Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №620/9432/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/9432/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні основної оплачуваної відпустки за період з 2013 року по 2018 рік;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваної відпустки за період з 2013 року по 2018 рік у загальній кількості 190 календарних днів;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2008 - 2011 рр., 2015 - 2016 рр., 2018 - 2019 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 - 2019 рр., підйомної допомоги у 2017 році, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати 105 відповідача здійснити перерахунок та доплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2008 - 2011 рр., 2015 - 2016 рр., 2018 - 2019 рр., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 - 2019 рр., підйомну допомогу у 2017 році, компенсацію за невикористані дні відпусток, одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2012 - 2019 роки виходячи з належного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 16 невикористаних днів додаткової відпустки за 2012 - 2019 роки передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012 по 2019 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 39 невикористаних днів додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2012 по 2019 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2008 - 2017 рр., 2019 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2011 - 2017 рр., 2019 році, підйомної допомоги за 2017 рік, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити недоплачену грошову допомогу для оздоровлення у 2008 - 2017 рр., 2019 році, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2011 - 2017 рр., 2019 році, підйомної допомоги за 2017 рік, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку одноразової допомоги при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду за бойове чергування, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2005 - 2008 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 569-а від 15.07.2005 р. «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 75 днів невикористаної додаткової відпустки за 2005 - 2008 роки передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 569-а від 15.07.2005 р. «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби»;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 19.02.2019 р. включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 р. по 19.02.2019 р. включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки, підйомної допомоги за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2016, 2018 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2016 - 2017 роки, підйомну допомогу за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2019, 2018, 2016, 2015, 2011, 2010, 2009, 2008 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2019, 2018, 2017, 2016, 2015 роки, підйомної допомоги у 2017 році, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки відповідачем протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення. При розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2018, 2016 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, підйомної допомоги за 2017 рік, не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду. Крім того, не виплачено індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 19.02.2019 та не виплачено компенсацію за додаткову відпустку передбачену Постановою КМУ № 702 від 01 серпня 2012 року, а саме за переліком військових посад Збройних Сил, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку (додаток № 5 до постанови КМУ № 702 від 01.08.2012 р.) та переліком місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, проходження військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) в яких дає право на щорічну додаткову відпустку. Додатково зазначено, що відповідачем не виплачена компенсація за невикористану відпустку у 2008 - 2019 роках, а при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2019, 2017, 2016, 2015, 2014, 2013, 2012, 2011, 2010, 2009, 2008 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2017, 2016, 2015, 2014, 2013, 2012, 2011 роки, підйомної допомоги за 2017 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки не враховано винагороду за бойове чергування.

Ухвалою судді від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення їм даної ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що перебуваючи на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 позивач отримував належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених військовій частині НОМЕР_1 коштів, у відповідності до ст.17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2018 №558.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

У період з 08.11.2005 по 19.09.2019 ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом з послужного списку (а.с.32 зворот-36).

У спірний період відповідачем нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у розмірах, зазначених у довідці в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2026 №293 про грошове забезпечення (а.с. 16 зворот-17). Виплати при звільненні здійсненні на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2019 №78-ОС (а.с.32).

Вважаючи зазначені нарахування неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог про нарахування недоплаченої грошової допомоги для оздоровлення у 2008 - 2017 рр., 2019 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2011 - 2017 рр., 2019 році, підйомної допомоги за 2017 рік, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку одноразової допомоги при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду за бойове чергування, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII та Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2018-2019 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) за 2018-2019 роки.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2026 №293 про грошове забезпечення позивачу у 2019 році була нарахована та виплачена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (а.с.16 зворот-17).

За наведених обставин, позивач має право на перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок одноразової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулюється Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі- Порядок №260).

Згідно пункту 5 розділу XXXІІ Порядку 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2019 №78-ОС ОСОБА_1 наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби (а.с.32).

Отже, з урахуванням викладеного позивач має право на перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Щодо виплати компенсації за невикористані дні відпусток.

Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Таким чином, у разі звільнення з військової служби військовослужбовця, йому виплачується компенсація за всі дні щорічної основної та додаткової відпустки, розміри яких обчислені виходячи із його грошового забезпечення на день звільнення, зокрема та не виключно, із його посадового окладу та окладу за військовим званням.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2019 №78-ОС ОСОБА_1 відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачена грошова компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2019 рік за 03 календарних дні (а.с.32).

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 має право на перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2019 рік за 03 календарних дні, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Однак оцінюючи позовні вимоги про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення за період з 2008 по 2017 роки, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 704 набрала чинності лише 01.01.2018. Оскільки дія цього нормативно-правового акта не поширюється на правовідносини, що виникли до його прийняття та набрання чинності, вказані вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вимоги про перерахунок підйомної допомоги за 2017 рік, компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваної відпустки за період з 2013 по 2018 роки у загальній кількості 190 календарних днів, грошової компенсації за 16 невикористаних днів додаткової відпустки за 2012 - 2019 роки, грошової компенсації за 39 невикористаних днів додаткової відпустки за 2012 - 2019 роки, грошової компенсації за 75 днів невикористаної додаткової відпустки за 2005 - 2008 роки та додаткової грошової винагороди за бойове чергування задоволенню не підлягають, оскільки в порушення вимог ст. 77 КАС України позивач не надав доказів підтвердження факту нарахування та виплати йому зазначених видів грошового забезпечення у спірний період, що виключає наявність підстав для їх перерахунку.

Щодо позовних вимог про нарахування індексацію-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 19.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає таке.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

У цьому контексті Суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, з наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації у спірний період. Водночас, позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

Судом при вирішенні спірного питання враховано: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); проведено співставлення розміру підвищення доходу (А) та суми можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

При цьому, у зазначених сумах враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.

Керуючись наведеними вище положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018 року: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Судом встановлено, що відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2026 №293 про грошове забезпечення (а.с. 16 зворот-17) в лютому 2018 року грошовий дохід позивача становив 8749,20 грн, а в березні 2018 року грошовий дохід вже становив 17390,45 грн.

Отже, оскільки грошовий дохід позивача збільшився більше ніж на 4463,15 грн, підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2019 рік за 03 календарних дні та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2019 рік за 03 календарних дні та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби, із застосуванням при обчисленні його розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Бородавкіна