Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №761/28744/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/28744/25

номер провадження 22-ц/824/5809/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Лівочки Максима Олександровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року /суддя Мальцев Д.О./

у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за надані послуги у загальному розмірі 81 493,92 грн та судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Лівочка М.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідачів.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що суд першої інстанції неправомірно зробив висновок про пропуск позивачем строку позовної давності. Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 256-257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин. Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і по 30.06.2023 на території України діяв карантин.

Також апелянт зазначає, що відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

На думку апелянта, строки позовної давності було подовжено згідно рішень Уряду до спливу строку позовної давності, а тому позовна заява позивача у даній справі була подана у межах строку позовної давності. Таким чином, з відповідача стягується заборгованість за період з 01.05.2018 по 30.10.2021, що з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (п. 12 та п. 19) в редакції, чинній на момент звернення до суду, свідчить про відсутність підстав для застосування строку позовної давності та відповідних наслідків.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з на підставі наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно приміщення загальною площею 194,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_2 (1/2), ОСОБА_1 (1/2 частки), які є співвласниками.

Судом встановлено, що позивачем належним чином здійснювалось постачання теплової енергії (опалення) до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону (протягом 2018-2021 років), актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи, відомостями щодо споживчої теплової енергії тощо. Однак відповідачі, порушуючи вимоги законодавства, своєчасно не вносили плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року включно утворилась заборгованість у загальному розмірі 81 326,06 грн, що складається з: заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 73 304,77 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6 744,04 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1 277,31 грн. і внесків за липень 2024 р. 167, 86 грн.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 256 ЦК України про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; ч. 3 ст. 267 ЦК України про те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; ч. 4 ст. 267 ЦК України про те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; ч. 1 ст. 261 ЦК України про те, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; ч. 5 ст. 261 ЦК України про те, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; ст. 253 ЦК України про те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; ст. 12, 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, нараховану з 01.05.2018 року. Тому, починаючи з 01.05.2018 року почався перебіг загального трьохрічного строку позовної давності, який закінчився 03.05.2021 року. З позовом представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» звернувся до суду лише 04.07.2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Отже, належних та допустимих доказів переривання або зупинення строків позовної давності позивач суду не надав, а тому, беручи до уваги, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якої зробив заяву відповідач-1, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин. Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і по 30.06.2023 на території України діяв карантин.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023 та зупинено на строк дії воєнного стану з 24.02.2022. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року не сплив на момент подання позовної заяви 04.07.2025.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, вказавши, що він почався з 01.05.2018 року. Заборгованість за спожиту теплову енергію є щомісячним платежем, а тому перебіг позовної давності для кожного місяця заборгованості починається окремо, з дня, наступного за граничним строком внесення плати за відповідний розрахунковий період. Суд першої інстанції не врахував цього та дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Лівочки Максима Олександровича - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 81 493,92 грн (вісімдесят одну тисячу чотириста дев`яносто три гривні 92 копійки), що складається з: заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 73 304,77 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6 744,04 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1 277,31 грн і внеску за обслуговування за липень 2024 р. у розмірі 167, 86 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 514,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 271,00 грн, а всього - 3 785,00 грн (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 514,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 271,00 грн, а всього - 3 785,00 грн (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: