Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №520/21112/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №520/21112/26

Суддя: Сагайдак В.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 жовтня 2026 року Справа № 520/21112/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 22 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року, у сумі 90832 (дев`яносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп.;

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 22 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року, у сумі 90832 (дев`яносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп.;

- Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, правом подання відзиву не скористався.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач по 22 вересня 2025 року, проходив військову службу в Збройних Силах України та у відповідності до наказу Командувача сил логістики Збройних Сил України від 18 вересня 2025 року № 230, звільнений зі служби за п.п. Г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232 - XII зі змінами, а згідно з наказом Командира військової частини НОМЕР_2 від 22 вересня 2025 року № 272 (по стройовій частині) Позивача з 22 вересня 2025 року виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Проходячи службу в Збройних Силах України, на Позивача розповсюджувались всі права і гарантії передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), однак Відповідачем протиправно не виплачувались частина грошового забезпечення Позивача, а як наслідок останньому своєчасно не здійснювались виплати належних йому сум, що стало підставою для звернення до суду з метою захисту порушених прав і інтересів.

Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року ухваленого в адміністративній справі № 520/30148/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано Відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження військової служби з 18.06.2025 по 22.09.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 серпня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 03 квітня 2019 року, з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

На виконання рішення суду Відповідач здійснив нарахування належних Позивачу сум, які виплатив 23 червня 2026 р., тобто Позивачу була виплачена частину недоотриманого грошового забезпечення лише 23 червня 2026 р., але Відповідач не нарахував та не виплатив Позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби з 22 вересня 2025 року (дата виключення зі списків особового складу) по 23 червня 2026 р. (по час повного розрахунку), тому Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті Позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Поряд з цим п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу а деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної

служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами та доповненнями), проте зазначеними нормативними актами не врегульоване порядок, умови та розмір виплати військовослужбовцям середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем видано наказ Командира військової частини НОМЕР_2 від 22 вересня 2025 року № 272 (по стройовій частині), яким Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22.09.2025 року, тобто вказана дата є останнім днем служби, а фактичний остаточний розрахунок при звільненні проведено 23 червня 2026 року.

За таких обставин Позивач зазначає, що ст. 47 Кодексу законів про працю України визначено обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Приписами ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України (в редакції до 19 липня 2022 року) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити

не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 року прийнятої у справі №240/11214/19 зробила висновок щодо можливості застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.

Аналогічний за змістом правовий висновок щодо застосування норм Кодексу законів про працю України при вирішенні питання відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, викладений у постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року прийнятої у справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року прийнятої у справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року прийнятої у справі №826/15235/16.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року прийнятої у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, усі виплати при звільненні відноситься до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності застосовується у разі нездійснення фактичного розрахунку на день звільнення.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року прийнятої у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Ураховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що в день звільнення Позивачу (під час розрахунку) не було виплачено частину грошового забезпечення, тому в подальшому Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та стягнення належних йому сум грошового забезпечення.

Судовим рішенням Відповідача зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року ухваленого у справі № 520/30148/25, суми грошового забезпечення у розмірі 111709,46 грн. (фактично виплачена) виплачені Позивачеві 23 червня 2026 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 117 КЗпП, оскільки на момент звільнення Позивачу не було виплачені всі належні йому суми і розмір таких сум був спірним, тому у Відповідача виник обов`язок виплатити Позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку але не більше як за шість місяців, що останнім не виконано тим самим допущено бездіяльність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року ухваленої у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс5) сформувала правовий висновок, щодо порядку визначення розміру відповідальності роботодавця за затримку розрахунку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду, Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно, а тому Великою Палатою Верховним Судом, визнано вірним висновки суду апеляційної інстанції щодо визначення підходу обрахування (визначення) розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок, а вказаний висновок повинен враховуватись іншими судами.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обрахування (визначення) розміру компенсаційної виплати здійснюється виходячи з розміру заборгованості, що існувала на момент виникнення спору, суми загального розміру належних працівникові при звільненні з урахуванням заборгованості, а також суми обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Виходячи з вказаних вихідних даних та принципу співмірності слід вирахувати частку заборгованості у сумі загального розміру належних працівникові при звільненні. Зазначена частка від обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні є розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що визначена виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача (22.09.2025), з ним не проведено повний розрахунок відповідачем.

В свою чергу, повний розрахунок відповідачем проведено 23.06.2026, отже, період прострочення щодо виплати позивачу грошового забезпечення тривав з дати його звільнення зі служби 22.09.2025 по день повного фактичного розрахунку 23.06.2026.

Отже період затримки розрахунку у цій справі охоплюється періодом з 23.09.2025 (наступний після звільнення день) по 23.06.2026, а тому в даному випадку необхідно застосовувати норму після набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.

Середній заробіток за період з 19.07.2022 по 23.06.2026 обчислюється із застосуванням ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, яка обмежує виплату середнього заробітку 6 місяцями, з застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року ухваленої у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) врахувавши правову позицію Конституційного Суду України, виснувала, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ та продовжилися після цього, з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.

Ураховуючи вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду для обрахування обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні слід за основу прийняти строк з 22 вересня 2025 по 22 березня 2026 року (181 день), після змін запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX.

Позивач зазначає, що днем звільнення його зі служби є 22 вересня 2025 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є липень – серпень 2025 року, а згідно з розрахунком виплати грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року по справі №520/30148/25, що доданий до позовної заяви, грошове забезпечення Позивача за два повних місяця перед звільненням становить 105865,26 грн. (52932,63 грн. + 52932,63 грн.), а відповідно середньомісячна заробітна плата Позивача складає 52932,63 грн. (52932,63 грн. + 52932,63 грн.)/2).

Так, у липні і серпні 2025 року було всього 62 дні, отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) Позивача за два повних місяці служби склала 1707,50 грн. (52932,63 грн. + 52932,63 грн.) = 105865,26 грн./62), що є вихідними даними для обрахування середнього заробітку, який підлягає виплаті Позивачу в якості відшкодування.

За таких обставин обґрунтована компенсація за затримку розрахунку при звільненні складає за період з 22 вересня 2025 року по 22 березня 2026 року складає 309057,50 (181 день Х 1707,50 грн.)

Згідно інформації, що міститься в грошовому атестаті від 22 вересня 2025 року №228 Позивачу при виключенні зі списків військової частини було нараховано і виплачено грошове забезпечення у загальній сумі 268445,97 грн. (931,33 грн. + 3204,67 грн. + 1654,40 грн. + 3763,76 грн. + 12978,91 грн. + 245815,20 грн. + 97,70 грн.)

Поряд з цим на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року ухваленого у справі № 520/30148/25, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, Позивачу виплачено заборгованість з грошового забезпечення у сумі 111709 грн. 46 коп.

У відповідності до грошового атестата від 22 вересня 2025 року №228 в день звільнення Позивачу виплачено 268445,97 грн., а за рішенням суду – 111709,46 грн., водночас загальний розмір належного при звільнення Позивачу грошового забезпечення складає 380155,43 грн. (268445,97 + 111709,46)

Частка заборгованості у сумі загального розміру належного при звільненні грошового забезпечення складає 29,39 % (111709,46/380155,43 Х 100).

Отже, суми середнього заробітку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, що підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду складає 90832,00 грн. (309057,50 Х 29,39%), що не перевищує середній заробіток Позивача за шість місяців.

Аналогічний підхід при вирішенні подібних правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 30.10.2025 у справі № 420/2649/24, від 23.10.2025 у справі № 340/4454/23, від 23.10.2025 у справі № 280/6214/23, від 08.10.2025 у справі № 320/30311/24, від 08.10.2025 у справі № 320/30311/24, від 07.10.2025 у справі № 520/7611/22, від 29.09.2025 у справі № 460/4387/24, від 18.09.2025 у справі № 160/2237/22, від 11.09.2025 у справі № 320/4309/21, від 05.09.2025 у справі № 200/5212/23, від 18.08.2025 у справі № 380/20130/23, від 18.08.2025 у справі № 160/20803/22, від 18.08.2025 у справі № 200/3986/23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 22 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року, у сумі 90832 (дев`яносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп.;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 22 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року, у сумі 90832 (дев`яносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сагайдак В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua