Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №369/7642/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/7642/26 Головуючий у І інстанції - Янченко А.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/13382/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

установив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у зв`язку з його перебуванням на військовій службі у складі у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року зазначене вище клопотання задоволено.

Провадження у справі №369/7642/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Національної гвардії України, що переведена на воєнний стан.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, зобов`язано відповідача ОСОБА_2 повідомити про це суд невідкладно.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач перебуває безпосередньо в районі ведення бойових дій, не має можливості користуватися засобами зв`язку, брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, подавати письмові пояснення чи реалізовувати свої процесуальні права через представника.

Отже, суд не встановив обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подальшого розгляду справи.

При цьому, відповідач фактично реалізував свої процесуальні права, подавши до суду клопотання про зупинення провадження, що свідчить про наявність у нього можливості здійснювати комунікацію із судом та брати участь у процесі.

Вказує, що подальше формальне існування шлюбу між сторонами не відповідає її інтересам та інтересам неповнолітньої дитини, а зупинення провадження у справі до невизначеного моменту припинення проходження відповідачем військової служби фактично позбавляє її можливості реалізувати гарантоване законом право на припинення шлюбних відносин у розумний строк.

Наявність спору щодо шлюбу не потребує особистої участі відповідача у кожному судовому засіданні та не унеможливлює розгляд справи по суті.

Зазначає, що жодна норма закону не вимагає чекати завершення воєнного стану, відкладати розгляд справи через службу одного з подружжя на військовій службі або отримувати додаткові дозволи від військового командування. Розірвання шлюбу - це особисте немайнове право кожного з подружжя, і реалізація цього права не залежить від статусу другого з подружжя.

Просила суд, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що судом першої інстанції встановлено факт проходження ним військової служби у складі військової частини, що переведена на воєнний стан, і він не звертався із заявою про бажання продовжувати розгляд справи за його відсутності.

Посилання апелянта на можливість подання документів, участі у відеоконференції або через представника не свідчать про відсутність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України.

Проходження військової служби пов`язане з виконанням конституційного обов`язку щодо захисту держави та не гарантує можливості належної участі у кожному судовому засіданні.

Окремі процесуальні дії не свідчать про можливість повноцінної участі військовослужбовця у судовому процесі.

Саме по собі посилання апелянта на розумний строк розгляду справи не спростовує законність ухвали.

Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

На вказаний відзив ОСОБА_1 надала відповідь, в обґрунтування якої зазначила, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач продовжує здійснювати свої процесуальні права.

Зокрема, ним особисто підписано та подано відзив на апеляційну скаргу, що свідчить про можливість брати участь у судовому процесі, формувати власну правову позицію, складати, підписувати та подавати процесуальні документи.

Отже, доводи про фактичну неможливість реалізації відповідачем своїх процесуальних прав не підтверджуються його власною процесуальною поведінкою.

Разом із тим. подальше зупинення провадження у справі фактично позбавляє її можливості отримати остаточне судове рішення упродовж розумного строку та створює стан тривалої правової невизначеності

Відповідач помилково виходить із того, що сам факт проходження ним військової служби є безумовною та автоматичною підставою для зупинення будь якого судового провадження.

У даній справі предметом спору є виключно розірвання шлюбу. Спір не пов`язаний із будь-якими питаннями, які потребували б особистих пояснень відповідача, вирішення майнових питань між нею та відповідачем відсутні.

Просила суд, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При вирішенні питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 надані достатні та належні докази його перебування у складі Національної гвардії України, що переведена на воєнний стан, а тому вінне може приймати безпосередню участь у розгляді даної справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

У ст. 129 Конституції України, одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «під час застосування правил п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.».

У контексті доводів апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для зупинення провадження у вказаній справі, слід зазначити наступне.

Як вбачається із наданої довідки ВЧ № НОМЕР_1 №76 від 12 серпня 2025 року - ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією на посаді начальника контрольно-технічного пункту з 30 травня 2025 року, до цього часу, та працює у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням на військовій службі у складі утвореного, відповідно до закону, військовому формуванні, що переведене на воєнний стан.

Встановивши, що ОСОБА_2 перебуває у складі Національної гвардії України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, що є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, а також його клопотання про зупинення провадження у справі, що свідчить про відсутність його беззастережної волі на продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25).

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 має повну об`єктивну можливість брати участь у судовому процесі особисто, або через представника, не позбавляючи ОСОБА_1 можливості реалізувати гарантоване законом право на припинення шлюбних відносин у розумний строк, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, зазначені твердження не мають юридичного значення для вирішення питання щодо наявності підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦАК України. Вказане не спростовує встановленого судом та підтвердженого належними доказами факту перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) - військового формування переведеного на воєнний стан.

Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) - військового формування переведеного на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань, а тому тимчасове зупинення провадження у справі не зумовить порушення ні прав та інтересів дитини, ні прав та інтересів позивача.

Передбачене п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язкове зупинення провадження у справі є процесуальною гарантією реалізації права військовослужбовця на особисту участь у судовому розгляді та ефективне здійснення ним своїх процесуальних прав в умовах виконання конституційного обов`язку щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України. Таке законодавче регулювання переслідує легітимну мету забезпечення справедливого судового розгляду та рівності процесуальних можливостей сторін.

При цьому застосування зазначеної норми не має наслідком позбавлення позивача права на судовий захист, а лише зумовлює тимчасове відтермінування розгляду справи до усунення визначеної законом обставини

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Правильно встановивши обставини справи, які є підставою для обов`язкового зупинення провадження у справі та керуючись імперативною нормою цивільного процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Т.О. Писана