Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №520/21680/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Справа № 520/21680/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить (з урахуванням уточнених вимог): - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі – відповідач-1) від 30.06.2026 № 203040027994 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 на посаді молодшої медичної сестри у КНП ХОР “Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7” до стажу роботи для розрахунку пенсії у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі – відповідач-2) перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 08.05.2026 у зв`язку із зарахуванням періодів роботи з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 в подвійному розмірі до стажу роботи для розрахунку пенсії відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та провести відповідні виплати; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що перебуває на обліку та отримує пенсію у відповідача-2, з 08.05.2026. Проаналізувавши протокол розрахунку пенсії та протокол розрахунку страхового стажу було виявлено, що періоди роботи позивача в КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7» з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 на посаді молодшої медичної сестри, зараховані не у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 22.06.2026 позивач подала через веб-портал ПФУ заяву про перерахунок пенсії. Вона просила зарахувати їй періоди роботи з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 на посаді молодшої медичної сестри у КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7» у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із цим. Разом із заявою позивач надала, зокрема, довідку КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7» № 1254 від 29.04.2026, якою підтверджується, що протягом роботи на вищенаведеній посаді вона перебувала у постійному контакті з хворими (спілкування, проведення дезинфекції хворим з відкритою формою туберкульозу, постійне прибирання кімнат для збору мокротиння хворих на туберкульоз, супровід хворих на туберкульоз, мала контакт з небезпечними предметами, голками від шприців, кров`ю хворих). Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області (далі – відповідач-2) було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та зазначено наступне: «Медичним працівникам відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування до стажу у подвійному розмірі періодів роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. Правом на пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону № 1788 користуються особи, які працювали у згаданих закладах до 1 січня 2004 року. Надалі стаж обчислюється у одинарному розмірі – за даними системи персоніфікованого обліку. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 22.06.2026 № 10201». Отже, періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 зараховані до страхового стажу в одинарному розмірі. Трудова книжка підтверджує, що позивач з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 працювала у КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7» на посаді молодшої медичної сестри, що дає їй право на зарахування даного стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII. Отже, враховуючи роботу позивача в інфекційному закладі, періоди роботи з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 мають бути зараховані до стажу роботи для розрахунку пенсії у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити. Згідно зі ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем-1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що ОСОБА_1 22.06.2026 звернулася із заявою через ВЕБ-портал електронних послуг Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії -зміна виду розрахунку (зарахування стажу роботи в кратності згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”). До заяви від 22.06.2026 ОСОБА_1 долучила довідку від 29.04.2026 № 1254, видану Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради “Обласний фтизіопульмонологічний центр”. Відповідно до нової редакції статті 60 Закону № 1788, яка набрала чинності з 15.08.2003, стаж не переглядається тим особам, котрі вийшли на пенсію до набуття нею чинності, тобто до зазначеної дати. Натомість особам, які виходять на пенсію після цієї дати стаж за роботу в зазначених закладах, у тому числі і до 15 серпня 2003 року, обчислюється у подвійному розмірі, але тільки для визначення права на пенсію, а визначення розміру пенсії здійснюється за нормою ст. 24 Закону № 1058, тобто в одинарному розмірі за той період, за який щомісяця сплачено не менше мінімального страхового внеску. Оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, в якому п. 3 ст. 24 цього Закону зазначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, тому з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Відповідно до довідки заявниця працювала з 01.11.2002 по 31.12.2024 на посаді молодшої медичної сестри. Медичним працівникам відповідно до ст. 60 Закону № 1788 передбачено зарахування до стажу у подвійному розмірі періодів роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. Правом на пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону № 1788 користуються особи, які працювали у згаданих закладах до 1 січня 2004 року. Надалі стаж обчислюється у одинарному розмірі – за даними системи персоніфікованого обліку. Стаж заявниці враховано відповідно до статті 60 Закону № 1788 з 01.11.2002 по 31.12.2003. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення від 30.06.2026 № 203040027994 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 22.06.2026 № 10201. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача-1, наводить пояснення, які є аналогічними змісту обставин, викладених у адміністративному позові.

Відповідачем-2 не подано до суду відзиву, який би містив заперечення на позов.

28.07.2026 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 26.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у відповідача-2, з 08.05.2026.

22.06.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою (через вебпортал ПФУ) про перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі згідно з ст. 60 закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач-1 рішенням від 30.06.2026 № 203040027994 відмовив у задоволенні заяви від 22.06.2026. Відмова мотивована тим, що згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), періоди трудової діяльності після 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в одинарному розмірі, а пільговий порядок обчислення стажу застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивач вважає таке рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що Закон №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14 листопада 2017 року) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. Редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IVне скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 11 лютого 2025 року у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

У постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.

Суд установив, позивач у період з 01.01.2024 до 30.04.2022 та з 0.09.2022 до 31.12.2024 обіймала посаду молодшої медичної сестри у КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкольозний диспансер №7», що підтверджено копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 29.04.2026 №1254, яка видана позивачу, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у: туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, код КП 5132, підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». за професією, посадою молодшої медичної сестри безпосередньо повний робочий день обслуговувала хворих на туберкульоз (характер виконуваних робот) що передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 розділом 22600000 XXIV (Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення) позиція 2260000a, (а) у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: 2260000a. шо передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 розділом XXIV (Охорона здоров`я та соціальна допомога)позиція 24а (зі змінами); шо передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 розділом XXIV. Охорона здоров`я та соціальна допомога. У спірний період позивач в умах простою не перебувала, у відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не перебувала. За період роботи з 01.11.2002 по 31.12.2024 у відпустці без збереження заробітної плати перебувала в наступні періоди: 3 17.08.2004 по 31.08.2004 наказ № 116-к від 17.08.2004; з 13.12.2004 по 15.12.2004 наказ №182-к від 13.12.2004; на 26.09.2007 наказ №138-к від 26.09.2007; на 09.10.2007 наказ № 144-к від 08.10.2007; на 13.04.2012, на 18.04.2012 наказ № 26-к від 17.04.2012: 3 14.06.2012 по 15.06.2012 наказ № 45-к від 12.06.2012; 3 27.09.2012 по 28.09.2012 наказ № 104-к від 24.09.2012; З 15.01.2018 по 16.01.2018 наказ № 3-к від 02.01.2018; на 07.05.2021 наказ № 44-к від 04.05.2021; на 27.09.2021, на 28.09.2021 наказ № 92-к від 13.09.2021; на 12.11.2021 наказ № 119-к від 11.11.2021: 3 01.07.2022 по 23.08.2022 наказ № 145/к від 01.07.2022: 3 24.08.2022 по 16.10.2022 наказ № 186/к від 23.08.2022: 3 09.02.2024 по 10.02.2024 наказ № 18/к від 06.02.2024; на 08.04.2024 наказ № 51/к від 05.04.2024; з 21.10.2024 по 26.10.2024 наказ № 183/к від 14.10.2024. Має право на підрахунок стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд повторно зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов`язана саме з тим, що робота особи пов`язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оспорюване рішення від 30.06.2026 № 203040027994 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийнято відповідачем протиправно, а тому таке підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату пенсії з 08.05.2026, зарахувавши у подвійному розмірі оспорювані періоди до страхового стажу позивача, суд прийшов наступного.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі – Порядок 22-1).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Суд установив, що розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії та ухваленні рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу оспорюваних періодів здійснювалось ГУ ПФУ у Львівській області.

Щодо дати зарахування та перерахунку пенсії з 08.05.2026, суд дійшов наступного.

Суд повторно відмічає, що позивачу призначено пенсію за віком з 08.05.2026.

22.06.2026 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії зарахувавши періоди роботи згідно довідки від 29.04.2026 №1254.

Враховуючи вищенаведене, суд установив, що позивач набула права на перерахунок та виплату пенсії за віком з 22.06.2026, оскільки звернулась із заявою до пенсійного органу про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням оспорюваного періоду роботи.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом (відповідачем-1) повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд дійшов висновку що належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати позивачу пенсію за віком, зарахувавши позивачу з 22.06.2026 періоди роботи з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 в подвійному розмірі до стажу роботи для розрахунку пенсії відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а відтак у частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії відповідачем-2 необхідно відмовити.

Інших важливих даних на обґрунтування своїх позовних вимог, заперечення проти них учасниками справи не надано.

Стосовно позовної вимоги «про виплату перерахованої пенсії» відповідачем-2, суд прийшов наступного.

Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки позивач подав заяву про перерахунок пенсії за віком за місцем реєстрації проживання, тобто до відповідача-2, а відтак суд зазначає, що після ухвалення відповідачем-1 рішення про перерахунок пенсії на виконання судового рішення, останній зобов`язаний передати електронну пенсійну справу позивача до відповідача-2 для виплати пенсії за віком, а відтак підстави стверджувати що відповідач-2 не здійснить виплату перерахованої пенсії за віком на виконання рішення прийняте суб`єктом владних повноважень у суду відсутні. Подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (відповідача-2) щодо невиконання рішення відповідача-1 про невиплату перерахованої пенсії можуть бути предметом судового розгляду, однак виникнення необхідність звернення до суду з цього питання у цій справі не установлено, а відтак у такій позовній вимозі необхідно відмовити.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог до відповідача-1, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2026 №203040027994 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахути ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.06.2026, зарахувавши періоди роботи з 01.01.2004 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 31.12.2024 в подвійному розмірі до стажу роботи для розрахунку пенсії відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, місцезнаходження – місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок №10, код ЄДРПОУ 13814885;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 21.10.2026.

Суддя М. І. Садова