Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №520/24494/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №520/24494/26

Суддя: Волгіна Н.П.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року № 520/24494/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Східне РУ ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а також зобов`язано надати суду додаткові докази по справі, в тому числі копії наказів (або витяги з них) про проходження позивачем військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року.

25 серпня 2026 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі, зокрема довідка про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року; разом із цим копії наказів (або витяги з них) про проходження ОСОБА_1 військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року суду не надані (за поясненням відповідача, наведеним у відзиві на позов та у довідці № 08/434 від 24 серпня 2026 року, наказ № 97-ОС від 17 лютого 2020 року про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та усіх видів забезпечення регіонального управління у зв`язку зі звільненням з військової служби було знищено у зв`язку з повномасштабним вторгненням; примірники особової справи ОСОБА_1 передано до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України у червні 2026 року та до ІНФОРМАЦІЯ_5 у лютому 2020 року).

Керуючись ч. 6 ст. 77 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд вирішує справу на підставі наявних у справі матеріалів.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Східному РУ ДПС України.

Починаючи з 29 січня 2020 року відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року.

Представник позивача звернулася до Східного РУ ДПС України із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року грошове забезпечення відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України (надалі – КМУ) від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020 році, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 28 травня 2026 року відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездтаних осіб встановлений законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачем допущено порушення його права на належне грошове забезпечення, у зв`язку із чим просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення таким.

При визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовцям в спірний період керувався:

- правовою нормою, яка встановлена п. 4 Постанови КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ від 21 лютого 2018 № 103), а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї ж постанови;

- правовими нормами спеціального законодавства, в редакції, що діяли в спірний період, а саме: Схемами тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 2 березня 2018 року № 169 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, які видані на виконання Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ № 704.

Також у відзиві зазначено, що скасування п. 6 Постанови КМУ № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача і не створює підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення Позивача.

Відповідач зазначає, що у оспорюваний період матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, що виключає перерахунок та виплату такої допомоги.

Наполягає на правомірності розрахунку грошового забезпечення позивача протягом спірного періоду та просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; згідно посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 16 травня 2017 року, є учасником бойових дій.

Згідно із довідкою відповідача від 24 серпня 2026 року № 08/434 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17 лютого 2020 року № 97-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення регіонального управління у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Як встановлено судом, у спірний період грошове забезпечення позивача розраховувалось відповідачем із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.

19 травня 2026 року адвокат В.Єрьоміна, діючи в інтересах позивача, звернулася до Східного РУ ДПС України із адвокатським запитом щодо проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року відповідно до п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 28 травня 2026 року № 09/7629 відповідач повідомив, що для визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн; грошове забезпечення розраховувалось виходячи з посадового окладу відповідно до займаної посади за 43 тарифним розрядом в розмірі 7750,00 грн та окладу за військовим званням «підполковник» в розмірі 1410,00 грн. Грошова допомогу для оздоровлення ОСОБА_1 виплачена в лютому 2020 року в розмірі грошового забезпечення в сумі 22968,20 грн. Матеріальна допомога позивачу для вирішення соціально-побутових питань у період з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно з довідкою від 20 серпня 2026 року № 09/176-2026 про нараховане та виплачене ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року грошове забезпечення:

- за січень 2020 року: посадовий оклад становив 750,00 грн; оклад за військовим званням – 136,45 грн; надбавка за вислугу років – 398,90 грн; надбавка за ОПС – 449,87 грн; надбавка за кваліфікацію – 37,50 грн; служба в умовах режимних обмежень – 75,00 грн; премія СхРУ – 375,00 грн; індексація поточна – 20,95; всього - 2243,68 грн;

- за лютий 2020 року: посадовий оклад становив 4543,10 грн; оклад за військовим званням 826,55 грн; надбавка за вислугу років 2416,34 грн; надбавка за ОПС 2725,10 грн; надбавка за кваліфікацію 227,16 грн; служба в умовах режимних обмежень 454,31 грн; премія СхРУ 2271,55 грн; індексація поточна 126,92 грн; всього 36559,23 грн.

Як вбачається з довідки від 28 травня 2026 року № 09/123-2026 про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень-лютий 2020 року, довідки від 20 серпня 2026 року № 09/176-2026 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року та пояснень відповідача, розрахунок грошового забезпечення здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII станом на 1 січня 2018 року в розмір 1762,00 грн.

Будучи не згодною із нездійсненням перерахунку та виплати їй грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до положень ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1 березня 2018 року (надалі - Постанова № 704), затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно із п. 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 6 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема п. 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Відтак, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 5 червня 2024 року у справі № 420/18318/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».

У постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, яка підтримана судом касаційної інстанції і у інших постановах, Верховний Суд сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно ізЗаконом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через збільшення на відповідний рік);

(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати їй у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року (включно) грошового забезпечення, із врахуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, встановленого відповідним законам.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від14 листопада 2019 року № 294-IX установлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн.

Саме наведений розмір прожиткового мінімуму на відповідний, 2020 рік мав бути застосований відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року (включно).

Як наслідок, позовні вимоги про визнання противоправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року (включно) грошового забезпечення, із врахуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2020 року, - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в тановленого станом на 1 січня 2020 року, - суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне задовольнити і ці позовні вимоги позивача та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою № 704 - з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд зазначає, що згідно із п. 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Мінюсті 23 липня 2018 року за № 854/32306 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (надалі – Інструкція № 558), грошове забезпечення військовослужбовців органів Держприкордонслужбискладається із:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Згідно із розділом ІV Інструкції № 558 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (глава 5) та допомога для оздоровлення (глава 6) є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Отже, премія, одноразова грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань є складовими грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, як наслідок, суд не вважає за необхідне виокремлювати ці складові грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.

В силу положень п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидентів є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, серед іншого, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), що передбачено пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п. 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 168.5 ст.165 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, […], а у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44 (надалі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, […] у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, […], а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, […] за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку № 44 установлено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У постанові від 4 квітня 2024 року, прийнятої в межах адміністративної справи № 160/4155/22, предметом спору у якій були правовідносини щодо нарахування й виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року і де позивач просив суд здійснити таке нарахування та виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, Верховний Суд дійшов висновку, що: «[…] Порушене право належить захистити у спосіб стягнення з відповідача на користь позивачки щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення розміром: 4057,97 грн за період 1 березня 2018 року до 28 листопада 2019 року у загальній сумі: 85217,37 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.» (п. 88).

На підставі викладеного вище, враховуючи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 4 квітня 2024 року по справі № 160/4155/22, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача і в цій частині шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за спірний період із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору.

Виходячи із приписів ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 1 січня 2020 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року (включно) із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX станом на 1 січня 2020 року - із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Волгіна Н.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua