Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №303/8789/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/8789/26

Провадження № 3/303/1750/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Сідун В.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

З проколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №987801 вбачається, що 06.10.2026 близько 00 годин 00 хвилин по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров`ю.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Потерпіла ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, також не з`явилася, заяв чи клопотань до суду не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст.173-2КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, для правильної кваліфікації дій особи за статтею 173-2 КУпАП у виді психологічного насильства необхідною умовою є встановлення застосування кривдником словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а також установлення факту, що такі дії завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Щодо наявності складу адміністративного правопорушення, слід зазначити наступне.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, отже обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення заст.173-2КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Оскільки умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру є обов`язковим елементом об`єктивної сторони, відповідні фактичні обставини підлягають обов`язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №987801 від 06.10.2026 вбачається, що 06.10.2026 близько 00 годин 00 хвилин по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 внаслідок чого було заподіяно шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Разом з тим, з наданих суду матеріалів не надається можливим встановити, в чому саме полягала шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Крім того, суд звертає увагу на необхідність встановлення характеру правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки наявність між ними відносин, визначених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», має істотне значення для правильної кваліфікації інкримінованих дій.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 зазначена як співмешканка ОСОБА_1 тобто визначено їх як осіб, що спільно проживають.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що проживання осіб за різними адресами саме по собі не виключає поширення на них дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, оскільки таке законодавство охоплює, зокрема, осіб, які раніше спільно проживали однією сім`єю.

Однак матеріали справи не містять інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю у минулому чи на час події, ведення ними спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних сімейним відносинам, або інших обставин, які б свідчили про поширення на них дії зазначеного Закону.

Саме лише зазначення у протоколі статусу ОСОБА_2 як співмешканки ОСОБА_1 , за відсутності достатніх доказів на підтвердження відповідних фактичних обставин, не дає суду підстав вважати такі відносини належним чином встановленими.

Окрім цього, своїм правом надати пояснення у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 не скористалася.

Не доводить наявності в діях особи складу відповідного адміністративного правопорушення і відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано виключно обставини складання самого протоколу, у процесі якого ОСОБА_1 заперечує вказані у протоколі обставини.

Суд звертає увагу, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, образи та словесні погрози не формулюють собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а самостійне збирання відповідних доказів з ініціативи суду може свідчити про відсутність безсторонності у відповідності до об`єктивного критерію, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ № 11553/21 від 05.02.2025 року «Гайдашевський проти України» п. 34).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки дії останнього, якщо вони мали місце, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої, відсутності доказів щодо їхнього спільно проживають однією сім`єю, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.

Відтак, у діях гр. ОСОБА_1 не вбачається наявність всіх необхідних елементів складу інкримінованого йому правопорушення, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 247, ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду Владислав СІДУН