Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №358/1450/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №358/1450/25

Суддя: Кафідова Олена Василівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4179/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 358/1450/25

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко Олени Олегівни на постанову Богуславського районного суду Київської області від 30 липня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 30 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до нього може бути застосоване подвійне стягнення розміру штрафу визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в порядку ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 10 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Богуславського районного суду Київської області від 30.07.2026 у справі № 358/1450/25 та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Проте, відеозаписами підтверджується, що підзахисний весь час поводить себе спокійно, врівноважено, адекватно, чітко відповідає на всі питання патрульних поліцейських, виконує їх вимоги, висловлює свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці. Жодних порушень мови у ОСОБА_1 немає, мова зрозуміла, звичайна, поведінка адекватна, рухи тіла чіткі, скоординовані, теж адекватні. Захисник звертаю увагу, що ознака «поведінка, що не відповідає обстановці» взагалі не оголошувалася поліцейськими. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Отже, матеріалами справи спростовано, що підзахисний мав ознаки алкогольного сп`яніння, а відтак підстав для проведення огляду на стан сп`яніння не було.

Захисник вказує, що відеозаписом підтверджується, що підзахисний мотивував свою відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки об`єктивними обставинами, зокрема, вживанням ним нещодавно знеболюючих сильнодіючих лікарських засобів, що очевидно вплине на результати тестування газоаналізатором драгер. За таких обставин, законний огляд підзахисного міг бути проведений виключно в закладі охорони здоров`я, але поліцейські не направили підзахисного до відповідного закладу.

Звертає увагу на те, що У протоколі про адміністративне правопорушення (графа 10) зазначено про застосування двох технічних засобів відеозапису - «Motorola 854303, 859990» (нагрудні камери поліцейських). Водночас, до суду надано відеозаписи (відеофайли «WhatsApp Video 2025-08-10 at 08.35.37» та «WhatsApp Video 2025-08-10 at 08.35.42»), відомості про які в протоколі відсутні, як і відомості про технічний засіб, яким здійснено ці відеозаписи. Більше того, відеофайли «WhatsApp Video 2025-08-10 at 08.35.37» та «WhatsApp Video 2025-08-10 at 08.35.42» містять недостовірні відомості про час відеозйомки. Отже, відеофайли «WhatsApp Video 2025-08-10 at 08.35.37» та «WhatsApp Video 2025-08-10 at 08.35.42» є неналежними та недопустимими доказами, а відтак не підлягає дослідженню в судовому засіданні.

Вказує на те, що відеозапис має відображати події з початкового моменту звернення поліцейського до особи водія до остаточного завершення спілкування між ними. Проте, надані відеозаписи не відповідають вимогам безперервності відеозйомки, складаються з кількох файлів та мають ознаки втручання. Таким чином, долучені відеозаписи не є належними та допустимими доказами, оскільки відсутня можливість встановити дотримання поліцейськими процедури оформлення адміністративного матеріалу.

Захисник зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на момент події існувала безпосередня небезпека для здоров`я підзахисного, про що він відразу повідомив поліцейським. Зокрема, підзахисний мав гострий біль у шлунку, який швидко посилювався. Задля недопущення ускладнення стану здоров`я та зняття гострого болю необхідно було негайно вжити знеболюючі лікарські засоби. Підзахисний керував автомобілем в силу виключних обставин та виключно заради термінового придбання лікарських засобів в нічній аптеці. Метою керування автомобілем було усунення реальної небезпеки, яка загрожувала його здоров`ю.За обставин даної справи та у зв`язку з настанням комендантської години ця небезпека не могла бути усунута іншим шляхом.

Отже, підзахисний вчинив дії в умовах крайньої необхідності, а відтак дана справа підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Звертає увагу на те, що матеріали адміністративної справи складені із суттєвим порушеннями, зокрема підзахисному не роз'я снені його права і обов'язки, не забезпечено право на юридичну допомогу адвоката, жоден з поліцейських не роз'яснив суть порушення та наслідки складання протоколу.

Враховуючи викладене, апелянт робить висновок, що відповідно до вимог ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Також в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк для апеляційного оскарження постанови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 30.07.2026 у судовому засіданні суд закінчив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оскаржувану постанову не оголошував, копію повного тексту оскаржуваної постанови апелянт не отримував, 04.08.2026 повний текст оскаржуваної постанови надійшов захиснику апелянта до системи електронний суд, крім того, 10-й день з дня винесення оскаржуваної постанови припалає на вихідний день, на підставі викладеного просить поновити строк на апеляційне оскарження.

За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу документ в електронному вигляді «Постанова» від 30.07.26 по справі № 358/1450/25 було надіслано одержувачу Дмитренко О.О. (яка відповідно до ордеру, який міститься в матеріалах справи представляла інтереси ОСОБА_1 ) та доставлено до електронного кабінету 04.08.2026 11:47:45.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що повний текст оскаржуваної постанови став доступним стороні захисту лише 04 серпня 2026 року, тобто після дня її винесення.

При цьому десятий день з дня винесення постанови від 30 липня 2026 року припав на 09 серпня 2026 року - неділю.

Ураховуючи, що повний текст постанови в день її винесення апелянту не вручався, до електронного кабінету його захисника доставлений лише 04 серпня 2026 року, а також беручи до уваги незначність пропуску строку та необхідність забезпечення особі реальної можливості реалізувати право на апеляційний перегляд постанови суду, суд апеляційної інстанції вважає наведені причини пропуску строку поважними та доходить висновку про наявність підстав для його поновлення.

В судове засідання з`явилась захисник ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко О.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що на підставі всебічної оцінки доказів відповідно до внутрішнього переконання, закону та принципу правосвідомості, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено поза розумним сумнівом, оскільки він не виконав законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 418093 від 10.08.2025, складеного поліцейським відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області капралом поліції Ткаченком Ярославом Олексійовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 10.08.2025 о 00:20:00 в м. Богуслав по вул. Миколаївська, водій, керуючи т.з. ВАЗ 21093 днз НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу на приладі Drager або в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру. Від права керування транспортними засобами відсоронений шляхом розписки (зобов'язання), чим порушив вимоги п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, проте, відеозаписами підтверджується, що підзахисний весь час поводить себе спокійно, врівноважено, адекватно, чітко відповідає на всі питання патрульних поліцейських, виконує їх вимоги, висловлює свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 мотивував відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки об`єктивними обставинами, зокрема нещодавнім вживанням сильнодіючих знеболювальних лікарських засобів, які, на думку сторони захисту, могли вплинути на результати тестування за допомогою газоаналізатора «Drager», у зв`язку з чим законний огляд міг бути проведений виключно у закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції не направили його до такого закладу, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.

Під час дослідження відеозапису події з нагрудної камери працівника поліції, який міститься у матеріалах справи, встановлено, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою газоаналізатора «Drager», на що останній відповів: «а давайте якось так, щоб не проходити» (час відеозапису № 859990 00:24).

Крім того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 можливі варіанти подальших дій, а саме: пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager» або пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Також йому було роз`яснено право відмовитися від проходження огляду та наслідки такої відмови, зокрема складання протоколу за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння та направлення матеріалів до суду (час відеозапису № 859990 00:28 - 00:29).

Крім того, з відеозапису вбачається, що на запитання працівника поліції скільки ОСОБА_1 випив та як давно, останній зазначив, що випив десь годину назад 0,5 пива (час відеозапису з бодікамери № № 859990 00:33 - 00:34).

З відеозапису події який міститься в матеріалах вьачаєть, що працівник поліції декілька раз пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та після того, як останній відмовився про проведення огляду на місці, працівник поліції запропонував ще декілька раз проїхати в лікарню на освідування, на що ОСОБА_1 вказав «давайте без лікарні» (час відеозапису з бодікамери № № 859990 00:45 - 00:46).

Доводи апеляційної скарги про те, що надані відеозаписи не відповідають вимогам безперервності відеозйомки, складаються з кількох файлів та мають ознаки втручання, суд апеляційної інстації зазначає, що відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ні діючим законодавством, ні вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоча й передбачена цим Кодексом, але вчинена у стані крайньої необхідності для усунення небезпеки, яка за конкретних обставин не могла бути усунута іншими засобами, за умови, що заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Зазначена норма передбачає наявність сукупності умов: реальної та безпосередньої небезпеки, неможливості усунення такої небезпеки іншим способом та співмірності заподіяної і відверненої шкоди.

Посилання ОСОБА_1 на гострий біль у шлунку та необхідність придбання лікарських засобів саме по собі не підтверджує наявності всіх передбачених ст. 18 КУпАП умов крайньої необхідності.

Як установив суд першої інстанції, під час тривалого спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 не вимагав виклику екстреної медичної допомоги, не наполягав на негайному доставленні до медичного закладу та не демонстрував такого погіршення стану здоров`я, яке б підтверджувало існування безпосередньої небезпеки, що не могла бути усунута іншими засобами.

Самі по собі не доводять наявності саме в момент події такої безпосередньої загрози життю або здоров`ю, яка об`єктивно вимагала керування автомобілем та не могла бути усунута іншим способом.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко О.О.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Дмитренко Олені Олегівні строк на апеляційне оскарження постанови Богуславського районного суду Київської області від 30 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко Олени Олегівни залишити без задоволення.

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua