Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №186/2480/25 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 186/2480/25

Номер провадження № 2/0186/436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демиденка С.М.

при секретарі – Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Київський обласний нотаріальний архів Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Київський обласний нотаріальний архів Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з Єдиного реєстру боржників дізналась про наявність відкритого виконавчого провадження щодо неї. Встановивши додаток ДІЯ на телефон, виявила наявність відкритого виконавчого провадження та через підсистему НАІС здійснила ознайомлення в електронному виді. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною від 19.05.2021 (ВП № 65496796) було відкрито виконавче провадження відносно ОСОБА_2 (наразі - Хорошилової) з примусового виконання виконавчого напису №34053, виданого 23.03.2021 Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною про стягнення на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 8880 грн. При цьому, згідно постанови від 19.05.2021 про стягнення з боржника основної винагороди додатково з боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню 888 грн.

Вважає, що відповідачем порушило її права шляхом надання документів, які, начебто, підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором приватному нотаріусу, який у свою чергу не впевнився/не перевірив ці документи з приводу безспірності цієї заборгованості та вчинив виконавчий напис з порушенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Із виконачим написом не згодна, заборгованість за виконавчим написом не є безспірною – із сумою заборгованості не згодна, та під час вчинення виконавчого напису, вважає, відбулось ряд порушень.

Згідно виконавчого напису кредитором нараховано до стягнення не було враховано всі погашення заборгованості, та не зрозуміло яким чином новий кредитор розрахував нарахування процентів, та сума боргу за тілом кредиту є значно завищеною. Крім того, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження через підсистему https://asvpweb.minjust.gov.ua/ вбачається відсутність розрахунку заборгованості, а отже, неможливо здійснити контр розрахунок та перевірити нарахування платежів тощо.

Отже, наявна заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі не може вважатись безспірною, а тому сума заборгованості нею оспорюється.

Також зазначає, що визначена у спірному виконавчому написі сума заборгованості не є безспірною, що в свою чергу є підставою для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Окрім того, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений. Тому вважає, що зазначене дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №34053, яким звернуто стягнення заборгованості у безспірному порядку в сумі 8 880,00 гривень з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються із судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн та витрат правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Алєксєєнко Надія Олександрівна не з`явились, адвокат Алєксєєнко Н.О. надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, заявлені вимоги підтримала та прохала суд їх задовільнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» у судове засідання не з`явився, надав заперечення на позовну заяву в якій просив розглядати справу у його відсутності та не погоджується з позовною заявою, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав: 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною було вчинено виконавчий напис №34053. Строк позовної давності на оскарження виконавчих написів становить три роки з моменту їх вчинення. Позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню подана позивачем зі спливом загальної позовної давності. Вважає, що строк для подачі позову закінчився 24.03.2024, у зв`язку з чим вказане є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України. Між Позивачем та Відповідачем укладений Договір про надання кредиту №1250348 від 28.05.2018 року. На підставі укладеного Договору Позивачу були надані кредитні кошти у тимчасове, строкове, платне користування. У зв`язку з невиконанням взятих на себе кредитних зобов`язань, за Договором виникла заборгованість, яка не була погашена Позивачем. Зауважує, що Відповідачем направлено претензію Позивачу з вимогою про погашення заборгованості за договором про надання кредиту. Позивач її отримав, але не виконав. Будь-яких заперечень не надав, що свідчить про визнання вимоги Відповідача в повному обсязі, наслідком чого стало звернення Відповідача до приватного виконавця для вчинення виконавчого напису. Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимогах, оскільки незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису, крім тверджень позивача, нічим об`єктивно не підтверджена.

Треті особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Київський обласний нотаріальний архів Київської області у судові засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Як встановлено судом, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Голокіною Я.В. 23.03.2021 за реєстровим №34053 з ОСОБА_2 було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість в розмірі 8888,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 19.05.2021, було відкрите виконавче провадження №65496796 по примусовому виконанню виконавчого напису №34053 від 23.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Голокіною Я.В.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20845.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності-це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12584св18).

З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову.

В роз`ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті роз`яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, про застосування якого заявлено відповідачем, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки стаття 257 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові частина четверта статті 267 ЦК України.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Виконавчий напис приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною вчинено 23.03.2021, з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 звернулась 28.11.2025, тобто поза межами трирічного строку.

Позивач у позовній заяві зазначив про необізнаність існування виконавчого напису нотаріуса, а також про те, що про його існування вона дізналась у листопада 2025.

Беручи до уваги подані сторонами докази, а саме заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» від 30.03.2021 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису, а також дані про те, що виконавче провадження відкрито 19.05.2021 то суддя вважає, що перебіг позовної давності слід обчислювати з часу відкриття виконавчого провадження. Будь-яких інших доказів про те, що позивач був обізнаний про існування виконавчого напису матеріали справи не містять.

Відповідно до положень п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позов подано до суду після введення воєнного стану в Україні, однак станом на 24.02.2022 року позивачем строк позовної давності не пропущено, а відтак такий строк продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн підтверджено договором №б/н про надання правової допомоги від 24.03.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Алєксєєнко (Борейко) Надією Олександрівною, додатковий договір №2 від 14.11.2025 до договору про надання правової допомоги №б/н від 24.03.2025 та акт прийому-передачі правової допомоги від 14.11.2025, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Алексєєнко (Борейко) Н.О., платіжна інструкція №270196964 від 14.11.2025 на суму 5000,00 грн.

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом; з огляду на те, що позовні вимоги задоволено; суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги.

Суд вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обґрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, що підтверджується матеріалами справи. На переконання суду розмір таких витрат не є завищеним або таким, що явно не співмірний із наданими адвокатом послугами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн у зв`язку зі зверненням із заявою про забезпечення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (правовий висновок у Постанова ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Київський обласний нотаріальний архів Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 23.03.2021, зареєстрований в реєстрі за №34053, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Голокіною Яною Вікторівною щодо стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості в загальному розмірі 8888 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» ( 49044, місто Дніпро, вул.Якова Самарського, буд.12А, ЄДРПОУ 41346335) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) 00 копійок, а всього стягнути 5605 (п`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (49044, місто Дніпро, вул.Якова Самарського, буд.12А, ЄДРПОУ 41346335) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», місце знаходження: 49044, місто Дніпро, вул.Якова Самарського, буд.12А, ЄДРПОУ 41346335.

Третя особа:1) Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, місце знаходження: 49083, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, офіс 5, РНОКПП НОМЕР_2 .

2) Київський обласний державний нотаріальний архів, місце знаходження: 08205, м.Ірпінь, Бучанський район, Київська область, вул.Северинівська, буд.34.

Суддя: С.М. Демиденко