Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №600/1058/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1058/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Боднарюк Віталій Іванович до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11.06.2025 № 044534-01 про утримання надміру виплачених сум пенсії починаючи із 01.03.2023 по 31.03.2025 на суму 72185,87 грн, утримання якої в розмірі 20 % пенсії ОСОБА_1 починаючи із 01.07.2025 проводиться щомісячно по даний час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повернути позивачу ОСОБА_1 утриману частину пенсії, за період із 01.07.2025 по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо утримання з нього надміру виплаченої пенсії у розмірі 20% призначеної пенсії. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки з його боку, як пенсіонера, не було вчинено жодних зловживань або недобросовісних дій, які відповідно до законодавства могли б бути підставою для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування сум надміру виплаченої пенсії. Як зазначає позивач, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стали не протиправні чи недобросовісні дії з його боку, а скасування раніше встановленої йому групи інвалідності.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, не погоджуючись із поданим позовом, подав до суду відзив, в якому вказував, що позивач перебуває у них на обліку з 23.02.2022, як отримувач пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. У зв`язку з прийняттям Державною установою "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" рішення, яким позивачу групу інвалідності не встановлено з 28.02.2023, у ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 31.03.2025 виникла переплата на суму 72203,00 грн. Для повернення надміру виплаченої пенсії було прийнято Рішення про утримання надміру виплачених сум, згідно якого починаючи з 01.07.2025 проводиться утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення позивачем заборгованості. Таким чином, в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено дії згідно вимог законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області з 23.02.2022, як отримувач пенсії по інвалідності обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

11.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії №044534-01, в якому визначено, що оскільки позивачу не встановлено групу інвалідності, то переплата пенсії становить 72185,87 грн. У разі ненадходження коштів від пенсіонера протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення вирішено утримувати переплату з пенсії позивача в розмірі 20 % щомісячно, починаючи з 01.07.2025 до повного погашення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі також Закон України №1058-ІV).

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону України №1058-IV.

Згідно з частиною 1 цієї статті суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 №6-4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 за №374/7695 (далі Порядок №6-4).

Відповідно до пункту 2 Порядку переплата пенсії - це сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягується на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

З огляду на це, чинним законодавством передбачені дві самостійні підстави для відшкодування надміру виплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок, залежно від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера, обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником, обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

У той же час, відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі статті 50 Закону України №1058-IV лише внаслідок доведеного факту зловживання з його боку, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними/неправдивими відомостями. Відтак, умовою відповідальності є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому сум пенсії.

Вказаний вище перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, тому для вирішення питання правомірності утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, повинен встановити факт переплати пенсії саме у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та того, з чиєї вини нараховані суми виплат у розмірі, що не відповідає вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 у справі №688/742/17.

Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії територіальне управління пенсійного фонду України має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, необхідно виходити з презумпції дійсності документів, які підтверджують право на отримання пенсії по інвалідності та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Так, судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем, у зв`язку з надходженням від державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до якого ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено з 28.02.2023, у зв`язку з чим за період з 01.03.2023 по 31.03.2025 виникла переплата пенсії на суму 72203,00 грн.

Разом з тим, стаття 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пов`язує можливість стягнення надміру виплачених сум пенсії саме з наявністю визначених законом підстав, а саме зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

При цьому сам факт виникнення переплати пенсії не є достатньою правовою підставою для її стягнення з пенсіонера.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не встановлено та не наведено обставин, які б свідчили про зловживання з боку ОСОБА_1 при призначенні або отриманні пенсії, подання ним завідомо недостовірних документів чи відомостей або приховування обставин, які вплинули на право на отримання пенсії по інвалідності.

Натомість підставою для визначення суми переплати відповідач зазначив виключно зміну висновку щодо наявності у позивача інвалідності, яка відбулася за результатами перегляду відповідного медичного рішення.

Таким чином, виникнення переплати у спірному випадку не пов`язано з будь-якими неправомірними діями чи бездіяльністю позивача, а зумовлене обставинами, що не залежали від його волі, а саме прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом щодо результатів оцінювання повсякденного функціонування особи.

Більше того, відповідачем не заперечується факт, що з 01.05.2025 ОСОБА_1 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №142/25/1435 від 01.05.2025.

Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених частиною першою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підстав для стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсії.

За таких обставин саме по собі встановлення органом Пенсійного фонду України факту переплати пенсії та визначення її розміру не надає відповідачу правових підстав для покладення на позивача обов`язку з її повернення.

З огляду на те, що в оскаржуваному рішенні відповідача не наведено обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку позивача задля отримання пенсії по інвалідності та допустимими доказами вказані обставини не підтверджено, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11.06.2025 № 044534-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути позивачу суми пенсії, що були утримані на виконання вказаного неправомірного рішення, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Судом встановлено, що на виконання оскаржуваного рішення від 11.06.2025 року №044534-01, починаючи з 01.07.2025 з пенсії позивача проводиться утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно. Так, у поданому відзиві представник відповідача вказував, що з пенсії ОСОБА_1 проведено відрахування в наступних розмірах, а саме: липень 2025 - 664,60 грн, серпень 2025 - 664,60 грн, вересень 2025 - 664,60 грн, жовтень 2025 - 664,60 грн, листопад 2025 - 664,60 грн, грудень 2025 - 664,60 грн, січень 2026 - 664,60 грн, лютий 2026 грн - 664,60 грн, березень 2026 - 745,00 грн.

Оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області від 11.06.2025 №044534-01, на підставі якого здійснювалось утримання коштів із пенсії позивача, визнано судом протиправним та скасовано, належним і ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повернути утримані кошти.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: 1) договір про надання правничої допомоги адвокатом від 02.03.2026; 2) договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору про надання правничої допомоги від 02.03.2026 від 10.03.2026; квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 10.03.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно частини сьомої названої статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є явно неспівмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.

З огляду на предмет розглядуваного спору, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає ознакам співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11.06.2025 № 044534-01 про утримання надміру виплачених сум пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з його пенсії на підставі рішення від 11.06.2025 № 044534-01 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник позивача - адвокат Боднарюк Віталій Іванович (вул. Незалежності, 27Б, м. Хотин, Дністровський район, Чернівецька область, 60000, РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя В.О. Григораш