Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №759/18491/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4333/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/18491/26

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2026 року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Застосовано до ОСОБА_1 захід впливу у виді попередження.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 12 серпня 2026 року законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2026 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена без повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, без доведення події адміністративного правопорушення саме у сформульованому протоколом вигляді та без установлення в діях неповнолітньої ОСОБА_3 всіх обов`язкових ознак складу правопорушення, з істотним порушенням її права на захист.

Зазначає, що всупереч суд першої інстанції не надав належної оцінки істотним суперечностям між протоколом, актом перевірки та поясненнями ОСОБА_1 , не перевірив наявність у неї статусу спеціального суб`єкта, не встановив її конкретні дії в кожній інкримінованій розрахунковій операції, не визначив форму вини й не здійснив передбаченого законом повного дослідження наявних матеріалів. У постанові продубльовано інформацію з протоколу № 3076, акту фактичної перевірки і визнано це доказом, достатнім для встановлення винуватості ОСОБА_1 . Суд не пояснив, які саме відомості з кожного доказу підтверджують проведення операції без ПРРО на суму 7 287,50 грн, чому відхилено пояснення про перший робочий день, відсутність офіційного працевлаштування, відсутність повноважень щодо здійснення розрахункових операцій, належність готівки попередній зміні.

Вказує на те, що протокол не ідентифікує жодної конкретної розрахункової операції на суму 7 287,50 грн: не зазначає покупця, товар, час кожного продажу, спосіб оплати, номер або відсутність фіскального чека, ідентифікатор користувача ПРРО чи іншу дію Аміни, яка утворювала б об`єктивну сторону правопорушення. Формула «як вказано в підтвердженні, всі кошти є виручкою» описує лише походження коштів за змістом окремого документа, але не встановлює, хто, коли та внаслідок яких операцій отримав цю виручку.

Звертає увагу на те, що у протоколі та постанові стверджується, що операції проводилися «без застосування ПРРО». Водночас акт фактичної перевірки № 52743/Ж5/26/15/07/3447201683 від 26.06.2026 прямо зазначає щодо контрольної покупки: «при цьому ПРРО використовувався», а недолік описує як невидачу відповідного розрахункового документа в електронній та/або паперовій формі. Це різні за фактичним змістом твердження, які не можуть одночасно вважатися доведеними без перевірки. В акті також зазначено фіскальний номер ПРРО 4001381100, дату його реєстрації, використання фіскального режиму та наявність звітних даних. Контрольна покупка становила 1 122,62 грн і складалася з двох оплат - 680,12 грн готівкою та 442,50 грн у безготівковій формі. Натомість сума 7 287,50 грн, покладена в основу протоколу, є лише арифметичною різницею між фактично перерахованою готівкою 7 730,00 грн та сумою 442,50 грн у денному звіті, а не сумою встановленої контрольної покупки чи індивідуалізованих операцій ОСОБА_1 .

Зазначає, що попри те що з інформації про дату народження ОСОБА_1 податковому органу було очевидно, що їй 17 років, первинне опитування, одержання підтвердження щодо готівки та інші процесуальні значущі дії 19.06.2026 проведено без участі батьків або захисника. Неповнолітній не було забезпечено реальної можливості усвідомити характер звинувачення, відмовитися від самообвинувачення, отримати правову пораду та викласти пояснення з урахуванням позиції законного представника. Протокол було оформлено 26.06.2026, і саме тоді батьки Аміни вперше дізналися про реальний характер ситуації та про притягнення доньки до адміністративної відповідальності. При цьому, присутність матері в судовому засіданні 05.08.2026 мала суто формальний характер, оскільки суд не надав їй як законному представнику можливості повно та послідовно викласти позицію на захист неповнолітньої, повідомити всі обставини події, надати пояснення щодо кожного доказу та висловити заперечення проти викладеної у протоколі версії обвинувачення.

На підставі викладеного, апелянт робить висновок про те, що неповнота фабули протоколу, внутрішня суперечність доказів, відсутність даних фіскального сервера та документів про повноваження не можуть усуватися припущеннями. Усі нерозв`язані сумніви мають тлумачитися на користь неповнолітньої. Тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а подія правопорушення саме в інкримінованому формулюванні - проведення Аміною операцій без ПРРО на суму 7 287,50 грн - належними доказами не підтверджена. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення

В судове засідання законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася засобами поштового зв`язку. Відповідно до поштового повернення, поштова кореспонденція не була вручена адресату, причина - «адресат відсутній».

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пункти 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлюють обов`язок суб`єктів господарювання проводити розрахункові операції у передбаченому законом порядку із застосуванням РРО або ПРРО та надавати відповідний розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Отже, для вирішення питання про наявність у діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 КУпАП, необхідно встановити не лише факт порушення порядку проведення розрахунків, а й причетність саме цієї особи до відповідних дій або бездіяльності, наявність у неї ознак суб`єкта правопорушення та вини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 3076 від 26 червня 2026 року, складеного на продавця-консультанта ОСОБА_1 про те, що 19.06.2026 о 11 год. 29 хв. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 , в ході перевірки ОСОБА_1 перераховано готівкові кошти на місці проведення розрахунків та встановлено надлишок 7 287,50 грн. з сумою, яка зазначена в денному звіті ПРРО, як вказано в підтвердженні всі кошти є виручкою від продажу товарів, без застосування ПРРО та без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа встановленого зразка (фіскальний чек), чим порушено п. 1, п. 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), зафіксовано актом № 52743/Ж5/26/15/07/ НОМЕР_2 від 26.06.2026, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

На підтвердження обставин правопорушення в протоколі наведено посилання на акт фактичної перевірки від 26 червня 2026 року № 52743/Ж5/26/15/07/ НОМЕР_3 .

Із зазначеного акта вбачається, що фактичну перевірку магазину розпочато 19 червня 2026 року об 11 год 29 хв.

У пункті 2.12 акта відображено проведення контрольної розрахункової операції на загальну суму 1 122,62 грн.

В описовій частині акта зазначено, що під час проведення контрольної розрахункової операції було придбано товари з оплатою 680,12 грн готівковими коштами та 442,50 грн у безготівковій формі.

При цьому акт містить вказівку на те, що ПРРО використовувався, однак відповідний розрахунковий документ на повну суму проведеної операції встановленої форми та змісту в електронній та/або паперовій формі не був виданий.

Водночас у пункті 2.19 акта зафіксовано наявність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 7 730 грн, суму коштів, зазначену в денному звіті ПРРО, - 442,50 грн, та визначено невідповідність у розмірі 7 287,50 грн.

Отже, матеріали перевірки містять відомості про різні обставини: проведення контрольної покупки, під час якої використовувався ПРРО, але не було видано розрахункового документа на повну суму, та виявлення невідповідності між наявною готівкою і показниками денного звіту ПРРО.

Разом із тим із самого факту наявності зазначеної різниці не випливає безумовний висновок про те, що всі відповідні кошти були отримані саме ОСОБА_1 внаслідок проведення нею розрахункових операцій без застосування ПРРО.

Для встановлення таких обставин необхідною є оцінка доказів, які дають можливість визначити походження готівкових коштів, час їх надходження, проведені розрахункові операції та особу, яка їх безпосередньо здійснювала.

Акт фактичної перевірки містить посилання на підтвердження щодо походження готівкових коштів як виручки від продажу товарів. Однак сам по собі висновок про походження коштів не є тотожним установленню особи, яка провела відповідні операції, часу їх проведення та обставин незастосування ПРРО.

Крім того, наведена в акті сума 442,50 грн одночасно зазначається як сума безготівкової оплати під час контрольної покупки. Тому встановлення невідповідності між фактичною готівкою та показниками денного звіту потребує перевірки характеру відповідних сум, їх відображення у фіскальних даних та підстав для їх зіставлення.

Апеляційний суд звертає увагу, що контрольна покупка на суму 1 122,62 грн і визначена перевіряльниками невідповідність готівкових коштів у розмірі 7 287,50 грн не є тотожними за своїм фактичним змістом обставинами.

Тому відомості про невидачу розрахункового документа під час контрольної покупки не можуть без додаткового обґрунтування підтверджувати проведення ОСОБА_1 без застосування ПРРО інших розрахункових операцій на загальну суму 7 287,50 грн.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Належне формулювання суті адміністративного правопорушення передбачає викладення таких фактичних обставин, які дають змогу особі зрозуміти, які саме її дії або бездіяльність ставляться їй у вину.

Проте протокол № 3076 не містить конкретизації окремих розрахункових операцій, які, за висновком контролюючого органу, ОСОБА_1 здійснила без застосування ПРРО на суму 7 287,50 грн.

Зокрема, не наведено часу проведення таких операцій, відомостей про реалізовані товари, відповідних розрахункових документів чи інших індивідуалізованих даних, які дозволяли б пов`язати встановлену суму з конкретними діями неповнолітньої.

За таких обставин покладення в основу висновку про винуватість особи лише виявленої касової невідповідності без установлення обставин її виникнення та особистої участі ОСОБА_1 у відповідних розрахункових операціях є недостатнім для висновку про доведеність інкримінованого їй правопорушення.

Апеляційний суд також враховує доводи скарги щодо відсутності в ОСОБА_1 належно визначених повноважень на здійснення розрахункових операцій.

Із матеріалів фактичної перевірки вбачається, що на момент її початку належного документального оформлення трудових відносин із ОСОБА_1 не було встановлено.

В акті перевірки зазначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подано ФОП ОСОБА_4 19 червня 2026 року о 13 год 32 хв, тобто після початку фактичної перевірки та часу, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим відсутність належного оформлення трудових відносин сама собою не виключає можливості визнання особи суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 КУпАП, якщо належними доказами підтверджується фактичне здійснення нею відповідних розрахункових операцій.

Вирішальне значення в такому випадку має встановлення фактичних дій особи та її вини.

Водночас самих лише відомостей про перебування ОСОБА_1 у магазині, зазначення її в матеріалах перевірки як продавця-консультанта та проведення нею перерахунку наявних готівкових коштів недостатньо для висновку, що вона особисто здійснила всі інкриміновані розрахункові операції на суму 7 287,50 грн.

При цьому суд враховує, що пояснення ОСОБА_1 , надані під час оформлення матеріалів перевірки, містять відомості щодо контрольної покупки та обставин невидачі розрахункового чека через проблеми з його друком.

Зазначені пояснення підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами перевірки. Однак вони не містять достатніх відомостей, які беззаперечно встановлювали б особисте проведення ОСОБА_1 без застосування ПРРО розрахункових операцій саме на суму 7 287,50 грн.

Наявність підписів ОСОБА_1 в матеріалах перевірки та протоколі підтверджує відповідні процесуальні дії, однак сама собою не доводить вчинення всіх фактичних дій, інкримінованих їй контролюючим органом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність.

Таким чином, необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення вини у формі умислу або необережності.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що її автор заперечує наявність вини ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 19 червня 2026 року був першим днем її роботи, належного навчання та інструктажу вона не проходила, а відповідні готівкові кошти перебували в касі до початку її зміни.

Наведені доводи захисту потребували належної оцінки в сукупності з іншими доказами, зокрема для встановлення можливості та обов`язку ОСОБА_1 забезпечувати належне проведення відповідних розрахункових операцій.

Саме по собі встановлення порушень в організації роботи торговельної точки не означає автоматичного доведення вини кожної особи, яка перебувала на місці проведення перевірки.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення строків оформлення протоколу суд зазначає таке.

Частиною другою статті 254 КУпАП передбачено складення протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичну перевірку розпочато 19 червня 2026 року, а протокол щодо ОСОБА_1 складено 26 червня 2026 року.

За умови встановлення особи, причетність якої до правопорушення перевірялася, саме 19 червня 2026 року, зазначений проміжок потребує оцінки з погляду додержання вимог статті 254 КУпАП.

Водночас саме по собі порушення строку складення протоколу не може автоматично ототожнюватися з відсутністю події чи складу правопорушення. Його правове значення необхідно оцінювати у взаємозв`язку з іншими обставинами справи та впливом на забезпечення процесуальних прав особи.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення права неповнолітньої на захист суд зазначає таке.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову у справі.

За змістом статті 270 КУпАП інтереси неповнолітньої особи мають право представляти її законні представники, зокрема батьки.

З урахуванням віку ОСОБА_1 забезпечення реальної можливості реалізувати процесуальні права та отримати допомогу законного представника має особливе значення.

В апеляційній скарзі зазначено, що первинні пояснення неповнолітньої отримано без участі батьків, а її законному представнику під час судового розгляду не надано належної можливості повністю викласти позицію захисту.

Наведені обставини підлягають перевірці за матеріалами судового провадження, оскільки сам факт неповноліття особи не звільняє суд від обов`язку забезпечити дотримання встановлених законом процесуальних гарантій.

При цьому формальна наявність підпису особи в протоколі не може замінювати перевірку фактичного забезпечення її права на захист, особливо коли йдеться про неповнолітню.

Апеляційний суд враховує положення статті 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 грудня 1988 року у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» (заява № 10590/83) наголосив на вимогах презумпції невинуватості, зокрема на обов`язку сторони обвинувачення доводити винуватість особи та тлумаченні сумнівів на її користь.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в сукупності з дослідженими доказами, апеляційний суд доходить висновку, що матеріали, якими обґрунтовано притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не дають достатніх підстав для безсумнівного висновку про проведення саме нею розрахункових операцій без застосування ПРРО на суму 7 287,50 грн.

Виявлена контролюючим органом невідповідність між сумою фактично наявних готівкових коштів та показниками денного звіту ПРРО не є достатнім підтвердженням особистого здійснення ОСОБА_1 інкримінованих операцій.

При цьому встановлені під час контрольної покупки обставини використання ПРРО та невидачі розрахункового документа на повну суму операції не усувають необхідності доведення конкретного обвинувачення, викладеного в протоколі № 3076.

Суд першої інстанції мав оцінити зазначені обставини окремо, установити їх взаємозв`язок та навести мотиви, з яких відповідні докази підтверджують особисту винуватість ОСОБА_1 .

Неповнота встановлення фактичних обставин та невирішені суперечності в матеріалах справи не можуть усуватися припущеннями щодо здійснення неповнолітньою всіх інкримінованих розрахункових операцій.

За таких обставин колегія доводів захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_1 знаходить підтвердження у відсутності достатніх доказів конкретних протиправних дій особи, зазначених у протоколі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною восьмою статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 заслуговують на увагу, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2026 року у справі № 759/18491/26 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: