Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №206/5662/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Суд: Самарський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №206/5662/25

Суддя: Плінська А. В.

Справа 206/5662/25

Провадження 2/206/336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої-судді Плінської А.В.

при секретарі Габісонія Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пожежею,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пожежею. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14 липня 2024 року близько 17 год. за адресою : АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 розпалював багаття на відкритій території в безпосередній близькості до домоволодіння позивача. Домоволодіння в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Внаслідок необережного поводження з вогнем відбулося розповсюдження полум`я на господарські споруди та майно позивача. Згідно з висновком ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області причиною пожежі стало необережне поводження з вогнем сторонньої особи при розпалюванні багаття. В результаті пожежі знищено наступне майно позивача: знищено господарську будівлю (сарай) та розташоване у ній майно, пошкоджено житловий будинок позивача, знищено побутові речі та інструменти. Сума спричиненої матеріальної шкоди відповідно до судової будівельно – технічної експертизи становить 436 967 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів, моральну ж шкоду позивач просить стягнути у розмірі 100 000 грн., адже позивач через пожежу втратив життєво необхідне майно, мав нервові потрясіння через пожежу та тривалу зміну звичного способу життя.

Ухвалою від 14 жовтня 2025 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

12 листопада 2026 року представником ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, в якому вказали, що заперечують проти задоволення позову із посиланням на те, що в позовній заяві вказано лише припущення позивача, які не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Також вказали, що одне з приміщень позивача, яке було знищено пожежею, є лазнею, звідки також міг виникнути осередок пожежі. Ця споруда знаходиться безпосередньо поруч з дровами, які знаходяться на їх території та також загорілись.

17 листопада 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому вказує, що причина пожежі була встановлена працівниками ГУ ДСНС, причина пожежі та розмір встановлених збитків підтверджені належними та допустимими доказами.

9 березня 2026 року представник позивача уточнив позовні вимоги в частині суб`єктного складу, та залишив позовні вимоги до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та просив вимоги до ОСОБА_6 не розглядати.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року по справі було призначено пожежно – технічну експертизу.

9 червня 2026 року по справі було поновлено провадження.

Ухвалою від 29 липня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Так, судом встановлено, що 14 липня 2024 року орієнтовно о 00 год. 44 хв. виникла пожежа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком про причини виникнення пожежі ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області та актом про пожежу від 14 липня 2024 року. Домоволодіння, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 належить 35/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до висновку судової будівельно – технічної експертизи №1462-06 від 1 серпня 2025 року на замовлення ОСОБА_3 (яка надана суду та завантажена через систему електронний суд не в повному обсязі, зокрема відсутні частина аркушів висновку експерта) здійснено розрахунок спричиненої матеріальної шкоди, а також вказано наступне: пошкодження від дії вогню сталися на поверхнях конструктивних елементів будівель об`єкту дослідження, що, у свою чергу, дає експерту підстави стверджувати, що існує причинно – наслідковий зв`язок між займанням дров, поряд з якими знаходився мангал із залишками горючих матеріалів по причині виникнення горіння внаслідок необережного поводження з вогнем на території земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 та наступним займанням конструктивних елементів будівель об`єкту дослідження у домоволодіння « АДРЕСА_2 , який безпосередньо межує з домоволодінням АДРЕСА_1 . При цьому, вказаний експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст.ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до висновку про причини виникнення пожежі ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області від 15 липня 2024 року причиною пожежі, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 в дровах на території домоволодіння є виникнення горіння внаслідок необережного поводження з вогнем.

Відповідно до висновку судової пожежно – технічної експертизи від 27 травня 2026 року №СЕ-19/104-26/11074-ПТ встановити осередок виникнення пожежі, що сталася 14 липня 2024 року за адресами: АДРЕСА_1 не виявляється можливим через недостатність вихідних даних.

Встановити причину виникнення пожежі, що сталася 14 липня 2024 року за адресами: АДРЕСА_1 , не виявляється можливим через недостатність вихідних даних (зазначення року 2026 замість 2024 року суд вважає опискою).

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що 13 липня 2024 року приходила за адресою: АДРЕСА_1 на прохання ОСОБА_9 , яка проживає у цьому будинку перевірити чи замкнені двері десь о 17-30 чи 18-00 год. Перевіривши, що все добре, бачила як сусіди поряд смажили шашлики в мангалі на вугіллі, а поряд з мангалом знаходилась купа дров, яка була в притул до господарських будівель позивача. Господарства розділяє сітка рябця, тож вона добре бачила, що відбувається у сусідів, та судячи із запаху, шашлики вже були майже готові.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що дійсно 13 липня 2024 року просила ОСОБА_11 перевірити чи були замкнені двері в будинку АДРЕСА_3 . 14 липня 2024 року десь о 00-50 її розбудив чоловік та повідомив, що у них пожежа. Коли вийшла то побачила, що горить сарай, літня кухня, після чого пожежа перекинулась і на будинок. Вказала, що пожежа почалась із сараю зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1 . Вранці вона бачила на сусідньому домоволодінні мангал та дрова, які згоріли. Дрова були розташовані фактично впритул до паркану. Комлики дали їм на відшкодування шкоди 1000 дол. США., але остаточно щодо суми відшкодування вони не домовились. Сараєм вони назвали навіс до бані, який був з ДСП. Каже, що пожежа почалась з сараю, далі перекинулась на баню, а після вже на будинок.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що в складі екіпажу ДСНС приїжджала на виклик про пожежу за адресою: АДРЕСА_1 . По приїзду побачила, що горить господарська споруда і частина перекриття житлового будинку. Нею було з`ясовано, що пожежа розповсюдилась з сусіднього господарства, а саме з дров, які згоріли і там був найбільший ступінь загоряння. Вказала, що оскільки виявила конусоподібний осередок пожежі на сусідній ділянці та вважає, що саме із сусідньої ділянки розпочалась пожежа. Мангал сусідів був десь в метрі від дров, він був сталевий, ніяких інших джерел займання нею не виявлено та вважає, що причина пожежі необережне поводження з вогнем. При цьому фотографій мангала нею не робилось, як і конусоподібний осередок пожежі. Акт про пожежу складався вночі, а висновок пізніше.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що в складі екіпажу ДСНС приїжджав на виклик про пожежу за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів ОСОБА_14 зрозумів, що це від них пішла пожежа, бо з тієї ділянки були вигорівши дрова і трава. Вважає, що саме від мангалу було загоряння, так як сусіди казали, що напередодні смажили шашлики і від мангалу була стежка розгорання. До мангалу не торкався, але бачив, що він там був, як і залишки дров на купі, які згоріли та здається були впритул до забору.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У частинах четвертій та п`ятій статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Відповідно до статті 151 Житлового кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

У пунктах 32, 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.

Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.

Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Пунктом 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) - також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так судом встановлено, що 14 липня 2024 року внаслідок пожежі постраждало домоволодіння, належне позивачу.

Суду не надано належних та допустимих доказів тому, що саме в результаті дій відповідачів виникла пожежа, яка потім розповсюдилась на домогосподарство позивача.

Так, суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які в складі екіпажу ДСНС прибули за викликом про пожежу та складали і підписували відповідні акти про пожежу та її причини. Адже обоє повідомили, що не перевіряли сам мангал, чи були там сліди горіння на той час, чи був він холодний вже на той час чи гарячий. Їх висновки будуються на поясненнях людей, що живуть поруч і на території яких знаходився мангал і згорівші дрова. При цьому, у висновку судової пожежно – технічної експертизи від 27 травня 2026 року №СЕ-19/104-26/11074-ПТ на стор 25 вказано, що посилання ДСНС на осередковий на зовнішній стіні як на доказ займання знизу (від дров) не є беззаперечним. Експертний коментар: «Осередковий конус» - це ознака напрямку поширення вогню, а не обов`язково первинного місця займання. Дрова, що лежали впритул до стіни, могли стати «вторинним осередком» внаслідок падіння на них уже палаючих конструкцій покрівлі лазні або господарчої споруди. Версія ДСНС про необережне поводження з вогнем базується лише на близькості мангала до дров. Проте факт використання мангала безпосередньо перед пожежею (наявність гарячого вугілля тощо) документально не підтверджений.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що сусіди Комлики смажили шашлики вже станом на 17-30, а виклик про пожежу надійшов після півночі.

При цьому, як слідує з висновку судової пожежно – технічної експертизи від 27 травня 2026 року №СЕ-19/104-26/11074-ПТ слідує, що з 7 по 14 липня на території Дніпропетровської області спостерігалась надзвичайна пожежна небезпека, через тривалу суху та спекотну погоду. Нічна температура не опускалась нижче 19-23 градусів тепла.

Водночас у матеріалах справи відсутній висновок, який би визначав точну причину пожежі. При цьому, у висновку про причини виникнення пожежі зазначено, що версія виникнення горіння від необережного поводження з вогнем приймається як найбільш вірогідна. Вказаний висновок складений та підписаний ОСОБА_15 , яку суд допитував в судовому засіданні та яка сама ж підтвердила, що не оглядала мангал, не робила знімків осередку, а її висновок про причину пожежі ґрунтувався на бесіді з сім`єю ОСОБА_14 , представник яких в судовому засіданні заперечує вину у виникненні пожежі. Акт про пожежу від 14 липня 2024 року теж містить вказівку на причину пожежі – дрова на території приватного домоволодіння. При цьому інший підписант цього акту, свідок ОСОБА_13 повідомив, що його думка щодо причини пожежі побудована на бесіді з Комликами про те, що вони на передодні смажили шашлики, та він не перевіряв сам мангал, а спеціалізації для встановлення виникнення осередку пожежі не має, висновок зробив зі слів людей, крім того бачив стежку розгортання від мангалу.

Щодо висновку експерта за результатами судової будівельно – технічної експертизи №1462-06 суд також ставиться критично до такого доказу, адже на думку суду позивачем навмисно надано висновок без декількох ключових аркушів, крім того експерт не повідомлений за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст.ст. 384, 385 КК України. Також суд враховує, що висновок експерта щодо причинно – наслідкового зв`язку між займанням дров, поряд з якими знаходився мангал та займанням домоволодіння АДРЕСА_2 будувався фактично на висновку про причини виникнення пожежі, за підписом ОСОБА_12 , яку було допитано в судовому засіданні та з`ясовано на чому ж будувався її висновок – на бесідах з людьми, а не на огляді того ж таки мангалу.

Отже, в процесі розгляду справи позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювачів.

На підставі чого суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів причинного зв`язку між діями відповідачів, пожежею та заподіяною пожежею шкодою. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами частин другої, третьої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує також ту обставину, що стороною відповідачі було заявлено клопотання щодо призначення експертизи на предмет з`ясування причин виникнення пожежі та її осередку, з метою підтвердження своєї позиції щодо відсутності причинно – наслідкового зв`язку між смаженням шашликів та пожежею, адже між одним та іншим існує значний часовий проміжок та ще й в умовах погоди. Що мала місце на той час, однак на момент проведення експертизи позивачем здебільшого був здійснений ремонт та ліквідація наслідків, в результаті чого експерт не зміг встановити осередок виникнення пожежі через недостатність вихідних даних та у висновку поставив під сумнів і причину вказану працівниками ДСНС.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову як в частині відшкодування матеріальної так і в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_4 (РОНКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (РОНКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пожежею - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя: А.В. Плінська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua