Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №753/20317/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/20317/25 Головуючий у І інстанції - Якусик О.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/13575/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання провести приватизацію житлового приміщення,

установив:

У вересні 2025 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання провести приватизацію житлового приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що починаючи з 03 січня 1997 року, ОСОБА_1 , будучи членом сім`ї ОСОБА_4 , вселилася до кімнати під АДРЕСА_1 на правових підставах (на підставі договору оренди як член сім`ї наймача) та безперервно проживає в ній понад 28 років, використовуючи цю жилу площу в гуртожитку як житло, разом зі своїми дітьми, і вони по теперішній час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та не брали участі в приватизації житлових приміщень у гуртожитку, іншого житла у власності не має.

Як зазнають позивачі, у зв`язку з тим, що ордер на жилу площу в гуртожитку так і не був виданий ОСОБА_1 , вона разом зі своїми дітьми не мала можливості здійснити реєстрацію місця проживання саме в кімнаті АДРЕСА_1 , що в подальшому стало підставою для Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації відмовити ОСОБА_1 та її дітям у прийомі документів на приватизацію вказаної кімнати.

Позивачі вважають таку відмову протиправною, оскільки з незалежних від них обставин ПАТ «НВП «Каскад» не виконало розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08 травня 2014 року №560 та не видало ордеру, натомість видано «Корешок розпорядження на право зайняття житлової площі для проживання у сімейному гуртожитку» №178 на вказаних осіб у кімнаті АДРЕСА_1 , а тому відмова у приватизації з мотивів відсутності ордера, реєстрації місця проживання та копії з відмітками усіх сторінок в таких випадках не є виправданою.

Позивач вважає відмову відповідача у приватизації квартири безпідставною та такою, що грубо порушує її конституційне право на житло, в тому числі на приватизацію цього житла, а також порушує право на житло її дітей.

Просили суд, визнати за ОСОБА_1 та членами її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на приватизацію житлового приміщення під АДРЕСА_1 ;

Зобов`язати Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію, відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду у провести за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватизацію житлового приміщення під АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року, вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_1 та членами її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на приватизацію житлового приміщення під АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію, відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватизацію житлового приміщення під АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивачами не надано до суду документів, які б підтверджували їх право користування спірним житлом, а саме:

- договір найму спірного житлового приміщення;

- рішення суду про визнання права користування житловим приміщенням;

- ордер на спірне житлове приміщення відсутній;

- відсутня реєстрація Позивачів у кв. АДРЕСА_1 (Позивачі зареєстровані у цьому будинку №33 , без визначення номера кімнати).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа ВАТ «Науково-виробниче підприємство «КАСКАД»» від 15 листопада 2010 року №335, батько Позивача-1 - ОСОБА_4 був поселений у кім. АДРЕСА_1 з 03 січня 1997 року на підставі укладених між Управлінням державної служби охорони при головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та ВАТ «НВП «КАСКАД» договорів на оренду 33,2 кв.м. житлової площі.

Відповідно до листа Управління поліції охорони в м. Києві від 20 листопада 2025 року №37аз/43/31/5/02-2025), Управлінням договори оренди приміщень по АДРЕСА_2 не укладались.

При ліквідації УДСО при ГУМВС України в місті Києві будь-які договори, укладені між УДСО та ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Каскад», з питань оренди кімнати АДРЕСА_2 до Управління не передавались.

Управління будь-якою інформацією щодо проживаючих в кімнаті АДРЕСА_1 в період з 1997 по 2021 рік та порядку поселення працівників УДСРРО до приміщень по АДРЕСА_2 не володіє.

За даними Управління ОСОБА_4 дійсно проходив службу в підрозділах Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві в період з 16 грудня 1974 року по 30 грудня 2008 року.

30 грудня 2008 року ОСОБА_4 був звільнений з посади міліціонера груп затримання і взводу роти міліції Святошинського відділу УДСО при ГУМВС України в місті Києві за ст. 64 п.А. (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ згідно з наказом УДСО від 30 грудня 2008 року №126 о/с, у званні старшина міліції.

Таким чином, спірна квартира надавалася не Позивачам, а батьку Позивача-1 - ОСОБА_4 на підставі договорів оренди, укладених між Управлінням державної служби охорони при головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та ВАТ «НВП «КАСКАД» на певний час.

Проте, у суді першої інстанції не було встановлено та досліджено, з яких причин батько Позивача-1, якому і надавалося тимчасово спірне житло, виїхав зі спірної квартири, дата виїзду та місце виїзду, а також причина, чому члени сім`ї ОСОБА_4 залишилися у спірній квартирі, а не виїхали з неї разом з колишнім орендарем.

Не досліджено і питання, де станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, перебуває батько Позивача-1.

24 січня 2002 року Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №93, відповідно до якого гуртожитку на АДРЕСА_2 , який знаходиться на балансі науково-виробничого підприємства «Каскад», надано статус жилого будинку.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08 травня 2014 року №560 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24 січня 2002 року №93 «Про будинок на АДРЕСА_2 » до розпорядження від 24 січня 2002 року №93 були внесені зміни, відповідно до яких пункт 2 цього розпорядження викладений у такій редакції: «Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації затвердити спільні рішення адміністрації та профспілкового комітету публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад» про надання житлових приміщень мешканцям, які проживають в ньому, зареєстровані і перебувають на квартирному обліку, та видати ордери на займані приміщення.

У матеріалах справи відсутні докази звернень батька Позивача-1 та самих Позивачів до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу видачі ордера на спірне житло.

Судом першої інстанції не досліджено причини, з яких Позивачами (батьком Позивача-1) не було одержано ордер у встановленому порядку після прийняття вищезазначеного розпорядження у 2014 році, як і те, чи не було відмови у видачі ордера на спірне житло.

Згідно з відомостями, які містяться в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва», за адресою: АДРЕСА_3 станом на день подання даної апеляційної скарги, відсутні зареєстровані особи (відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання у ній Позивача-1 та членів її родини).

Позивачі зареєстровані у вказаному будинку без зазначення номера кімнати.

Судом першої інстанції не було надано належну оцінку цьому факту при винесенні оскаржуваного рішення.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 січня 2018 року №14 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва неприватизованих квартир та неприватизованих частин квартир спільного заселення у житловому будинку АДРЕСА_2 та зовнішніх інженерних мереж до житлового будинку» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18 грудня 2018 року №2294) житловий будинок АДРЕСА_2 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано до сфери управління Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

З додатку 1 до цього розпорядження у редакції від 10 січня 2018 року вбачається, шо на вказану дату із 135 квартир у будинку було приватизовано 114 квартир (у тому числі 15 спільного заселення), а відтак до комунальної власності територіальної громади м. Києва прийнято 21 квартиру.

Актом приймання-передачі, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 червня 2019 року №999 «Про затвердження акта приймання-передачі неприватизованих квартир та неприватизованих частин квартир спільного заселення у житловому будинку АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Києва та сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації», до комунальної власності територіальної громади міста Києва та сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» передано, зокрема, неприватизовані квартири у житловому будинку АДРЕСА_2 , у тому числі квартиру №511 .

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 01 липня 2019 року №544 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» житловий будинок АДРЕСА_2 закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».

Третя особа у справі неодноразово наголошувала у суді першої інстанції про відсутність договору найму спірного житлового приміщення з Позивачами та про відсутність звернень з цього питання, проте судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення ця обставина врахована не була.

Крім того, зазначила, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року було відкрито провадження у справі №753/10373/24, за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСББ «Червоний Хутір», про визнання права користування квартирою та зобов`язання видати ордер.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з проханням визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язати Відповідача Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії щодо передачі у власність Позивачу у порядку приватизації квартири, а саме: видати ордер на квартиру АДРЕСА_1 .

Звертає увагу на те, що після ознайомлення з матеріалами справи представником Третьої особи - Головою правління ОСББ «Червоний Хутір» Наталією Тарасюк, вона заявила, що доданий Позивачем до позовної заяви Акт обстеження на предмет проживання був складений без присутності Голови правління ОСББ «Червоний Хутір», та нею не підписувався, мокра печатка також не ставилася.

Також вона просила витребувати оригінал документу та дати належну оцінку.

У залі судового засідання Голова правління ОСББ «Червоний Хутір» взагалі заявила, що вищевказаний Акт є нічим іншим, як підробкою.

Проте у вказаній вище справі суд не надав належної оцінки вищевказаному Акту, оскільки від Позивача до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яку суд задовольнив ухвалою від 02 квітня 2025 року.

Про наявність цього спору, представник Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації заявляла у судових засіданнях у справі яка переглядається, проте суд першої інстанції не взяв до уваги ці факти та обставини при винесенні оскаржуваного рішення.

Також, за інформацією відділу обліку та розподілу житлової площі апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 31 жовтня 2025 року, згідно з матеріалами облікової справи №34834 ОСОБА_1 складом родини із 3-х осіб (вона, дочка, син) перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 23 вересня 2019 року за першочерговою категорією обліку «одинокі матері».

Номер її черги за списками: першочерговий - 2005, а за категорією обліку «одинокі матері» - 274.

Відповідно до частини першої статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції ця обставина не була врахована.

Просила, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу від ОСОБА_1 надійшов відзив, обґрунтований тим, що починаючи з 03 січня 1997 року, ОСОБА_1 , будучи членом сім`ї ОСОБА_4 вселилася до кімнати АДРЕСА_1 на правових підставах (на підставі договору оренди як член сім`ї наймача) та безперервно проживає в ній понад 28 років, використовуючи цю жилу площу в гуртожитку як житло, разом зі своїми дітьми: ОСОБА_2 - проживає понад 25 років та ОСОБА_3 проживає понад 19 років по сьогоднішній день.

Отже, з моменту вселення позивачів в спірну кімнату їхнє право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі Відповідачем не оскаржувалось та доказів такого оскарження суду не надано.

Із позовними вимогами до суду про визнання позивачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням Відповідач не звертався про що також було наголошено під час розгляду справи судом першої інстанції.

Окремо наголошує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач жодним чином не оспорював факт законності вселення Позивачів до спірного приміщення, як і їхнє право користування ним протягом тривалого часу.

Усі заперечення Відповідача зводилися виключно до формальної відсутності ордера на займане житло.

Оскільки, протягом усього часу проживання Позивачів у спірному приміщенні ні Відповідач, ні ПАТ «НВП «Каскад» не оспорювали їхнє право користування цим житлом, у Позивачів не було процесуальної необхідності підтверджувати це право в окремому судовому порядку.

Оскільки, факт законності вселення Позивачів та їхнє право на проживання у спірному приміщенні ніким з учасників справи не оспорювалися, таке право є повністю визнаним і не потребує додаткового судового захисту в цій частині.

Порушення прав Позивачів полягає виключно у протиправній відмові та зволіканні Відповідача щодо реалізації їхнього законного права на приватизацію зазначеного житла, яке підлягає обов`язковому судовому захисту.

Зазначає, що Відповідач в апеляційній скарзі, зробив твердження, що право користування спірною квартирою за Позивачами не визнано, оскільки відсутній: договір найму, рішення суду про визнання права користування житловим приміщенням, ордер та реєстрація місця проживання саме в кімнаті №511.

Відповідач жодним чином не заперечує та не оспорює сам факт фактичного, тривалого та безперервного користування Позивачами спірним житловим приміщенням.

Усі заперечення Відповідача зводяться виключно до формальної відсутності окремих документів, які б це підтверджували.

Таким чином, відсутність окремої вимоги про визнання права користування не є перешкодою для задоволення позову про визнання права на приватизацію та зобов`язання здійснити її, оскільки правомірність користування підтверджується наявними у справі доказами та є правовою підставою для самої приватизації.

Суд першої інстанції вирішуючи спір, виходив з того, що до січня 2018 року будинок АДРЕСА_2 належав до відомчого житлового фонду та перебував на балансі ПАТ «НВП «Каскад», за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету якого Позивачам була надана квартира (кімната) №511.

Незважаючи на те, що вказане рішення не було затверджене в установленому законом порядку, право позивачів на користування спірним житлом ніким не оспорювались, інші особи у квартирі не проживають і не зареєстровані.

Щодо ненадання позивачами договору найму на спірне приміщення, зазначила, що відповідно до довідки ВАТ «НВП «Каскад» від 15 листопада 2010 року вих. №335 в якій вказано, що ОСОБА_4 (батько Позивача -1) був поселений у кім. №511 з 03 січня 1997року на підставі неодноразово укладених договорів оренди між Управлінням державної служби охорони при головному управлінні МВС України в м. Києві та ВАТ «НВП «Каскад».

Оскільки, ПАТ «НВП «Каскад» наразі ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 20 травня 2021 року, справа №910/12640/14, було здійснено звернення до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зберігання документів ПАТ «НВП «Каскад»: копії договорів оренди на кім. АДРЕСА_1 між Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві та ВАТ «НВП «Каскад» .

Проте, листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 21 листопада 2025 року вих. 108-13464 було вказано, що до архівного відділу Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не передані на зберігання документи з основної діяльності Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад» (розпорядження, рішення, договори, тощо).

На зберіганні в архівному відділі Солом`янська районна в місті Києві державної адміністрації знаходяться документи виключно з кадрових питань (особового складу) за 1944-2017 роки (фонд №С-982).

Листом Управління поліції охорони в м. Києві від 20 листопада 2025 року вих. 37аз/43/31/5/02-2025, вказано, що ОСОБА_4 дійсно проходив службу в підрозділах Управління позавідомчої охорони при Управлінні МВС м. Києва та Управлінні ДСО при ГУ МВС України в м. Києві в період з 16 грудня 1974 року по 30 грудня 2008 року.

Проте, Управління поліції охорони в м. Києві не володіє інформацією щодо договорів найму на вказане спірне приміщення, оскільки є правонаступником та при ліквідації Управління ДСО при ГУ МВС України в м. Києві вказані договори їм не передавалися.

Таким чином, надати копії договорів найму на спірне приміщення об`єктивно неможливо з причин, які не залежать від волевиявлення Позивачів.

Доводи Відповідача про те, що Позивачі чи їхній батько не зверталися до Солом`янської РДА по видачу ордеру, а суд першої інстанції нібито не дослідив причин його неотримання, є повністю хибними, спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду з огляду на таке:

24 січня 2002 року розпорядженням КМДА №93 гуртожитку по АДРЕСА_2 (перебував на балансі ПАТ «НВП «Каскад») надано статус жилого будинку.

08 травня 2014 року розпорядженням КМДА №560 до вказаного акта внесено зміни та доручено Солом`янській РДА затвердити спільні рішення адміністрації та профспілкового комітету ПАТ «НВП «Каскад» про надання житла мешканцям і видати ордери на займані приміщення.

10 січня 2018 року розпорядженням КМДА №14 будинок прийнято до комунальної власності та передано до сфери управління Дарницької РДА.

З липня 2014 року ПАТ «НВП «Каскад» перебувало у процедурі банкрутства, а ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 травня 2021 року у справі №910/12640/14 підприємство було ліквідовано.

Зі змісту розпорядження КМДА від 08 травня 2014 року №560 вбачається, що обов`язок щодо видачі ордерів покладався безпосередньо на профспілковий комітет ПАТ «НВП «Каскад» та адміністрацію Солом`янську РДА у порядку взаємодії органів влади та балансоутримувача, а не залежав від ініціативи чи звернень самих мешканців.

Таким чином, видача ордерів об`єктивно унеможливлена з вини балансоутримувача та органів влади, а не Позивачів.

Доводи Відповідача про те, що судом першої інстанції не було з`ясовано питань щодо звернення батька Позивачки-1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу видачі ордера є безпідставними.

Зміни до Розпорядження КМДА №93 (а саме Розпорядження КМДА №560), якими було передбачено порядок затвердження спільних рішень та видачі ордерів, було прийнято лише 08 травня 2014 року.

Водночас, батько Позивачки-1 виїхав зі спірного приміщення ще у 2009 році, тобто за 5 років до виникнення відповідного правового механізму.

З огляду на це, він об`єктивно не міг і не повинен був звертатися до Солом`янської РДА в порядку виконання розпорядження 2014 року.

Після його виїзду Позивачі продовжували безперервно проживати у спірній кімнаті, реалізуючи власне самостійне право користування житлом.

Аргументи Відповідача про те, що суд першої інстанції не дослідив факт наявності чи відсутності звернень Позивачів щодо видачі ордера або можливої відмови у його видачі, повністю спростовуються нормами процесуального права.

Саме Відповідач як орган, до сфери управління якого передано вказаний будинок, та балансоутримувач третя особа (КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва») володіє повним обсягом інформації щодо житлового фонду, переліку приватизованих і неприватизованих кімнат та осіб, які в них мешкають.

Як було з`ясовано під час розгляду справи у суді першої інстанції, працівники КП Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва систематично здійснюють обходи кімнат у гуртожитку та перевіряють фактичне проживання мешканців.

Проте, Відповідач не надав суду першої інстанції жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що Позивачам коли-небудь відмовлялося у видачі ордера з підстав ненабуття ними права користування чи неправомірності їхнього перебування у спірному приміщенні, як і доказів того, що їхнє проживання у кімнаті №511 є неправомірним або незаконним, як і те, що третя особа вживала заходів щодо виселення Позивачів.

Твердження Відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки відсутності у Реєстрі територіальної громади м. Києва запису про реєстрацію Позивачів саме в кімнаті № 511 , є повністю безпідставними та спростовуються матеріалами справи з огляду на таке:

Позивачі є офіційно зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 .

Як зазначено у позовній заяві, у відповіді на відзив та під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, у зв`язку з тим, що ордер на кім. АДРЕСА_1 так і не був виданий ОСОБА_1 , остання разом зі своїми дітьми не мала можливості здійснити реєстрацію місця проживання, саме в кімнаті АДРЕСА_1 .

Позивачі неодноразово вживали заходів щодо уточненої реєстрації місця проживання саме в кімнаті № 511 , однак були позбавлені такої можливості з причин, які від них не залежать, а саме через відсутність ордеру на спірне приміщення.

Вказане підтверджується листом 101/37-413 від 17 вересня 2025 року ЦНАП Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та скрін-шотом з месенджеру «Вайбер», з телефону ОСОБА_1 , в якому вказано: 14 червня 2023 року до Центру звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявою щодо надання адміністративної послуги «Реєстрація місця проживання особи з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання».

За результатами розгляду, відділом були ухвалені рішення про відмову в наданні адміністративної послуги, про що заявників було повідомлено шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер, вказаний у заяві.

Підставою для відмови у наданні адміністративної послуги відділом було вказано неподання необхідних документів (ордер на житлове приміщення).

З огляду на дану відповідь, вбачається, що Позивачі фактично позбавлені права у реєстрації місця проживання в спірній кімнаті за відсутності ордеру на житлове приміщення.

Таким чином, Відповідач відмовляє Позивачам у приватизації через відсутність уточнюючої реєстрації та ордера, водночас орган реєстрації відмовляє в реєстрації кімнати №511 саме через відсутність цього ж ордера, видача якого була унеможливлена через ліквідацію ПАТ «НВП «Каскад» та бездіяльність органів влади.

Щодо безпідставності аргументів Відповідача про відсутність укладеного договору найму на спірне житлове приміщення, зазначила, що відсутність договору найму після передачі будинку АДРЕСА_2 до комунальної власності у 2018 році є наслідком бездіяльності саме суб`єктів владних повноважень та балансоутримувача, а не Позивачів.

Звертає увагу на те, що первинною підставою для укладення письмового договору найму є наявність виданого ордера.

Як було належним чином встановлено судом першої інстанції, ордер на кімнату №511 не був виданий Позивачам з причин, які об`єктивно не залежали від волі Позивачів.

Відповідач та Третя особа, достеменно знаючи про ці обставини, чинять штучні бюрократичні перешкоди, намагаючись позбавити Позивачів їхнього законного права на приватизацію житла.

Відсутність договору найму жилого приміщення за наявності доказів законного вселення, тривалого безперервного проживання Позивачів, відкриття особового рахунку та сплати комунальних платежів не позбавляє Позивачів права на приватизацію займаного житла.

Орган приватизації не має права перекладати на громадянина негативні наслідки неукладення письмового договору найму, обов`язок щодо оформлення якого після зміни балансоутримувача покладався саме на органи місцевого самоврядування та третю особу.

Третя особа вказуючи на відсутність договору найму, з 2018 року не вчинила жодних дій для його оформлення з Позивачами, рівно як і не подавала позовної заяви про визнання Позивачів такими, що втратили право користування, чи про їх виселення.

Бездіяльність та зволікання уповноважених органів у юридичному оформленні фактичних житлових правовідносин покладає на Позивачів надмірний індивідуальний тягар, що є недопустимим відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, твердження Відповідача про те, що суд першої інстанції нібито не врахував факт перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку з 23 вересня 2019 року (за категорією «одинокі матері») є хибним з огляду на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було враховано, що за інформацією відділу обліку та розподілу житлової площі апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 31 жовтня 2025 року, згідно з матеріалами облікової справи №34834 ОСОБА_1 складом родини із 3-х осіб (вона, дочка, син) перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 23 вересня 2019 року за першочерговою категорією обліку «одинокі матері».

Номер її черги за списками: першочерговий - 2005, а за категорією обліку «одинокі матері» - 274.

При цьому, Позивачі вважають, що їхнє перебування на квартирному обліку підтверджує, а не спростовує потребу та право на житло.

Факт перебування Позивачів в черзі на поліпшення житлових умов жодним чином не обмежує та не позбавляє їх законного права на приватизацію того житла, яке вже перебуває у їхньому фактичному та правомірному користуванні.

Навпаки, вимога органу приватизації чекати «загальної черги» для забезпечення житлом особи, яка вже проживає в гуртожитку понад 28 років, є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Встановлені судом обставини, що квартира щодо якої виник спір, не є службовим житлом, позивачка та її родина безперешкодно з 2015 року постійно проживають у квартирі, утримують її, є достатньою правовою підставою вважати відповідне житло належним таким особам у розумінні статті 8 Конвенції.

При цьому, хоча суд першої інстанції у рішенні зазначив про безперешкодне проживання родини Позивачів у спірному приміщенні з 2015 року, факт їхнього постійного проживання (Позивача-1 - з 1997 року, а її дітей - від народження) жодною стороною у справі не оспорювався та не спростовувався.

Просила, апеляційну скаргу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року залишити без змін.

На адресу Київського апеляційного суду від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що керуюча компанія вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при ухваленні рішення суд надав належну оцінку всім наявним доказам у справі, а твердження представників позивачів, без належного законодавчого обґрунтування були покладені в основу рішення.

Позивачі звернулись до суду із передчасними вимогами, а саме визнати за позивачами право приватизації на спірне жиле приміщення, без попереднього визнання права користування зазначеним приміщенням.

Батько позивачів не залучався ними до участі у справі в якості сторони, відсутня інформація щодо його рішення відносно можливості звернення з вимогами, заявленими позивачами у позові до суду.

Вказує, що спірна квартира надавалася не позивачам, а батьку позивача-1 - ОСОБА_4 на підставі договорів оренди, укладених між Управлінням державної служби охорони при головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та ВАТ «НВП «КАСКАД» на певний час.

Судом першої інстанції не було досліджено питання, де станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, перебуває батько позивача-1, якому надавалася квартира на підставі договорів оренди, укладених між Управлінням державної служби охорони при головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та ВАТ «НВП «КАСКАД», а також чому батько позивача-1 не являється стороною у справі.

Також, вказує на те, що у позивачів відсутній ордер, який було видано на право зайняття спірної квартири, відсутня реєстрація місця проживання у спірному жилому приміщенні, а також відсутній договір найму на спірну жилу площу.

За період з 01 липня 2019 року по день подачі позову до суду першої інстанції позивачі не зверталися до Керуючої компанії із заявами про укладення/зміну договору найму по вказаній у позовній заяві адресі.

Укладений договір найму по такій адресі з Керуючою компанією відсутній.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було надано оцінку факту відсутності укладеного договору найму між позивачами та Керуючою компанією.

Також відсутнє рішення суду про визнання за позивачами права користування спірним жилим приміщенням.

Висновок, викладений в рішенні суду першої інстанції, що оскільки позивачі утримують квартиру та постійно проживають у ній, то це є достатньою правовою підставою вважати відповідне житло належним таким особам є незаконним та необґрунтованим.

Позивачі у своїй позовній заяві ототожнюють нетотожні поняття «оренда житла» та «найм житла».

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, у позивачів були відсутні правові підстави для визнання за ними права на приватизацію житлового приміщення під АДРЕСА_1 та проведення за позивачами приватизації житлового приміщення під АДРЕСА_1 , оскільки у позивачів відсутні достатні правові підстави користування спірним житловим приміщенням; документи, які б підтверджували визнання права користування спірним житловим приміщенням за позивачами, у матеріалах справи відсутні.

Просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні їхніх позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Києва місце проживання позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 17 лютого 2015 року.

21 січня 2015 року на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ПАТ «НВП «Каскад» було прийняте рішення про виділення сім`ї ОСОБА_5 житлової площі за адресою АДРЕСА_3 , на підставі якого позивачам було видано «Корешок розпорядження на право зайняття житлової площі для проживання у сімейному гуртожитку», що знаходиться у відомчому будинку ПАТ «НВП «Каскад» за адресою: АДРЕСА_2 .

24 січня 2002 року Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №93, відповідно до якого гуртожитку на АДРЕСА_2 , який знаходиться на балансі НВП «Каскад», надано статус жилого будинку.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08 травня 2014 року №560 до розпорядження від 24 січня 2002 року №93 були внесені зміни, відповідно до яких пункт 2 цього розпорядження викладений у такій редакції: «Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації затвердити спільні рішення адміністрації та профспілкового комітету ПАТ «НВП «Каскад» про надання житлових приміщень мешканцям, які проживають в ньому, зареєстровані і перебувають на квартирному обліку, та видати ордери на займані приміщення.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 січня 2018 року №14 житловий будинок АДРЕСА_2 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано до сфери управління Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

З додатку 1 до цього розпорядження вбачається, що на вказану дату із 135 квартир у будинку було приватизовано 114 квартир (у тому числі 15 спільного заселення), а відтак до комунальної власності територіальної громади м. Києва прийнято 21 квартиру.

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 01 липня 2019 року №544, житловий будинок АДРЕСА_2 закріплено на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».

З липня 2014 ТОВ «НВП «Каскад» перебувало у процедурі банкрутства і постановою Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2014 року товариство визнано банкрутом, а ухвалою від 20 травня 2021 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс станом на 20 травня 2021 року та ліквідовано банкрута ТОВ «НВП «Каскад».

31 травня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про ліквідацію ТОВ «НВП «Каскад».

Позивачі зареєстровані у будинку (гуртожитку) та фактично проживають за адресою спірної квартири, належним чином виконують усі обов`язки наймача жилого приміщення, несуть витрати по утриманню квартири, сплаті житлово-комунальних послуг.

17 липня 2025 року позивачі звернулися до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про оформлення передачі у приватну (спільну часткову) власність кв. АДРЕСА_1 відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Листом від 08 серпня 2022 року №А-453 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація в особі Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду відмовила позивачам в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на квартиру, посилаючись на те, що позивачами подано неповний пакет документів та в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва» відсутні відомості про реєстрацію місця проживання позивачів за адресою спірного житла.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнаючи за позивачами право на приватизацію, а також зобов`язуючи відповідача здійснити приватизацію, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час не існує законної процедури одержання ордера на спірне житло, у зв`язку з чим позивачі не можуть реалізувати право на набуття його у власність шляхом приватизації.

При цьому, суд керувався тим, що місце проживання позивачів зареєстроване у будинку АДРЕСА_2 з вказівкою на те, що вказаний будинок є гуртожитком, без зазначення конкретного житлового приміщення (кімнати або квартири), при цьому ні спеціальний ордер на жилу площу в гуртожитку, ні ордер на жиле приміщення у житловому будинку, їм не видавались.

До січня 2018 року будинок АДРЕСА_2 належав до відомчого житлового фонду та перебував на балансі ПАТ «НВП «Каскад», за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету якого позивачам була надана квартира (кімната) №511 .

Незважаючи на те, що вказане рішення не було затверджене в установленому законом порядку, право позивачів на користування спірним житлом ніким не оспорювалось, інші особи у квартирі не проживають і не зареєстровані.

Право мешканців будинку, які проживають у ньому з дотриманням правил реєстрації і перебувають на квартирному обліку, на користування займаним житлом було визнане органом місцевого самоврядування в особі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що свідчить розпорядження щодо уповноваження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на затвердження спільних рішень адміністрації та профспілкового комітету ПАТ «НВП «Каскад» про надання житлових приміщень та видачу ордерів.

Передбачена розпорядженням та іншими нормативно-правовими актами процедура затвердження спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету і видачі ордера щодо спірного житла не була реалізована, а після передачі будинку до комунальної власності територіальної громади м. Києва та ліквідації ПАТ «НВП «Каскад» можливість виконання цього розпорядження втрачена.

Разом з тим, квартира щодо якої виник спір, не є службовим житлом, позивачка та її родина безперешкодно з 2015 року постійно проживають у квартирі, утримують її, що є достатньою правовою підставою вважати відповідне житло належним таким особам у розумінні статті 8 Конвенції.

З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності; приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з приватизацією державного житлового фонду, врегульовані ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», стаття 1 якого визначає, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 2 вказаного Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Згідно з ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік житлових приміщень (квартир, будинків тощо), які не підлягають приватизації, визначений статтею 2 цього Закону.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізовувати окремі повноваження, зокрема і повноваження щодо здійснення приватизації об`єктів державного житлового фонду.

Наказ від 16 грудня 2009 року №396 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства затвердило Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Положення визначає процедуру передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Згідно п. 4 Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Відповідно до п. 13 Положення, приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

За приписами п. 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Перелік документів, надання яких є обов`язковим для здійснення приватизації, визначає п. 18 Порядку.

До таких документів зокрема належать: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Інші документи, які наведені в переліку, передбачені до подання для мешканців гуртожитків.

За змістом положень ст. 5 Закону та п. 19 Положення, факт проживання особи у житловому приміщенні підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, а відтак реалізація права на приватизацію без реєстрації місця проживання є неможливою.

Відповідно до положень ст.ст. 58, 129 ЖК України, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду, а також в гуртожиток, є ордер (спеціальний ордер), який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної сільської Ради народних депутатів (на жилу площу в гуртожитку - адміністрацією підприємства, установи, організації).

Що стосується жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду, то підставою для їх надання є спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затверджене виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної сільської Ради народних депутатів (ст. 52 ЖК України).

Статті 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, закріплюють право кожної особи на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 345 ЦК України передбачене право особи на набуття права власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Пунктом 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку.

«Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві.

То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п.63).

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення у спосіб визнання права на приватизацію.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №750/2176/17.

Ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 21 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба