Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №212/11500/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №212/11500/26

Суддя: ЧИРСЬКИЙ Г. М.

Справа № 212/11500/26

провадження №2/216/4724/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

14 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 7 700,00 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 26.08.2023 року на банківський рахунок відповідача позивачкою було перераховано грошові кошти у розмірі 7700 грн. Зазначений платіж було вчинено помилково. 09.05.2026 року на адресу ФОП ОСОБА_2 була направлена вимога про повернення помилково перерахованих коштів. Вимога отримана відповідачкою особисто 28.05.2026 року. Однак до моменту пред`явлення позову до суду вимога не виконана вимога та залишена без відповіді, гроші не перераховані.

На підставі ухвали Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.07.2026 року матеріали позовної заяви, за підсудністю, надійшли до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 26.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач та представник позивача не з`явились, представник позивача, адвокат Лисенко В.І. надіслала до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву на адресу суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України,у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції № 0.0.3168995764.1 від 26.08.2023 року, переказ коштів у сумі 7700 грн. ОСОБА_1 було здійснено на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ФОП ОСОБА_2 , призначення платежу «депозит СН Trax 12580 $».

09.05.2026 року на адресу ФОП ОСОБА_2 була направлена вимога про повернення помилково перерахованих коштів. Вимога отримана відповідачкою особисто 28.05.2026 року, однак вимога залишилася не виконана.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: « … зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала»

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20: «Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судом не отримано будь-яких даних, які б свідчили про наявність правових підстав для набуття цих коштів відповідачем за рахунок позивача. Зокрема відсутні відомості про укладення між сторонами будь-якого правочину або про наявність інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, для виникнення права ОСОБА_2 на отримання від ОСОБА_1 грошових коштів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти за рахунок позивача і ці кошти підлягають поверненню.

Станом на день розгляду справи відомостей про добровільне повернення відповідачем грошових коштів немає.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, а також інше майно, якщо це встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».

З урахуванням встановлених по справі обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, та при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1331,20 грн., дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259 ч.6, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 700,00 грн. (сім тисяч сімсот гривень 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Г. М. Чирський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua