Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №183/9209/25
Суддя: Краснокутський С. О.
Справа № 183/9209/25
№ 1-кп/183/1561/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарівський міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №12025042350000868 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Покровськ (назва до перейменування Красноарміськ) Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, маючої на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої продавцем-консультантом, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
27 липня 2025 року приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_4 , знаходилася поблизу продуктового магазину розташованого на території Дніпропетровської області, точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, та побачила на лавці біля магазину корпус від гранати з запалом. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на придбання та носіння вибухової речовин та вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 27 серпня 2025 року, час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , поблизу продуктового магазину розташованого на території Дніпропетровської області, точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, впевнившись, що це корпус ручної гранати та запал до неї, достовірно знаючи, що вищевказані предмети являються вибуховою речовиною та вибуховим пристроєм, а також розуміючи, що в неї немає передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання, носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв, поклала її до своєї сумки чорного кольору та утримувала при собі. Таким чином, ОСОБА_4 незаконно придбала та переносила вибухову речовину та вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу.
27 липня 2025 приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , рухалась на мотоциклі ЯВА н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , де були зупинені співробітниками поліції поблизу блокпосту Х-3 (с. Піщанка), що розташований на автодорозі М-18 Харків-Сімферополь 203 км, за порушення водієм пункту 2.3 (г) ПДР України, а саме керування мотоциклом без вдягнутого мотошолома. В подальшому відповідно до ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» співробітники поліції підійшли до ОСОБА_4 з метою перевірки у неї документів та запитали чи має при собі остання заборонені предмети, на що ОСОБА_4 повідомила, що має при собі корпус від гранати та запал.
27 липня 2025 року виїздом слідчо-оперативної групи на місце події встановлена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності двох понятих перебуваючи на блокпосту Х-3 (с. Піщанка), що розташований на автодорозі М-18 Харків-Сімферополь 203 км, в період часу з 20 години 37 хвилин до 20 години 53 хвилин надала для огляду свою сумку чорного кольору в якій знаходився конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового виготовлення, які у поєднанні утворюють ручну, осколкову, оборонну гранату Ф-1 придатну для здійснення вибуху, яка відноситься до категорії боєприпасів, які остання придбала та переносила без передбаченого законом дозволу.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала повністю та не оспорювала обставини викладені у обвинувальному акті. Зазначила, що всі обставини в обвинувальному акті викладені правильно, у скоєному щиро кається, в майбутньому не допустить подібних дій.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом було з`ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють вищенаведені обставини та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Суд, дослідивши докази в межах пред`явленого обвинувачення, зберігаючи неупередженість і об`єктивність, не виходячи за межі пред`явлено обвинувачення, яке прокурор підтримав у суді, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення встановленою та доведеною, а її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченої.
Суд враховує, що обвинувачена скоїла тяжкий злочин.
Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_4 своєї протиправної поведінки, беззаперечному визнані своєї вини.
Обставин, що обтяжують покарання згідно з ст. 67 КК України судом не встановлено.
Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштована, на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не перебуває.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченої та її ставлення до вчиненого, застосувати до ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.
Також, з огляду на вказані обставини, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та відповідно до ст. 75 КК України вона може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання, на думку суду, відповідає обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, і буде достатнім для її виправлення і запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на корить держави в особі Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України витрати за проведення експертизи (висновок експерта №СЕ-19/104-25/29906-ВТХ від 18 серпня 2025 року) в сумі 2674,20 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Речові докази: DVD-R диск із відеозаписом з нагрудних камер працівників ВРПП за 27.07.2025 року – залишити в матеріалах кримінального провадження; чорну сумку – повернути власнику ОСОБА_4 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua