Рішення від 27 листопада 2023 р. у справі №203/4080/22 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4080/22

Провадження № 2/0203/402/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.11.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Сливчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2022 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач-1), ОСОБА_3 (далі – відповідач-2), ОСОБА_4 (далі – відповідач-3), про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому позивач просить суд:

- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, – квартирою АДРЕСА_1 .

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку придбав на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2022 року. Під час укладання договору ОСОБА_2 підтвердила, що квартира не є спільною сумісною власністю, а є її особистою приватною власністю, оскільки право власності на неї було набуто до шлюбу. Відповідачі у вказаній квартирі не проживають та втратили право користування нею. Водночас, відповідно до довідки №6489 від 26 вересня 2022 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, в квартирі АДРЕСА_1 , залишаються зареєстрованими відповідачі. Таким чином, враховуючи, що позивач набув право власності на спірну квартиру, відповідачі втратили право користування нею.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надійшло.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 06.12.2022 року за вх. №20379, наданої на запит суду від 26.10.2022 року щодо перевірки місця реєстрації відповідача-1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 27.02.1998 року по теперішній час.

Відповідно до відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 06.12.2022 року за вх. №20380, наданої на запит суду від 26.10.2022 року, щодо перевірки місця реєстрації відповідача-2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 10.05.2011 року по теперішній час.

Відповідно до відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 06.12.2022 року за вх. 20381, наданої на запит суду від 26.10.2022 року, щодо перевірки місця реєстрації відповідача-3 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 07.10.1993 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, було залишено без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху, визначені недоліки позовної заяви постановлено усунути шляхом надання суду: виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін із зазначенням: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку із розглядом справи; надання оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 1984,80 грн.

26.04.2023 року позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі та належним чином.

Ухвалою суду від 28.04.2023 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

27.09.2023 року позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.09.2023 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У чергове судове засідання 28.11.2023 року учасники справи не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судові засідання 16.10.2023 року та 28.11.2023 року відповідачі не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, відзиви на позовну заяву на адресу суду не надсилали без поважних причин.

Суд на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223, 280-283, ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянув справу за відсутності учасників справи, за наявними у справі письмовими доказами в порядку заочного розгляду та без фіксування судового процесу технічними засобами.

Під час судового розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , є власником квартири АДРЕСА_1 . Це підтверджується копіями: договору купівлі-продажу від 27.09.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (продавець), та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , (покупець), посвідчений 27.09.2022 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-367; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.09.2022 року №310944106.

Відповідно до довідки №6489 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.09.2022 року, в квартирі АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 10.05.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 07.10.1993 року, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27.02.1998 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону .

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 , з 27.09.2022 року. Проте станом на момент судового розгляду справи відповідачі залишаються зареєстрованими у ній без відповідних правових підстав, та, як пояснив позивач, з моменту продажу квартири – 27.09.2022 року, відповідачі фактично не проживають за адресою місця реєстрації.

Суд, вирішуючи спір по суті враховує те, що відповідачі не надали суду доказів того, що вони продовжують проживати у спірному житловому приміщенні та ведуть спільне з позивачем та його родиною господарство. Проте реєстрація відповідачів у квартирі створює перешкоди власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналогічний висновок зробив й Верховний Суд України у постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11 про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачів права користування спірним житловим приміщенням.

Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії», заява №58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява №19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, п. 47).

У пункті 44 рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява №30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві».

Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх позовних вимог та наявність достатніх правових підстав для позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору по 992,40 грн з кожного, відповідно, у загальному розмірі 2977,20 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ф.М. Ханієва