обмеженого доступу «Для службового користування» не направляв до установи розробника (Управління СБУ у Дніпропетровській області) з метою надання на ознайомлення (з відповідними обмеженнями) позивачу та його представнику

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи своєї апеляційної скарги, заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційних скарг, відзивів сторін, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контактом у Службі безпеки України з 14 липня 1999 року по теперішній час, про що зазначено позивачем у позові, підтверджено наявними в матеріалах справи документами, службовим посвідченням НОМЕР_2 , та не заперечується відповідачем.

Наказом Голови СБ України від 06 грудня 2024 року № 1661-ос/дск ОСОБА_1 зарахований у розпорядження начальника Департаменту військової контррозвідки за посадою начальника відділу на період з 06 грудня 2024 року до 05 березня 2025 року включно за підпунктом “б” (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262, звільнивши з посади начальника 5 відділу (з місцем дислокації у м. Сєвєродонецьк) 5 управління (з дислокацією у м. Дніпро) ДВКР СБ України (том 1 арк. спр. 109).

Розпорядженням начальника ДВКР СБ України від 20 грудня 2024 № 2110дск затверджено посадову інструкцію ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Департаменту (том 1 арк. спр. 110 - 116).

28 березня 2025 року у Центральному управління Служби безпеки України за № 16486/22 зареєстровано звернення Народного депутата України ОСОБА_3 , у якому зазначено, що до неї надійшло звернення ОСОБА_1 з приводу звільнення останнього з посади начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБУ, незаконних дій начальника 5 управління ДВКР СБУ ОСОБА_7 , а також висловлено прохання здійснити детальну перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 , провести службову перевірку посадових осіб, згаданих заявником, здійснити перевірку фактів порушень, описаних у зверненні та встановити наявність чи відсутність причетності посадових осіб до описаних фактів (том 1 арк. спр. 141-142).

До депутатського звернення додано копію звернення ОСОБА_1 від 23.02.2025 та інші документи (том 1 арк. спр. 143-163).

Розпорядженням начальника ДВКР СБ України від 07 березня 2025 року № 389дск призначено службову перевірку з метою перевірки інформації про можливе вчинення полковником ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення під час звернення до Народного депутата ОСОБА_11 , Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_12 , що містить ознаки несанкціонованого проголошення інформації, відомостей та даних, які мають відношення до окремих питань організації та здійснення органами військової контррозвідки контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності. Утворено комісію з проведення службової перевірки, визначено голову та членів комісії та встановлено строк проведення службової перевірки до 04.04.2025 (том 1 арк. спр. 117-119).

До матеріалів службової перевірки долучено протокол № 1 засідання комісії з питань роботи зі службовою інформацією (експертної комісії) Департаменту військової контррозвідки СБ України від 04 квітня 2025 року, у якому зроблено висновок про те, що у зверненні ОСОБА_1 до народного депутату викладено відомості щодо планування, організації, результатів оперативнослужбової діяльності в системі Служби безпеки України (п. 1.1), відомості щодо сил і засобів підрозділів, органів, закладів чи установ СБ України, що залучаються або залучалися до запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (п. 1.5), відомості щодо змісту, форм, методів, організаційних положень, оперативної тактики здійснення СБ України оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності (п. 2.6), відомості щодо місця, строку, мети відрядження, установочних даних співробітника СБ України, що від`їжджає (від`їжджатиме), перебуває або прибув з відрядження (п. 5.12), відомості щодо стану дисципліни чи морально-психологічного клімату в окремому підрозділі СБ України (п. 5.22), відомості про належність співробітників СБ України до її оперативних підрозділів, незалежно від часу, що минув з моменту проходження ними служби (роботи) в СБ України (п. 5.27). Оприлюднення відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_1 може мати негативні наслідки для інтересів національної безпеки. Вказані відомості відносяться до службової інформації і повинні мати гриф обмеження доступу «Для службового користування» (том 1 арк. спр. 120- 123).

Комісією з проведення службової перевірки, призначеної розпорядженням начальника ДВКР СБ України від 07 березня 2025 року № 389дск, 04.04.2025 складено висновок про результати службової перевірки, яким запропоновано з метою достовірного встановлення обставин можливого вчинення правопорушень, причин та умов, які сприяли їх вчиненню, визначення винних осіб, ступеня їх вини та обставин що пом`якшують або обтяжують відповідальність, за фактом порушення полковником ОСОБА_1 порядку організації роботи зі службовою інформацією в Службі безпеки України, провести службове розслідування (том 1 арк. спр. 124-128).

Висновок про результати службової перевірки затверджено начальником Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України 07 квітня 2025 року та цього ж дня видано наказ № 34/ДСК про призначення службового розслідування щодо можливого вчинення правопорушення полковником ОСОБА_1 , утворено комісію з визначенням її складу та встановлено строк проведення службового розслідування до 06 травня 2025 року (том 1 арк. спр. 131-133).

В матеріалах службового розслідування знаходиться рапорт заступника начальника 5 управління ДВКР СБ України полковника ОСОБА_13 , члена комісії зі службового розслідування, від 06.05.2025 на ім`я начальника ДВКР СБ України з проханням продовжити строк проведення службового розслідування на один місяць, на якому накладено резолюцію: «Згоден» 16.05.2025 та підпис (том 1 арк. спр. 134).

За результатами службового розслідування комісією 06.06.2025 складено висновок, у якому висловлено пропозицію за порушення військової дисципліни, що виражається у неналежному виконанні вимог військових статутів та посадової інструкції, притягнути полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у порядку, передбаченому статтею 45 та пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, правами керівництва Департаменту (том 1 арк. спр. 136-140).

На останньому аркуші висновку прописом викладено незгоду ОСОБА_1 висновками комісії, його підпис та дату ознайомлення 30.06.2025.

Наказом начальника ДВКР СБ України № 209-ОС/дск від 04.07.2025 про накладення дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатами службового розслідування, призначеного наказом начальника ДВКР СБ України від 07.04.2025 № 34/ДСК, за порушення військової дисципліни, що виразилось у порушенні ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, інших інструкцій та положень в частині недотримання режиму секретності та недопущення поширення стороннім особам інформації, що складає службову інформацію, відповідно до пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення на полковника ОСОБА_1 у вигляді суворої догани (том 1 арк. спр. 180-182).

Наказом начальника ДВКР СБ України № 42/дск від 09.05.2025 призначено проведення службової перевірки інформації, викладеної в листі ГУ ВБ СБ України про можливе вчинення дисциплінарного правопорушення полковником ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника ДВКР за посадою начальника відділу, в частині правомірності відрядження протягом липня-жовтня 2024 року військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у своє розпорядження, створено комісію у складі голови комісії полковника ОСОБА_7 , начальника 5 управління ДВКР СБ України та ще 7 членів комісії, встановлено строк проведення перевірки до 09.06.2025 (том 1 арк. спр. 183-185).

Під час проведення службової перевірки досліджено лист начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України ОСОБА_1 від 11.06.2024 до командира Військової частини НОМЕР_1 щодо відрядження військовослужбовців; довідки за підписами ОСОБА_1 про виконання окремими військовослужбовцями завдань по охороні та обороні приміщень 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України у період з червня по вересень 2024 року, які є підставою для включення цих військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди у сумі 30000,00 грн; довідки про нарахування окремим військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення у 2024 році у розрізі нарахувань; лист начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України ОСОБА_1 від 29.11.2024 до командира Військової частини НОМЕР_1 щодо забезпечення охорони та оборони підрозділу, у якому висловлене прохання забезпечити охорону приміщень відділу у трьох пунктах дислокації відділу в Донецькій області військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (том 1 арк. спр. 190-207).

Листом від 22.10.2024 № 17/8092нт начальника ДВКР «Щодо відряджених до ДВКР СБ України військовослужбовців ЗС України» начальників підрозділів ДВКР СБ України повідомлено про те, що протягом 2022-2024 років до окремих підрозділів Департаменту відряджались військовослужбовці ЗС України для надання допомоги в ході виконання завдань. Аналіз контролю за організацією та діяльністю зазначеної категорії військовослужбовців вказує на необхідність впорядкування порядку відрядження до Департаменту та їх обліку. У випадку необхідності за діяння військовослужбовців оборонного відомства до оперативно-бойових заходів, листи щодо відрядження готувати на ім`я керівника відповідного органу військового управління за підписом начальника Департаменту. У строк до 08 листопада 2024 року направити до Департаменту списки військовослужбовців, які відряджені зі ЗС України та інших військових формувань за наведеною формою (том 4 арк. спр. 108-109).

Рапортом від 07.11.2024 на ім`я начальника 5 управління ДВКР СБ України полковник ОСОБА_1 доповів про те, що у відрядженні у 5 відділі 5 управління ДВКР СБ України не знаходяться військовослужбовці військових формувань України, раніше у відрядженні до 5 відділу знаходились військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , відрядження яких закінчилось у листопаді 2024 року. Відрядження солдата ОСОБА_17 припинено у жовтні 2024 року, відрядження сержанта ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_21 припинено 25 жовтня 2024 року (том 4 арк. спр. 51).

В журналі № 39 реєстрації вхідних документів 5 управління ДВКР СБ України за № 5710 від 28.10.2024 зареєстровано лист ДВКР СБ України від 22.10.2024 № 17/8092 щодо відряджених до ДВКР СБУ в/ч ЗСУ з резолюцією направити ШП № 17/5/5-5242нт від 28.10.2024 до 1, 3, 4, 5, 7 відділів (том 4 арк. спр. 43-46).

В журналі № 42 реєстрації підготовлених (вихідних) документів (вихідні шіп еп) 5 управління ДВКР СБ України за № 5242нт від 28.10.2024 зареєстровано документ короткий зміст «Супр. Шіп ЕП 1ф міні 52т файл на мні 52т знищено», в колонці «кому передано» зазначено «СШД 3» (том 4 арк. спр. 47-50, 104-107).

За результатами проведеної службової перевірки 09.06.2025 складено висновок, у якому зазначено, що при складанні листа від 11.06.2024 щодо відрядження військовослужбовців у своє підпорядкування, підписання довідок щодо виконання завдань по охороні та обороні приміщень 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України в районі ведення бойових дій відкомандированими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 порушень нормативно-правових актів СБ України комісією не встановлено. В той же час встановлено ігнорування вказівки начальника ДВКР СБ України (лист від 22.10.2024 № 17/8092нт) начальникам структурних підрозділів ДВКР СБ України щодо задіяння військовослужбовців ЗС України до оперативно-бойових заходів виключно за листами на ім`я керівника відповідного органу військового управління за підписом начальника ДВКР СБ України. Встановлено надсилання полковником ОСОБА_1 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 листа 29.11.2024 № 17/5/5-1014 щодо відкомандирування в своє розпорядження п`ятьох військовослужбовців, що є порушенням виконавчої дисципліни. У висновку висловлено пропозицію за порушення військової дисципліни притягнути до дисциплінарної відповідальності полковника ОСОБА_1 , який не виконав вказівку начальника ДВКР СБ України, відповідно до статей 45, 68 Дисциплінарного статуту ЗС України (том 1 арк. спр. 186-189).

На останньому аркуші висновку прописом викладено незгоду ОСОБА_1 висновками комісії, його підпис та дату ознайомлення 08.07.2025.

Наказом начальника ДВКР СБ України № 214-ОС/дск від 17.06.2025 про накладення дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатами службової перевірки, призначеної наказом начальника ДВКР СБ України від 09.05.2025 № 42/ДСК, за порушення військової дисципліни, що виразилось у порушенні ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, інших інструкцій та положень, невиконання вказівки (в частині, що стосується зобов`язання начальників структурних підрозділів ДВКР СБ України задіювати військовослужбовців ЗСУ до оперативно-бойових заходів виключно за листом на ім`я керівника відповідного органу військового управління за підписом начальника ДВКР СБ України (лист від 22.10.2024 № 17/8092нт), відповідно до пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення на полковника ОСОБА_1 у вигляді догани (том 1 арк. спр. 208-210).

Накази начальника ДВКР СБ України № 214-ОС/дск від 17.06.2025 та № 209-ОС/дск від 04.07.2025 «Про накладення дисциплінарного стягнення» зареєстровані в журналі № 27 Обліку розпорядчих документів, наказів та витягів з наказів (для службового користування) начальника ДВКР СБ України з кадрових питань (по особовому складу) (том 3 арк. спр. 43-48).

Рапортом від 14.07.2025 за підписом начальника 5 управління ДВКР СБ України Горьового В., офіцерів 5 управління Миронюка Д., Яланського М та Аксьонова С. повідомлено начальника ДВКР СБ України про те, що у зв`язку з перебуванням полковника ОСОБА_1 у відрядженні 30.06.2025 із використанням месенджера «WhatsApp» останнього поінформовано про те, що наказом начальника ДВКР СБ України № 214-ОС/дск від 17.06.2025 йому оголошено догану. Також, 10.07.2025 співробітника 5 управління ДВКР із використанням месенджера «WhatsApp» ОСОБА_1 поінформовано про те, що наказом начальника ДВКР СБ України № 209-ОС/дск від 04.07.2025 йому оголошено сувору догану. Доведено до відома, що з вказаними наказами під особистий його буде ознайомлено після завершення відрядження (том 1 арк. спр. 211-212).

Листом № 15055 від 04.09.2025 командир Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_22 повідомив начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України ОСОБА_23 про те, що від начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України полковника ОСОБА_1 надходив лист № 17/5/5-1014нт від 29.11.2024 щодо відрядження військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 для забезпечення службової діяльності, на підставі якого на початку грудня 2024 року командуванням Військової частини НОМЕР_1 в підпорядкування начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України передано 5 військовослужбовців, а саме ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (том 1 арк. спр. 218).

Судом першої інстанції допитано наступних осіб в якості свідків.

Допитаний позивач підтвердив те, що йому ніхто не повідомляв про призначення службових перевірок та службового розслідування щодо нього, чим було порушено його право надавати пояснення та докази під час проведення перевірок, заявляти клопотання. Зазначив, що про проведення щодо нього службової перевірки та розслідування він дізнався в місті Суми під час ознайомлення з відповідними висновками, з наказами про призначення перевірки та розслідування, а також з матеріалами службової перевірки та службового розслідування його так і не ознайомили. Щодо його звернення до народного депутата України ОСОБА_11 пояснив, що вона за своєю посадою має допуск до державної таємниці, а тому він мав право повідомляти їй відомості, викладені у його зверненні, крім того вважає, що ним не здійснено оприлюднення та розповсюдження інформації оскільки своє звернення він передав на особистому прийомі у народного депутата. Щодо залучення військовослужбовців НОМЕР_3 ОМБР у листопаді 2025 року пояснив, що з вказівкою начальника ДВКР СБУ щодо заборони залучення військовослужбовців до охорони об`єктів його ніхто не знайомив, зміст вказаної вказівки йому невідомий. 27.11.2025 командир 53 ОМБР повідомив йому, що отримав від Горьового вказівку зняти з охорони три ЗКП підрозділу, які знаходились у зоні бойових дій в Донецькій області, тому він віддав наказ військовослужбовцям переміститись до інших пунктів. Після цього позивач 29.11.2024 зателефонував до начальника 5 управління ДВКР, а коли той не відповів за допомогою месенджеру «WhatsApp» надіслав останньому рапорт та проект листа на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 про забезпечення охорони підрозділів.

02.12.2024 позивач приїхав на нараду до начальника 5 управління ДВКР Горьового у місто Дніпро, після наради передав Горьовому свій рапорт, на якому він поставив свою резолюцію, а також показав лист до начальника в/ч НОМЕР_1 , проти направлення якого ОСОБА_24 не заперечував. 04.12.2024 позивач особисто відвіз листа від 29.11.2024 командиру в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_25 , який повідомив, що видасть бойове розпорядження та направить військовослужбовців на охорону об`єктів, військовослужбовці у розпорядження позивачу не передавались, отже, вони не були відряджені у його розпорядження. Щодо ознайомлення з вказівкою начальника ДВКР від 22.10.2024 зазначив, що перебував у відпустці у період з 20.10.2024 по 29.10.2024, а 30.10.2024 прибув до 5 управління ДВКР у м. Дніпрі, спілкувався з ОСОБА_24 , а потім відбув до місця служби. У цей період його ніхто з листом начальника ДВКР від 22.10.2024 не ознайомлював, у подальшому він також з цим листом ознайомлений не був.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що проходить службу на посаді помічника начальника 5 управління ДВКР СБУ та у 2025 році наказами начальника Департаменту був включений до складу комісій зі службового розслідування та службової перевірки відносно ОСОБА_1 . Після надходження до 5 управління наказів про призначення службового розслідування/перевірки він одразу зателефонував ОСОБА_1 та повідомив його про вказані накази, повідомив про права та обов`язки військовослужбовця СБУ при проведенні службового розслідування/перевірки, ОСОБА_1 при цьому надав йому пояснення, які вислухав але ніде не фіксував. Також свідком було складено довідку про ознайомлення ОСОБА_1 з наказами про призначення службового розслідування/перевірки але коли він склав таку довідку не пам`ятає.

Свідок також складав плани перевірок, а потім приймав участь у складанні відповідних висновків. Після затвердження висновків їздив до м. Суми та знайомив ОСОБА_1 з вказаними висновками.

Під час перевірки виконання вказівки начальника ДВКР від 22.10.2024 встановлено, що її зміст було доведено начальникам всіх відділів, у тому числі і ОСОБА_1 , який потім письмово доповідав про її виконання, а саме, про перебування чи відсутність у його розпорядженні відряджених військовослужбовців. В наказі про призначення службової перевірки щодо виконання вказівки від 22.10.2024 було визначено період перевірки липень-жовтень 2024 року. У вказаний проміжок часу порушень з боку ОСОБА_1 не було встановлено, про що зазначено у висновку, але встановлено, що ОСОБА_1 29.11.2024 підписано листа на адресу командира в/ч НОМЕР_1 про відрядження військовослужбовців для охорони ЗКП 5 відділу 5 управління ДВКР СБУ. Такі дії є порушенням вказівки від 22.10.2024, оскільки, рішення про відрядження військовослужбовців мав право приймати лише начальник ДВКР.

Засідання комісій з проведення службової перевірки та службового розслідування провадились, члени комісії доповідали про результати своїх дій згідно затвердженого плану але протоколи засідань комісій не складались, обговорення відбувались в режимі он-лайн так як не всі члени комісії перебували в місті Дніпрі.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що займає посаду заступника начальника 5 управління ДВКР СБУ та наказами начальника ДВКР СБУ його включено до складу комісій з проведення службового розслідування та службової перевірки щодо позивача. Під час роботи в комісіях свідок особисто з позивачем не спілкувався і нікого не опитував, зі слів ОСОБА_6 йому відомо, що позивачу повідомляли про призначення службового розслідування та службової перевірки, а після затвердження висновків ОСОБА_6 знайомив позивача з вказаними висновками. Під час проведення службового розслідування щодо розголошення позивачем інформації, яка містила гриф ДСК свідок подав рапорт до начальника ДВКР щодо продовження строку проведення службового розслідування ще на місяць так як необхідно було перевірити певні обставини, викладені ОСОБА_1 у звернення до народного депутата та опитати певних військовослужбовців. Обставини підготовки цього рапорту свідок не пам`ятає, можливо на той час голова комісії ОСОБА_26 перебував у відрядженні і дав вказівку свідку підготувати такий рапорт. Засідання комісії відбувались не одноразово, спілкування відбувалось за допомогою засобів зв`язку так як не всі члени комісії проходили службу у місті Дніпрі. Також на засіданнях комісій обговорювались питання підготовки висновків але свідок у складанні висновку безпосередньо участі не приймав. Протоколи засідань комісій зі службового розслідування та службової перевірки не складались, це не передбачено інструкцією з діловодства. Інших подробиць свідок не пам`ятає.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 , начальник 5 управління ДВКР СБУ, пояснив, що з позивачем знайомий, має з ним службові стосунки оскільки з липня 2022 року останній є його підлеглим. Наказом начальника ДВКР СБУ свідка було призначено головою комісії з проведення службової перевірки з питань правомірності залучення позивачем військовослужбовців ЗСУ до виконання певних завдань в порушення вказівки начальника ДВКР СБУ від 22.10.2024. З листом начальника ДВКР СБУ від 22.10.2024 свідок, як начальник 5 управління, знайомив всіх начальників відділів на селекторних нарадах, які проходять кожного понеділка. Крім того цей лист було спрямовано до кожного відділу для ознайомлення, позивач повинен був знайомитись з його змістом. Чому в матеріалах службової перевірки відсутня копія листа начальника ДВКР СБУ від 22.10.2024 пояснити не може, можливо його вже було знищено. Щодо спілкування з позивачем за допомогою месенджера «WhatsApp» зазначив, що використання месенджерів не передбачено внутрішніми наказами, а тому він не повинен був реагувати на повідомлення позивача та не зберігав листування з ним. Ним розглядались лише офіційно зареєстровані звернення та рапорти позивача. Лист позивача від 29.11.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2024 про виділення військовослужбовців для охорони ЗКП розцінено під час перевірки, як невиконання вказівки начальника ДВКР СБУ про заборону самостійно приймати рішення про звернення до військових частин про відрядження військовослужбовців для залучення їх до виконанні певних завдань. Також у подальшому командир військової частини НОМЕР_1 відповідним листом підтвердив, що начальник 5 відділу 5 управління ДВКР СБУ ОСОБА_1 направляв на адресу військової частини 29.11.2024 лист щодо відрядження військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 для забезпечення службової діяльності і такі військовослужбовці були виділені. Тобто, направляючи лист від 29.11.2024 ОСОБА_1 допустив порушення військової дисципліни в частині невиконання наказів керівництва.

Свідок ОСОБА_8 , помічник начальника ДВКР СБУ, пояснив, що був членом комісії з проведення службової перевірки з питань дотримання позивачем порядку відрядження військовослужбовців у своє розпорядження. З метою систематизації питання відрядження військовослужбовців у розпорядження співробітників ДВКР начальником Департаменту 22.10.2024 направлено листа із зазначенням, що питання відрядження вирішується лише на підставі звернення до військових частин з листами за його підписом. Перевіркою встановлено, що позивачем це розпорядження було проігноровано і у листопаді він направив до військової частини НОМЕР_1 лист щодо відрядження військовослужбовців за своїм підписом. Факт залучення військовослужбовців встановлено на підставі їх пояснень.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що на теперішній час проходить службу на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_4 , однак, у період листопад-грудень 2024 року проходив службу у 5 відділі 5 управління ДВКР СБУ під безпосереднім керівництвом ОСОБА_1 . В перших числах грудня 2024 року ОСОБА_7 наказав повернути всіх військовослужбовців до військової частини НОМЕР_1 , в якій вони обліковувались. 02.12.2024 разом з ОСОБА_1 він прибув до міста Дніпро на нараду, а також з приводу скарги на його дії. Спочатку ОСОБА_1 був на нараді, а потім він покликав мене до кабінету ОСОБА_7 з приводу скарги. Також ОСОБА_1 підняв питання щодо залучення військовослужбовців до охорони ЗКП, бачив як ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 рапорт, на той відповів, що це питання ОСОБА_1 повинен вирішити самостійно з командиром військової частини НОМЕР_1 . При цій розмові були присутній ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Я так зрозумів, що це питання було узгоджено і коли вони повертались після наради ОСОБА_1 сказав йому готувати листа командиру військової частини НОМЕР_1 щодо виділення військовослужбовців. Проект листа було підготовлено ще до поїздки в м. Дніпро тому на ньому стоїть дата 29.11.2024.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що є начальником режимного сектору, до проведення службової перевірки та службового розслідування щодо позивача не залучався але може пояснити загальні питання документообігу. Так, наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 214-ОС/дск, на його думку, був підписаний начальником ДВКР 17.06.2025 та переданий на реєстрацію до відповідного відділу. Можливо через постійні повітряні тривоги та розосередженість відділів вказаний наказ міг бути втраченим на деякий час та зареєстрований пізніше, а саме лише 12.07.2025, як це зазначено в Журналі обліку розпорядчих документів наказів та витягів з наказів начальника ДВКР СБ України з кадрових питань. А наказ від 04.07.2025 про накладення дисциплінарного стягнення у вказаному журналі зареєстрували в день його підписання, тому він має номер 209-ОС/дск, тобто менший ніж наказ № 214-ОС/дск від 17.06.2025. Щодо листа начальника ДВКР СБУ від 22.10.2024 пояснив, що вказаний лист надійшов до 5 управління 25.10.2024 та зареєстровано за вхідним номером 5710. За резолюцією начальника 5 управління вказаний лист 28.10.2024 направлено шифрованим повідомленням до всіх відділів за № 17/5-5242еп. Якщо станом на 28.10.2024 позивач перебував у відпустці, то після повернення з відпустки повинен був ознайомитись зі всіма листами, які надходили за час його відсутності.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За частиною першою статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 № 2229-ХІІ (далі – Закон № 2229-ХІІ) Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно зі ст. 20 ч. 1 Закону України № 2229-ХІІ умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

формування правової культури військовослужбовців;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, виховання культури ґендерної рівності та нетерпимості до будь-яких проявів дискримінації, в тому числі за ознакою статі, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

За статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

додержуватися норм законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання і протидії дискримінації;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини;

не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов`язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також запобігати вчиненню насильства за ознакою статі, сексуальним домаганням, правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно зі ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально - психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

За частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

За статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

За ч. 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ч. 2 статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Тобто, при прийнятті рішення щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності відповідний командир визначає вид дисциплінарного стягнення з урахуванням: обставин скоєння правопорушення, ступеня вини військовослужбовця та розміру завданих державі та іншим особам збитків; характеру правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

За ст. 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Статтею 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає при вчиненні якого дисциплінарного правопорушення яке саме дисциплінарне стягнення командир повинен застосувати до підлеглого військовослужбовця, який вчинив таке правопорушення.

Командир самостійно приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення в межах дисциплінарної влади, наданої йому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Підстави, порядок призначення та проведення службових розслідувань і службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України (далі - СБУ), оформлення таких розслідувань та перевірок і прийняття за ними рішень визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженою наказом Центрального управління Служби безпеки України 04.02.2016 № 45 (далі - Інструкція № 45).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу І Інструкції № 45 службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою перевірки інформації про вчинення дисциплінарного правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни.

У свою чергу, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу І Інструкції № 45 виконавська дисципліна - належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями СБУ функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів СБУ, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в системі СБУ або надходять для виконання до СБУ.

За пунктами 1, 2 розділу ІХ Інструкції № 45 з метою перевірки інформації про вчинення дисциплінарного правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни може проводитися службова перевірка. Під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) вчинення дисциплінарного правопорушення або порушення виконавської дисципліни; розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки, які військовослужбовцем не виконані або виконані неналежно.

У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.

Службова перевірка проводиться за рішенням начальника підрозділу, органу, закладу та установи СБУ. Інші службові особи можуть звертатись з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службової перевірки (пункт 3 розділу ІХ Інструкції № 45).

Згідно з розділом ІХ Інструкції № 45 про призначення службової перевірки видається наказ, у якому зазначаються відомості про службових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мету та дату завершення.

Строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця.

У разі невстановлення особи, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни, службова перевірка може бути продовжена особою, яка її призначила, але не більше ніж на один місяць.

Службова перевірка може проводитись як одноособово, так і комісією. Склад і чисельність комісії визначаються з урахуванням мети, обсягу, складності та особливостей проведення службової перевірки.

Проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділами IV, V, а також VII (у частині порядку ознайомлення військовослужбовця, стосовно якого проведено службову перевірку, з висновками та матеріалами її проведення) цієї Інструкції, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Результати службової перевірки оформлюються висновком на ім`я службової особи, яка призначила перевірку, та підписуються службовою особою, яка провела її одноособово, або головою комісії. У разі залучення до складу комісії з проведення службової перевірки співробітників різних підрозділів висновок за результатами її проведення підписується усіма членами комісії.

У висновку зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, здійснені заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття службовою особою, яка призначила перевірку, законного рішення.

Згідно з пунктом 10 розділу V Інструкції № 45 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

ознайомлюватись з наказом про призначення службового розслідування;

відмовлятись надавати будь-які пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом;

надавати усні чи письмові пояснення та пред`являти для огляду речі чи документи, які стосуються предмета службового розслідування;

звертатись із письмовим клопотанням щодо опитування інших осіб по суті предмета службового розслідування або витребування речей чи документів;

висловлювати письмові зауваження (скарги) щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службових осіб, які його проводять, та порушувати питання про виведення їх зі складу комісії зі службового розслідування (за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності їх дій або їх особистої заінтересованості в результатах службового розслідування);

ознайомлюватись з висновком за результатами службового розслідування та матеріалами службового розслідування;

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством.

За пунктом 11 вищевказаного розділу передбачено, що службова особа, яка проводить розслідування одноособово, або комісія зобов`язана ознайомити військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, з його правами, передбаченими цією Інструкцією, про що скласти і підписати довідку.

Як встановлено судом розпорядженням начальника ДВКР СБ України від 07 березня 2025 року № 389дск призначено службову перевірку з метою перевірки інформації про можливе вчинення полковником ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення під час звернення до народного депутата ОСОБА_11 , уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_12 , що містить ознаки несанкціонованого проголошення інформації, відомостей та даних, які мають відношення до окремих питань організації та здійснення органами військової контррозвідки контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності. Утворено комісію з проведення службової перевірки, визначено голову та членів комісії та встановлено строк проведення службової перевірки до 04.04.2025

За результатами проведеної службової перевірки з метою достовірного встановлення обставин можливого вчинення правопорушень, причин та умов, які сприяли їх вчиненню, наказом начальника Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України № 34/ДСК від 07 квітня 2025 року призначено службове розслідування щодо можливого вчинення правопорушення полковником ОСОБА_1 , утворено комісію з визначенням її складу та встановлено строк проведення службового розслідування до 06 травня 2025 року.

Доказів ознайомлення позивача з вказаними розпорядженням та наказом суду не надано, а довідку від 30.06.2025, складену членами комісії ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 про те, що полковника ОСОБА_1 ознайомлено з наказами про призначення службової перевірки (розслідування) із використанням месенджера «WhatsApp» суд до уваги не приймає, оскільки в порушення п. 11 розділу V Інструкції № 45 її складено після завершення службової перевірки та службового розслідування, доказів використання месенджера «WhatsApp» (скріншоти відповідного спілкування) не надано, а позивач заперечує зазначені факти (том 1 арк. спр. 221-222).

Строк проведення службового розслідування визначено частиною п`ятою статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пунктом 1 розділу IV Інструкції № 45 і становить один місяць з дня його призначення. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. При цьому Інструкція № 45 конкретизує, що про продовження строку проведення службового розслідування службова особа, яка проводить розслідування одноособово, або голова комісії інформує службову особу, на яку покладено здійснення контролю за його проведенням.

Крім того, наведеною нормою не визначено процедуру інформування службової особи, на яку покладено здійснення контролю за його проведенням, про необхідність продовження строку проведення розслідування, а тому подання відповідного рапорту суд вважає належним способом звернення.

А ні Дисциплінарний статут Збройних Сил України, ані Інструкція № 45 не містить положень про те, яким документом здійснюється продовження терміну проведення службового розслідування, тому відповідач стверджує, що для продовження строку службового розслідування, призначеного наказом начальника Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України № 34/ДСК від 07 квітня 2025 року достатньо резолюції начальника Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України на рапорті про продовження такого терміну.

Суд вважає таку позицію хибною, оскільки продовження строку проведення службового розслідування є фактично внесенням змін до наказу про призначення службового розслідування в частині визначення граничного терміну його провадження, а внесення змін до наказу можливе виключно виданням відповідного наказу.

Таким чином, суд вважає, що продовження терміну проведення службового розслідування шляхом накладення резолюції на рапорті з проханням про таке продовження є порушенням процедури проведення службового розслідування.

Щодо суті встановленого порушення позивачем службової дисципліни, за яке позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом № 209-ОС/дск від 04.07.2025, судом встановлено наступне.

Під час службового розслідування відповідачем встановлено, у підготовленому позивачем 23.02.2025 зверненні на ім`я народного депутата України ОСОБА_11 , у форматі відкритих відомостей надіслані матеріали, що містять дані, які визначаються, згідно Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України, затвердженому наказом СБ України від 21.08.2012 № 400 (далі – Перелік № 400), такі, що містять службову інформацію, із наданням ступеня обмеження доступу «Для службового користування».

Так, зокрема, зазначається, що у вказаному зверненні викладено відомості щодо:

- планування, організації, результатів оперативнослужбової діяльності в системі Служби безпеки України (п. 1.1 Переліку № 400), а саме, на другому аркуші абз. 6 та 7 звернення розкрито інформацію про місце розташування навчального центру ЗСУ та планування проведення на ньому контррозвідувальних заходів, анкетні дані осіб, залучених до цих заходів;

- відомості щодо сил і засобів підрозділів, органів, закладів чи установ СБ України, що залучаються або залучалися до запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (п. 1.5 Переліку № 400), а саме на першому аркуші звернення зазначено інформацію про керівництво 5 управління ДВКР СБ України, а також про інші підрозділи, якій в певний час діяли в окремих районах ведення бойових дій з посиланням на конкретні розпорядження щодо їх залучення;

- відомості щодо змісту, форм, методів, організаційних положень, оперативної тактики здійснення СБ України оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності (п. 2.6 Переліку № 400), а саме інформація про відрядження до смт. Черкаське, де розміщено навчальний центр ЗСУ (другий аркуш звернення);

- відомості щодо місця, строку, мети відрядження, установочних даних співробітника СБ України, що від`їжджає (від`їжджатиме), перебуває або прибув з відрядження (п. 5.12 Переліку № 400), інформація, викладена в абзаці третьому першого аркуша;

- відомості щодо стану дисципліни чи морально-психологічного клімату в окремому підрозділі СБ України (п. 5.22 Переліку № 400), інформація, викладена на третьому аркуші звернення;

- відомості щодо планування, порядку чи проведення ротацій особового складу в системі СБ України (п. 5.26 Переліку № 400) та відомості про належність співробітників СБ України до її оперативних підрозділів, незалежно від часу, що минув з моменту проходження ними служби (роботи) в СБ України (п. 5.27 Переліку № 400), інформація, викладена в абзацах 3, 5, 8 звернення.

Згідно з приміткою 1 Переліку № 400 відомості, зазначені у п. 1.1, 1.5, 2.6, 5.12, 5.22, 5.26, 5.27, становлять службову інформацію у Службі безпеки України, якщо ці відомості не становлять державної таємниці, але їх оприлюднення може мати негативні наслідки для інтересів національної безпеки. Носіям інформації, що містять службову інформацію, у цьому випадку паперовим документам, присвоюється гриф “Для службового користування”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 затверджено «Типову інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» (далі – Інструкція № 736).

За пунктом 9 розділу І Інструкції питання щодо необхідності присвоєння документу грифа “Для службового користування” вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ, відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Отже, позивач, як виконавець звернення до народного депутата України, повинен був самостійно визначити, чи містить його звернення відомості, що містять службову інформацію, а тому документ повинен мати гриф “Для службового користування”.

Позивач зазначає, що спілкувався з народним депутатом України ОСОБА_33 , яка є членом Комітету з питань правоохоронної діяльності та за посадою має право доступу до документів не лише з грифом «Для службового користування», а й до документів з грифом «Таємно», на особистому прийомі та особисто передав їй своє звернення разом з додатками до нього, а тому ним не вчинено розповсюдження та оприлюднення жодних відомостей.

Однак, таку позицію суд вважає хибною з огляду на таке.

Як встановлено судом, народний депутат України ОСОБА_4 на підставі звернення ОСОБА_1 від 23.02.2025 підготувала депутатське звернення до голови Служби безпеки України від 28.02.2025 з додаванням до нього копії звернення ОСОБА_1 з додатками (том 1 арк. спр. 141-142).

Депутатське звернення зареєстровано в апараті Верховної Ради України, тобто, з вказаним зверненням працювала не лише народний депутат України ОСОБА_4 , а також необмежена кількість співробітників апарату Верховної Ради України.

До депутатського звернення додано копію звернення ОСОБА_1 з додатками, отже, здійснено копіювання вказаних документів із застосуванням звичайної офісної техніки.

Між тим, Інструкція № 736 містить розділ «Друкування і розмноження документів», яким встановлено правила друкування та розмноження документів, які містять гриф «Для службового користування».

Так, пунктом 42 Інструкції № 736 передбачено, що друкування і розмноження в установі документів з грифом “Для службового користування” за допомогою електронно-обчислювальної та копіювально-розмножувальної техніки провадиться з урахуванням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Також вищевказаним розділом Інструкції № 736 деталізовано порядок розмноження документів з грифом “Для службового користування”.

Відсутність відповідного грифу «ДСК» не обмежує особу, у володіння якої перебуває документ, у способах щодо користування вказаним документом, передачі такого документа іншим особам, копіювання та пересилання. При цьому, така особа не несе жодної відповідальності за витоки інформації, зазначеної в документі, оскільки відповідальною особою є виконавець документу.

Між тим розповсюдження відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_1 може мати негативні наслідки для інтересів національної безпеки, оскільки в ньому, зокрема, зазначено інформацію про місце базування навчального центру та те, що вказаний навчальний центр є діючим.

У засобах масової інформації висвітлено те, що 01 березня 2025 року внаслідок удару росіян «Іскандером» по полігону в Черкаському Дніпропетровської області загинули понад 30 військових.

Отже, будь-який витік інформації про місце розташування військових формувань в період дії воєнного стану може мати негативні наслідки, а тому повинні мати грифи обмеження доступу, у цьому випадку гриф “Для службового користування”.

Суд звертає увагу на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за факт звернення до народного депутата України, а саме за передачу документа з відомостями, що містять службову інформацію, без зазначення грифу “Для службового користування”, що відкрило доступ до такої інформації необмеженого кола осіб та створило сприятливі умови для можливої її передачі ворогу.

Щодо порушення відповідачем положень пунктів 10. 11 розділу V Інструкції № 45 в частині доведення до відома позивача інформації про призначення щодо нього службової перевірки, а потім службового розслідування, а також порушення процедури продовження строку проведення службового розслідування суд враховує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

За ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд в постанові від 18.02.2021 у справі № 1.380.2019.000616 зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Оскільки судом встановлено, що матеріалами службового розслідування підтверджується факт порушення позивачем вимог Порядку № 400 та Інструкції № 736 в частині неприсвоєння створеному ним документу (звернення до народного депутата України) грифу “Для службового користування”, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи наказ № 209-ОС/дск від 04.07.2025 відповідач діяв у межах повноважень та на підставі законодавства України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 209-ос/ дск від 04.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 214-ОС/дск від 17.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, апеляційний суд враховує наступне.

Наказом начальника ДВКР СБ України № 42/дск від 09.05.2025 призначено проведення службової перевірки інформації, викладеної в листі ГУ ВБ СБ України про можливе вчинення дисциплінарного правопорушення полковником ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника ДВКР за посадою начальника відділу, в частині правомірності відрядження протягом липня-жовтня 2024 року військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у своє розпорядження (том 1 арк. спр. 183-185).

Отже, в наказі про призначення службової перевірки чітко визначено період, за який необхідно провести перевірку, а саме липень-жовтень 2024 року.

У висновку за результатами службової перевірки вказано, що при складанні листа від 11.06.2024 щодо відрядження військовослужбовців у своє підпорядкування, підписання довідок щодо виконання завдань по охороні та обороні приміщень 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України в районі ведення бойових дій відкомандированими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 порушень нормативно-правових актів СБ України комісією не встановлено. Матеріали перевірки свідчать про те, що лист ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2024 щодо відрядження військовослужбовців у своє підпорядкування охоплював перевіряє мий період червень – жовтень 2024 року.

Листом від 22.10.2024 № 17/8092нт начальника ДВКР «Щодо відряджених до ДВКР СБ України військовослужбовців ЗС України» начальників підрозділів ДВКР СБ України повідомлено про те, що протягом 2022-2024 років до окремих підрозділів Департаменту відряджались військовослужбовці ЗС України для надання допомоги в ході виконання завдань. Аналіз контролю за організацією та діяльністю зазначеної категорії військовослужбовців вказує на необхідність впорядкування порядку відрядження до Департаменту та їх обліку. У випадку необхідності за діяння військовослужбовців оборонного відомства до оперативно-бойових заходів, листи щодо відрядження готувати на ім`я керівника відповідного органу військового управління за підписом начальника Департаменту. У строк до 08 листопада 2024 року направити до Департаменту списки військовослужбовців, які відряджені зі ЗС України та інших військових формувань за наведеною формою (том 4 арк. спр. 108-109).

Доказів доведення вказаного листа до відома ОСОБА_1 відповідачем не надано, так як згідно резолюції начальника 5 управління ДВКР СБ України ОСОБА_5 в журналі № 39 лист ДВКР СБ України від 22.10.2024 № 17/8092 щодо відряджених до ДВКР СБУ в/ч ЗСУ повинен бути направлений ШП № 17/5/5-5242нт від 28.10.2024 до 1, 3, 4, 5, 7 відділів (том 4 арк. спр. 43-46), тобто і позивачу, який на той час займав посаду начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБУ.

Однак, в журналі № 42 реєстрації підготовлених (вихідних) документів (вихідні шіп еп) 5 управління ДВКР СБ України за № 5242нт від 28.10.2024 зареєстровано документ та записи, які свідчать про направлення вказаного документа лише до 3 відділу 5 управління ДВКР СБУ (том 4 арк. спр. 47-50, 104-107).

Пояснення представника відповідача та свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_29 про те, що позивач ознайомився зі змістом листа від 22.10.2024 № 17/8092нт начальника ДВКР «Щодо відряджених до ДВКР СБ України військовослужбовців ЗС України» у 3 відділі 5 управління ДВКР СБУ не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також, лист начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України ОСОБА_1 від 11.06.2024 до командира Військової частини НОМЕР_1 має назву «щодо забезпечення охорони та оборони підрозділу» та містить прохання забезпечити охорону приміщень відділу у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що кардинальним чином відрізняє його зміст від листа № 17/5/5-561 від 11.06.2024 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 щодо відрядження військовослужбовців, у якому чітко зазначено про необхідність відрядження певних військовослужбовців у його підпорядкування.

Крім того, за результатами відрядження військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на підставі листа № 17/5/5-561 від 11.06.2024 ОСОБА_1 складались довідки про виконання окремими військовослужбовцями завдань по охороні та обороні приміщень 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України у період з червня по вересень 2024 року, які є підставою для включення цих військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди у сумі 30000,00 грн; довідки про нарахування окремим військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення у 2024 році у розрізі нарахувань, що не здійснювалось після жовтня 2024 року.

Склад дисциплінарного проступку - це сукупність передбачених законом ознак (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона), за наявності яких діяння визнається правопорушенням і тягне дисциплінарну відповідальність.

В ситуації, що розглядається відсутня об`єктивна сторона правопорушення, а саме відсутні листи ОСОБА_1 після жовтня 2024 року щодо відрядження в його підпорядкування військовослужбовців ЗСУ, а також відсутня суб`єктивна сторона, оскільки відповідачем не доведено те, що позивача було ознайомлено з вказівкою про заборону вчиняти певні дії, а саме звертатись до військових формувань з листами про відрядження військовослужбовців у своє підпорядкування.

Лист командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_34 № 15055 від 04.09.2025 про те, що від начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України полковника ОСОБА_1 надходив лист № 17/5/5-1014нт від 29.11.2024 щодо відрядження військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 для забезпечення службової діяльності, на підставі якого на початку грудня 2024 року командуванням Військової частини НОМЕР_1 в підпорядкування начальника 5 відділу 5 управління ДВКР СБ України передано 5 військовослужбовців, а саме ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (том 1 арк. спр. 218), суд оцінює критично, оскільки лист № 17/5/5-1014нт від 29.11.2024 був адресований не полковнику ОСОБА_35 , а полковнику ОСОБА_36 , який на той час був командиром військової частини НОМЕР_1 , жодних доказів фактичного відрядження військовослужбовців (наказ на відрядження, довідки про виконання завдань тощо) не надано, крім того, лист отримано після завершення службової перевірки щодо позивача, а тому твердження полковника ОСОБА_37 суд до уваги не приймає.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття начальником ДВКР СБ України наказу № 214-ОС/дск від 17.06.2025 про накладення дисциплінарного стягнення на полковника ОСОБА_1 у вигляді догани.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про задоволення позову в частині:

- визнання протиправним та скасування наказу начальника ДВКР СБУ № 214-ос/ дск від 17.06.2025 «Про накладення дисциплінарного стягнення» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

За частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

За частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Представником позивача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025, укладеного між адвокатом Дашком Ю.І. (далі – Адвокат) та ОСОБА_1 (далі – Клієнт), яким передбачено, що Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов`язки надавати правничу допомогу Клієнту в обсязі і на умовах, встановлених цим Договором, по справі щодо визнання протиправними та скасування наказів начальника ДВКР СБУ № 214-ос/дск від 17.06.2025 та № 209-ос/дск від 04.07.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарних стягнень (пункт 1).

Відповідно до пункту 5 Договору Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату за надання правової допомоги та представництво інтересів за цим Договором гонорар. Розмір гонорару та порядок його обчислення і внесення визначається у додатковій угоді до цього договору.

За умовами Додаткової угоди (про визначення розміру гонорару та фактичних витрат) до Договору про надання правничої допомоги від «29» липня 2025 року розмір гонорару за надання правничої допомоги у відповідності до умов Договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025 встановлюється у сумі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп), розмір якого не залежить від обсягу витраченого часу, обсягу фактично здійснених дій та складності процесу. Клієнт сплачує Адвокату гонорар сумі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди, з моменту подання Адвокатом позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду. Зазначений гонорар забезпечує надання правничої допомоги в межах згідно умов укладеного Договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025 на період підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, суду надано квитанцію від 29.07.2025 на суму 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) з призначенням платежу: частина гонорару за надання правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № б/н від 29 липня 2025 року та додаткової угоди від 29 липня 2025 року до нього по справі щодо визнання протиправними та скасування наказів начальника ДВКР СБУ № 214-ос/дск від 17.06.2025 та № 209-ос/дск від 04.07.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарних стягнень, та квитанцію від 28.09.2025 на суму 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) з призначенням платежу залишок гонорару за надання правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № б/н від 29 липня 2025 року та додаткової угоди від 29 липня 2025 року до нього по справі № 360/1559/25 щодо визнання протиправними та скасування наказів начальника ДВКР СБУ № 214-ос/дск від 17.06.2025 та № 209-ос/дск від 04.07.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарних стягнень.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, та, відповідно, співмірність із розміром заявленої суми витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо.

Виходячи з предмету та підстав позову, складності справи, кількості проведених судом засідань у справі, участь у яких забезпечено адвокатом, враховуючи часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 15000 грн, що є співмірним і обґрунтованим розміром.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 , Служби безпеки України - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2026 року у справі № 360/1559/25 за позовом Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 21 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв