Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №757/4591/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3208/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/4591/26-п

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ст. 212-21 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Роз`яснено, що в разі не сплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 27 травня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та її задовольнити, постанову Печерського районного суду м. Києва № 757/4591/26-п від 20.04.2026 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП.

Зазначає, що з постановою суду першої інстанції категорично не погоджується та вважає її незаконною та необґрунтованою.

Вказує, що РНБО 18.03.2022 прийняв рішення, Президент України 19.03.2022 видає Указ, яким у неконституційний спосіб припиняє діяльність ряду політичних партій, в тому числі Прогресивної соціалістичної партії України. Виконуючи Указ Президента, а не на підставі закону Мінюст подав позов щодо заборони ПСПУ до Восьмого Львівського адміністративного апеляційного суду, який 23.06.2022 задовольнив позов та прийняв рішення про заборону партії, при цьому своєю ухвалою від 23.06.2022 суд окремо задовольнив клопотання Мінюсту про відмову від вимоги затвердити комісію про припинення діяльності партії (ліквідаційної комісії),

Не зважаючи на те, що судом не було призначено ані ліквідаційної комісії, ані її голову без інформування апелянта, без погодження з нею, проти її волі, у незаконний спосіб, порушуючи вимоги верховенства права, ОСОБА_1 призначено головою ліквідаційної комісії.

Звертає увагу на те, що головою ліквідаційної комісії апелянта було призначено в листопаді 2022 року, проте апелянт дізналась про це в листопаді 2024 року і вищевказане призначення оскаржила в суді.

Апелянт підкреслила, що з нею ніхто і в жодній формі не укладав трудового договору на виконання повноважень голови ліквідаційної комісії, при чому діяльність партії заборонена, ніяких фінансових надходжень немає і не може бути.

Вказує, що не має можливості залучити ані бухгалтера, ані спеціаліста для складання звіту, оскільки апелянт є пенсіонеркою та не має електронного кабінету, електронного підпису, комп`ютерної та множильної техніки, проте ці обставини суд не дослідив, порушуючи ст. 280 КУпАП, а після незаконного призначення апелянта без укладання трудового договору, вимога виконувати обов`язки голови ліквідаціної комісії під загрозою покарання - це безумовно позбавлення її конституційних та конвенційних гарантій щодо заборони примусової праці.

Незважаючи на це, НАЗК продовжує примушувати апелянта на незаконну працю під загрозою притягнення останньою до адміністративної відповідальності за ст. 212-21 КУпАП з накладанням штрафу у розмірі 5100 грн.

Вважає, що судовий процес в Печерському районному суді був несправедливим, з грубив порушенням права апелянта на справедливий суд, гарантований ч. 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 14 Пакту, ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», статей 7,9,268 і 280 КУпАП, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення по справі, а саме визнання апелянта винною у здійсненні адміністративного правопорушення за статтею 212-21 КУпАП.

Апелянт звертає увагу на те, що у постанові суду першої інстанції вказано, що в судове засідання 17.03.2026, 08.04.2026 та 20.04.2026, ОСОБА_1 не з`явилася, проте таке твердження суду не відповідає дійсності і базується на грубому порушенні вказаних норм КУпАП, тому що її ні в якій спосіб не повідомили про засідання суду ані повісткою поштою, ані через електронну пошту, ані по телефону, це грубе порушення прав апелянта на захист, викривлення обставин, які привели до неправосудного рішення.

НАЗК цитує позицію Мінюсту, що призначення апелянта головою ліквідаційної комісії настало у зв`язку з набранням законної сили рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду, з 27.09.2022, але ухвалою цього ж суду від 23.06.2022 закрито провадження в частині позовних вимог, а саме задоволено клопотання Мінюсту про відмову від позову в частині призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії). Рішення Верховного Суду від 27.09.2022 врахувало названу ухвалу, а отже ані ліквідаційна косімія, ані голова ліквідаційної комісії судом не були призначено

Крім того, апелянт зазначає, що статут ПСПУ (п. 8.1.) на керівника партії не покладає обов`язку виконувати роботу голови ліквідаціної комісії без рішення суду чи рішення з`їзду, таких рішень не було, а апелянт нікому, ні в якій спосіб не давала згоди на виконання роботи голови ліквідаційної комісії Партії, проте в порушенні ст. 280 КУпАП суд цих обставин не дослідив.

Протокол НАЗК складений з тим, що апелянт начебто працює головою ліквідаційної комісії, проте НАЗК не надало жодного доказу саме цього факту, а саме факту праці апелянта головою ліквідаційної комісії. Таким доказом може бути лише копія тредового договору (контракту), укладеного з апелянтом, на виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії.

Апелянт звертає особливу увагу на те, що юридичним фактом трудових відносин, за невиконання яких особа може бути притягнена до відповідальності, є не правом (чи можливість) будь-кого призначити головою ліквідаційної комісії на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про політичні партії в Україні» чи ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, а трудовий договір (чи контракт), на виконання якого погоджується особа і закріплює це погодження своїм підписом.

Отже, апелянт не вважає себе винною у здійсненні адміністративного правопорушення за ст. 212-21 КУпАП, тому що жодним законом України чи Статутом ПСПУ не передбачений її обов'язок складати фінансовий звіт про діяльність партії.

Також в апеляційній скарзі просить суд поновити строк для апеляційного оскарження постанови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності апелянта, без належного повідомлення, про дату, час і місце розгляду справи, тому про рішення суду апелянт не знала, а дізналася випадково 19 травня 2026 року, тому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу-ст. 289 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 20.04.2026 копію постанови суду першої інстанції було надіслано ОСОБА_1 , проте доказів отримання вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулась 27 травня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи є обгрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки строк було пропущено з поважних причин.

19 червня 2026 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від керівника Департаменту формування доброчесності політичних фінансів Національного агенства з питань запобігання коріпції ОСОБА_2 надійшли пояснення по суті справи, в яких Націонеальне агенство просить апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 757/4591/26-п залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та її представник-захисник Марченко В.Р., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Також в судове засідання з'явилась представник Національного агенства з питань запобігання корупції Сірук А.В., яка заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила постанову суду першої інстанції залишити без змін

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її представника та представника Національного агенства з питань запобігання корупції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 50-32/10 від 06 січня 2026 року ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» не подала Звіт політичної партії «Прогресивна Соціалістична Партія України» (код ЄДРПОУ 00013497) про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2025 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 212-21 КУпАП.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Диспозицією ст. 212-21 КУпАП встановлена відповідальність за порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог.

Статтею 3 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначено, що політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Згідно ч. 9 ст. 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов`язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (у тому числі її місцевих організацій, які у встановленому порядку набули статусу юридичної особи) шляхом його заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до п. п. 3 та 4 розділу III Порядку подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого наказом Національного агентства від 19.02.2021 №102/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 №507/36129 - Політична партія подає до Національного агентства Звіт за I квартал - до 10 травня, за II квартал - до 09 серпня, за III квартал - до 09 листопада та за IV квартал - до 09 лютого наступного за звітним періодом року. Якщо останній день строку подання Звіту припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем завершення строку подання Звіту є перший за ним робочий день. Таким чином, останнім днем подання Звіту за IV квартал 2024 року є 10 лютого 2025 року.

За змістом Розділу ІІ-ІІІ Порядку подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру звіт політичної партії є структурованими даними, містить інформацію, внесену керівником політичної партії та/або особами, яких уповноважено в установленому порядку на подання звіту, до електронних форм, передбачених реєстром, та підписаний шляхом накладання на нього кваліфікованого електронного підпису керівника (уповноваженої особи) політичної партії. Поданню Звіту передує процес його формування, який полягає в заповненні електронних форм інформацією, передбаченою Реєстром відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні».

Отже, неподання звіту за IІІ квартал 2025 року до 10 листопада 2025 року є порушенням вимог ст. 17 Закону, за що встановлено адміністративну відповідальність, передбачену статтею 212-21 КУпАП.

Відповідно до ч. 20 ст. 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що протягом 10 календарних днів з дня завершення строку на подання політичними партіями звітів про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру Національне агентство на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює список політичних партій, які не подали свої звіти у визначений цим законом строк, та забезпечує притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої законом.

19 листопада 2025 року Національним агентством з питань запобігання корупції на своєму офіційному вебсайті оприлюднено список політичних партій, які не подали свої звіти за IІІ квартал 2025 року у визначений цим законом строк, в якому зазначено і політичну партію "Прогресивна соціалістична партія України" під порядковим номером 8 (https://nazk.gov.ua/uk/politychna-koruptsiyaya-novyny/ponad-130-politychnyh-partiy-ne-podaly-zvity-za-iii-kvartal-2025-roku/).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про членів таких органів (крім керівника), припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є головою комісії з припинення політичної партії «Прогресивна соціалістична партія України».

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що саме ОСОБА_1 повиннна нести відповідальність за не подання до 10 листопада 2025 року звіту політичною партією «Прогресивна соціалістична партія України» за IІІ квартал 2025 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що без її волі призначено головою ліквідаційної комісії, апеляційний суд вважає безпідставними.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 вересня 2022 року у справі № П/857/5/22 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року в частині заборонення діяльності ПСПУ, передання майна, коштів та інші активи ПСПУ, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави, у задоволенні зустрічної позовної заяви ПСПУ відмовлено залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» у разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи призначають голову, членів такої комісії або ліквідатора політичної партії, її структурних утворень в рішенні про їх припинення. Головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатором призначається, якщо інше не встановлено рішенням суду, керівник органу управління політичної партії або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Верховний Суд зазначив, що положення частини 2 зазначеної статті передбачають, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань , та його територіальними органами рішення про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

В даному випадку Законом України «Про політичні партії в Україні» передбачений порядок визначення голови ліквідаційної комісії. Якщо остання не призначена рішенням суду про заборону діяльності політичної партії, то голова такої комісії визначається в рішенні Міністерства юстиції України про припинення політичної партії. При цьому, прийняття такого рішення можливе після набрання законної сили рішенням суду про заборону діяльності політичної партії.

Отже, згідно положень частини 3 статті 21 Закону України «Про політичні партії», як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень визначається керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

ОСОБА_1 не заперечувала, що вона була головою партії, відомості про яку були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як про особу, що має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, а відтак головою ліквідаційної комісії політичної партії «Прогресивна соціалістична партія України» могла бути призначена тільки вона.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що відомості про призначення ОСОБА_1 головою комісії з ліквідації містились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак остання не була позбавлена можливості ознайомитись з такою інформацією.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 , будучи керівником політичної партії «Прогресивна соціалістична партія України», діяльність якої заборонено, достеменно знаючи про її заборону на підставі судового рішення, аж до складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не зверталася до Міністерства юстиції України з приводу призначення голови ліквідаційної комісії забороненої партії, а також не цікавилася необхідністю подання відповідних звітів партією.

При цьому, ОСОБА_1 не було надано апеляційному суду інформації щодо наявності будь-яких інших осіб, які мають право вчиняти будь-які дії, в тому числі і подавати звітність до Національного агентства, від імені даної партії.

Таким чином, матеріалами справи та фактичними обставинами встановлено, що всупереч вимогам статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» ОСОБА_1 , як голова ліквідаційної комісії політичної партії «Соціалісти», не забезпечив подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за IІІ квартал 2025 року до 10 листопада 2025 року, що є порушенням вимог зазначеної статті Закону, тобто вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність статтею 212-21 КУпАП.

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення № 50-32/10 від 06 січня 2026 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, спростовані під час апеляційного перегляду не були, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: