Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №759/15399/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 759/15399/25

номер провадження 22-ц/824/7819/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.09.2025 року /суддя Журибеда О.М./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 384996378 від 07 квітня 2021 року у розмірі 73 920,04 грн, з яких: 16 998,01 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 56 922,03 грн - заборгованість за відсотками, а також понесених судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 384996378 від 07.04.2021 у розмірі 73 920,04 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. /а.с. 138-145/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5 995 грн, в іншій частині позову відмовити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що суд почав розгляд справи по суті і прийняв судове рішення 25.09.2025 до отримання заперечень відповідача від 29.09.2025, фактично позбавивши її права надання всіх документів, передбачених процесуальним законодавством та ухвалою суду про відкриття провадження. Також апелянт посилається на те, що після прийняття рішення суд продовжив розгляд справи, фактично прийнявши 02.10.2025 додаткові пояснення позивача, чим порушено норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до умов кредитного договору №384996378 строк кредитування становить 30 днів, тобто до 07.05.2021. Посилаючись на ст. 212, 530, 1048, 1050 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, апелянт вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому нарахування відсотків понад строк, встановлений у договорі, є незаконним і безпідставним. Також апелянт посилається на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначаючи, що внесення до кредитного договору таких умов є несправедливими по відношенню до відповідача як споживача фінансових послуг, оскільки сума компенсації є непропорційно великою.

Апелянт також зазначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту за кредитним договором № 384996378 складає 18 836 грн, що включає загальні витрати за користування кредитом у вигляді відсотків у сумі 1 836 грн та суми кредиту у сумі 17 000 грн. Оскільки відповідач сплатила 12 841 грн, заборгованість за договором складає 5 995 грн (18 836 ? 12 841).

Крім того, апелянт вказує, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн не відповідають складності справи та обсягам робіт, не підтверджені фактичною оплатою, а справа не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу. Також апелянт зазначає, що вона має неповнолітнього сина 2013 року народження, розлучена з його батьком, має невеликий дохід 17 000 грн на місяць, і наслідки оскаржуваного рішення призведуть до ще більшого погіршення становища матері та дитини.

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронний кабінет, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 07 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №384996378 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 17 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою 0,36 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 17 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили, що встановлений строк може бути продовженим позичальником.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4Р5С6. Зокрема, 07.04.2021 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п. 4.4 кредитного договору визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем як підпис позичальник використовує електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Після вчинених дій відповідача 07.04.2021 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та платіжним дорученням № ас440873-F691-4t85-8aal-9a827t921fe4 від 07.04.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, а в подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, відповідно до яких ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача.

В подальшому 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, та на виконання вказаного договору підписано реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 73 920,04 грн, з яких 16 999,01 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 56 922,03 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 73 920,04 грн, з яких: 16 998,01 грн - заборгованість по тілу кредиту; 56 922,03 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 512 ЦК України про те, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); ст. 514 ЦК України про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав; ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; ст. 1049 ЦК України про те, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; ст. 610, 612 ЦК України про те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору; ст. 207 ЦК України про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; ст. 639 ЦК України про те, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» про те, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором; ст. 1077, 1078 ЦК України про те, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника); ст. 256, 257 ЦК України про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; ст. 137, 141 ЦПК України про порядок відшкодування витрат на правничу допомогу та розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підписано паспорт споживчого кредиту, підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів та відсутні докази повернення отриманого кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми заборгованості у розмірі 73 920,04 грн. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, будь-якого контррозрахунку заборгованості суду не надано, а заперечення відповідача щодо укладення кредитного договору спростовуються матеріалами справи. Суд також дійшов висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, та стягнув з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 384996378 від 07.04.2021 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, тобто строк кредитування сплив 07 травня 2021 року. Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 17 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Згідно з п. 1.3 договору сторони погодили, що встановлений строк може бути продовженим позичальником.

Таким чином, строк кредитування за договором становить 30 днів, а відсотки за користування кредитом нараховуються за цей строк. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума процентів, нарахованих за користування кредитом, становить 56 922,03 грн, що значно перевищує суму кредиту та строк кредитування, встановлений договором.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, оскільки строк кредитування за кредитним договором № 384996378 від 07.04.2021 становив 30 днів (до 07.05.2021), право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося після спливу цього строку. Нарахування позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 56 922,03 грн за період після 07.05.2021 є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 сплатила за кредитним договором грошові кошти в сумі 12 841 грн. Згідно з орієнтовною загальною вартістю кредиту за кредитним договором № 384996378, яка складає 18 836 грн (сума кредиту 17 000,00 грн та проценти за 30 днів користування кредитом у сумі 1 836 грн), заборгованість за договором складає 5 995 грн (18 836 ? 12 841). Вказані розрахунки апелянта стороною позивача не спростовано.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та стягуючи з відповідача заборгованість у розмірі 73 920,04 грн, не врахував зазначених обставин та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування.

Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, додатковою угодою № 25770504826 від 05.06.2025 та актом прийому-передачі наданих послуг. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму 5 995 грн з 73 920,04 грн, що становить 8,11 % від ціни позову), судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 196,46 грн (2 422,40 ? 8,11 %).

Понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 567,70 грн (7 000,00 ? 8,11 %).

Апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 67 925,04 грн (73 920,04 грн - 5 995,00 грн). Отже, апеляційні вимоги задоволено на 91,89 % (67 925,04 грн ? 100 % / 73 920,04 грн).

За таких обставин з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволеної частини апеляційних вимог, а саме: 3 633,30 грн ? 91,89 % = 3 338,63 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541162) заборгованість за кредитним договором № 384996378 від 07 квітня 2021 року у розмірі 5 995 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541162) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 196 (сто дев`яносто шість) гривень 46 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) гривень 70 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541162) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) гривень 63 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: