Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №387/1249/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/1249/26

Номер провадження по справі 3/387/459/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 ( селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мала Виска Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній,

за ч. 4 ст. 121 КпАП України, -

У С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 719165 від 14 липня 2026 року, ОСОБА_1 , повторно протягом року після вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України (постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6613041 від 04.02.2026), 14.07.2026 о 12 годині 56 хвилин керував транспортним засобом Volkswagen LT д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі сполучення Піщаний Брід-Помічна, у якого не працювали лівий та правий стоп сигнал, чим порушив п. 31 ПДР України.

Стаття 121 КпАП України, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Отже, для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 121 КпАП України, необхідно встановити не лише факт повторності відповідного порушення протягом року, а й наявність у діях водія ознак одного з правопорушень, передбачених частинами першою — третьою цієї статті.

Суд звертає увагу, що диспозиція частини першої статті 121 КпАП України має бланкетний характер, оскільки для встановлення того, чи забороняється експлуатація транспортного засобу за наявності певної технічної несправності, необхідно звертатися до відповідних положень Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за нього.

Зазначена вимога має істотне процесуальне значення, оскільки протокол є документом, у якому уповноважена посадова особа формулює суть правопорушення, що ставиться особі у вину, та викладає фактичні обставини, які, на її думку, свідчать про наявність відповідного складу адміністративного правопорушення.

Як убачається з протоколу серії ЕПР1 № 719165 від 14.07.2026, ОСОБА_1 ставиться у вину керування транспортним засобом, у якого не працювали лівий та правий стоп-сигнали, із зазначенням загального пункту 31 Правил дорожнього руху України без конкретизації підпункту, вимоги якого, за твердженням уповноваженої посадової особи, було порушено.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2026 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 121 КпАП України було повернуто для доопрацювання до відділення поліції № 2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області.

09 жовтня 2026 року матеріали справи повторно надійшли до суду. До них долучено рапорт поліцейського сектору реагування патрульної поліції, у якому зазначено, що у зв`язку з оновленням інформаційної системи в полі, призначеному для зазначення пункту Правил дорожнього руху України, автоматично відображається загальний пункт Правил, а можливість внесення відповідних змін наразі відсутня.

У рапорті також зазначено, що правильним слід вважати посилання на пункт 31.4.3 Правил дорожнього руху України.

Оцінюючи зазначений рапорт у сукупності з іншими матеріалами справи, суд виходить із того, що він містить пояснення працівника поліції щодо причин зазначення в протоколі загального пункту Правил дорожнього руху та його позицію щодо конкретного підпункту, який, на його думку, підлягав зазначенню.

Водночас долучення рапорту не змінює змісту первісного протоколу та не усуває питання щодо належного формулювання фактичної і правової суті правопорушення, яке ставиться особі у вину.

Сам по собі рапорт, складений після повернення матеріалів на доопрацювання, не може розглядатися як автоматична заміна належного оформлення протоколу. Уповноважена посадова особа повинна забезпечити, щоб процесуальний документ містив достатньо конкретний виклад обставин, які дають змогу встановити, у чому саме полягало порушення та яка конкретна вимога нормативно-правового акта була порушена.

При цьому суд ураховує, що протокол містить опис фактичної обставини — несправність обох стоп-сигналів. Однак сам по собі такий опис не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи утворюють наведені обставини склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КпАП України, з урахуванням конкретних вимог Правил дорожнього руху щодо відповідної технічної несправності.

Відповідно до статей 256, 257 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку, повинен містити суть правопорушення та посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за його вчинення, а один примірник протоколу вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зазначені вимоги спрямовані, зокрема, на забезпечення права особи знати, яке саме правопорушення їй інкримінується, та мати реальну можливість захищатися від висунутого обвинувачення.

Суд зазначає, що рапорт працівника поліції не може доповнювати протокол про адміністративне правопорушення новими фактичними обставинами або встановлювати додаткові порушення Правил дорожнього руху, які не були зазначені в протоколі. Такий рапорт може оцінюватися як документ у сукупності з іншими доказами, проте не замінює протоколу та не усуває його недоліків шляхом подальшого уточнення змісту інкримінованого діяння.

У цій справі первісний протокол містить посилання на загальний пункт 31 Правил дорожнього руху України без конкретизації відповідного підпункту, а долучений після повернення матеріалів рапорт містить лише пояснення працівника поліції щодо необхідності посилання на пункт 31.4.3 цих Правил. При цьому зміст протоколу у встановленому законом порядку не змінено.

Суд не вправі перебирати на себе повноваження органу, уповноваженого складати протокол, самостійно редагувати суть правопорушення або визначати замість цієї посадової особи конкретну норму, порушення якої ставиться особі у вину. Інше означало б фактичне формування судом змісту обвинувачення та могло б порушити право особи на захист.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності. Цей принцип вимагає чіткості, зрозумілості та передбачуваності правового регулювання, щоб особа могла усвідомлювати, яка саме поведінка визнається протиправною та які правові наслідки можуть настати.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на значенні юридичної визначеності та якості закону, який має бути доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у застосуванні. Аналогічний підхід відображений у рішеннях Конституційного Суду України щодо вимог ясності, однозначності та передбачуваності правових норм.

У провадженні про адміністративне правопорушення принцип правової визначеності вимагає, щоб зміст правопорушення був чітко сформульований у відповідному процесуальному документі, а особа могла зрозуміти, які саме фактичні обставини та порушення конкретних вимог нормативно-правового акта їй інкримінуються.

Отже, долучення рапорту, у якому після складення протоколу зазначено інший, конкретизований пункт Правил дорожнього руху України, не усуває невизначеності первісного формулювання та не може замінити належного оформлення протоколу. Суд не вправі самостійно доповнювати його зміст, оскільки це виходило б за межі фактичних обставин і правової кваліфікації, визначених уповноваженою посадовою особою.

Відповідно до статей 251, 252, 280 КпАП України суд зобов`язаний на підставі належних доказів з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи наявний у діях особи його склад. Самі лише припущення щодо того, який пункт Правил дорожнього руху мав бути зазначений у протоколі, не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані матеріали не дають змоги належним чином установити всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 121 КпАП України.

З огляду на наведене, за відсутності достатніх доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КпАП України.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 252, 256, 257, 268, 280, 283, 284 КпАП України, статтею 8 Конституції України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 121 КпАП України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області І. П. Майстер