Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №371/1950/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №371/1950/25

Суддя: Приходько Костянтин Петрович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №371/1950/25 Головуючий у І інстанції - Геліч Т.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/13790/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

установив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування вимог позову зазначала, що з 06 квітня 2024 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Шлюб був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис №50 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

Від спільного подружнього життя з відповідачем народили сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 жовтня 2024 року і видано відповідний актовий запис №132.

Відповідач ОСОБА_1 також є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Київській області від 03 квітня 2025 року і видано відповідний актовий запис №30.

Зазначала, що вона з дітьми зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , який належить на праві власності її мами. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживав разом з нею та дітьми у АДРЕСА_1 .

Вказувала, що протягом 2025 року стосунки з відповідачем погіршилися і з вересня 2025 року вони стали проживати окремо, оскільки під час проживання у шлюбі, вони перестали знаходити спільну мову, між подружжям значно погіршилися стосунки, стали виникати суперечки через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя, ведення домашнього господарства, спільного побуту, відсутністю взаємних прав та обов`язків по утриманню сім`ї. Такі стосунки призвели до того, що сторони незворотньо втратили почуття любові та поваги один до одного, охолодження стосунків, втрати прихильності, поваги і довіри, які є основою спільного життя. Вважала, що зазначені обставини негативно впливають на виховання дітей, психологічний клімат у сім`ї.

Зазначала, що відповідач на даний час проживає окремо, за місцем своєї реєстрації, разом як сім`я, шлюбні стосунки не підтримують і остаточно припинені. Такий розлад стосунків призвів до того, що сім`я розпалася та існує лише формально. Подальше збереження сім`ї втратило будь-який сенс. За таких обставин, вважала, що примирення між сторонами неможливе.

Просила суд, розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 зареєстрований 06 квітня 2024 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис №50.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року зазначений вище позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 зареєстрований 06 квітня 2024 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис №50.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у частині стягнутої суми судового збору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що він є учасником бойових дій з 2023 року по 2025 рік по захисту Батьківщини.

Вказує, що він повідомляв суд першої інстанції про свої пільги при сплаті судового збору, тим паче що судовий збір вже був сплачений позивачем до суду. Вважає, що ініціатором розірвання шлюбу є позивач, і вона повинна нести фінансові витрати при подачі позову про розірвання шлюбу.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував його право на пільгу та не поклав сплату судового збору, як він того просив, на позивача, чим порушив його право на пільгу по сплаті судового збору, згідно УБД звільнені від сплати судового збору на підставі п. 13, ч. 1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Позбавлення УБД пільги, на яку він має право до законодавства, не допустимо.

Просив суд, скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь позивача суми судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується, і вони не будуть позбавлені такого права.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині стягнутої суми судового збору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції на переказ готівки №13 від 18 листопада 2025 року позивачем, при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, сплачено судовий збір у розмірі 1211,50 грн.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,50 грн., суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв, заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У ст. 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу, щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону.

Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернулася у цій справі.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, щодо зобов`язання відповідача відшкодувати документально підтверджені витрати по сплаті судового збору на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, є правильним, оскільки сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності обов`язку учасникам бойових дій сплачувати судовий збір у будь якій категорії справ не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23, яка ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, остання висловила свою правову позицію, що Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції гідності та Героїв України.). Тобто законодавець чітко визначив свою позицію, щодо спірного питання.

Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками, щодо застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-V1 з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-X11, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості (п.п. 81, 82, 83).

Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-V1 виключно статтями 12 та 22 Закону №3551-X11, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-V1 у справі, що розглядається (п. 84).

Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного інтересу (п.86). Справа №567/73/23 за касаційною скаргою Особи 1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року була повернута на розгляд Верховного Суду.

З огляду на зазначене, перевіривши матеріали справи, посилання ОСОБА_1 на пільги при сплаті судового збору, а також на те, що ініціатором розірвання шлюбу є позивач, і вона повинна нести фінансові витрати при подачі позову про розірвання шлюбу є безпідставними, оскільки апелянтом не додано належних доказів на обґрунтування порушення його права як учасника бойових дій оскаржуваним судовим рішенням, що б давало суду достатні підстави для звільнення його від повернення позивачу сплаченого судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу за п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua