Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №201/7885/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 201/7885/26

Номер провадження2/205/6003/26

Справа № 201/7885/26

Провадження № 2/205/6003/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді – Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання – Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра із Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 06.08.2021 року о 12:11 год. у м. Маріуполі по проспекту Миру відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Lexus», р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Hyundai», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.08.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 була застрахована за полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу ЕР № 203952976 в ПрАТ «СК «Вусо».

Страхувальник своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування. На підставі страхового акту № ARX2894667 від 07.09.2021 року та розрахунку страхового відшкодування, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 136 414,80 грн. ПрАТ «СК «Вусо» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 103 141,90 грн. Отже, різниця, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, складає 33 272,90 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить стягнути із відповідача на свою користь зазначену суму завданих збитків в порядку регресу, а також судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 3 328 грн.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 21.08.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання.

Представник позивача Семененко А.О. письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, тому він вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив не подав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та зібрані у справі докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 06.08.2021 року о 12:11 год. у м. Маріуполі по проспекту Миру, 76, відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Lexus RX 300», р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Hyundai Sonata», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.08.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказана постанова набрала законної сили 07.09.2021 року.

За нормою ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 була застрахована за полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу ЕР № 203952976 в ПрАТ «СК «Вусо», що підтверджується матеріалами справи.

Власником транспортного засобу Lexus RX 300», р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2

09.07.2021 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № пп72386а1д, згідно із яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу Lexus RX 300», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження.

Страхова сума згідно п. 8 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу становить 140 000 грн.

Страхувальник ОСОБА_2 своєчасно звернулася до позивача із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту.

На підставі страхового акту № ARX2894667 від 07.09.2021 року та розрахунку страхового відшкодування, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 136 414,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 08.09.2021 року № 816137.

В свою чергу, ПрАТ «СК «Вусо» було виплачено позивачу ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 103 141,90 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 09.11.2021 року № 53649.

Представник позивача зазначає, що різниця, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, складає 33 272,90 грн.

Надаючи правову оцінку обставина, що склались між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння,користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно із ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).

Згідно із статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу.

Системний аналіз ст. 22 ЦК України частини другої ст. 1192 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту.

Саме такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18, Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 року у справі № 910/15796/20.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент ДТП між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № пп72386а1д, згідно із яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу Lexus RX 300», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження.

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу ЕР № 203952976 в ПрАТ «СК «Вусо».

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 2 Постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд приймає до уваги те, що ПрАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 136 414,80 грн.

В свою чергу, ПрАТ «СК «Вусо» було виплачено позивачу ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 103 141,90 грн.

Таким чином, різниця, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, складає 33 272,90 грн. (136 414,80 грн. - 103 141,90 грн.)

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із розрахунком суми збитків, який було надано представником позивача. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки ПрАТ «СК «АРКС» виплатило страхове відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 , відтак ПрАТ «СК «АРКС» має право на відшкодування понесених збитків з винної у дорожньо-транспортній пригоді особи у порядку регресу.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 328 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15-16, 22, 979, 1166, 1187, 1194, ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76, 77, 81-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 280, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди в порядку регресу – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ: 20474912, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 33 272,90 грн. (тридцять три тисячі двісті сімдесят дві) гривні 90 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ: 20474912, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) судовий збір у розмірі 3 328 грн. (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Федотова В.М.