Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №208/3096/26
Суддя: Кузнєцова А. С.
справа № 208/3096/26
провадження № 2/208/3803/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
05 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Кузнєцової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Самаль Олег Павлович, до ОСОБА_2 , про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 через свого представника просить суд:
-визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , її (позивача) особистою приватною власністю і залишити у приватній власності позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 25.12.1987 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. 22.05.2014 року за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області шлюб між сторонами було розірвано.
17 березня 2001 року позивач за договором купівлі-продажу придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 знав про придбання квартири і надавав свою письмову згоду у зв`язку з тим, що цю квартиру фактично позивач придбала за власні кошти, які отримала як оплату від своїх батьків - матері ОСОБА_3 і батька ОСОБА_4 і сестри ОСОБА_5 за відмову від своєї частини від спадкового майна, яке було у батьків, які на той час вже були похилого віку і намагались попередити вірогідний спір щодо спадщини, яка складалась з однієї двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , про що було складено дві розписки. 15.03.2001 року напередодні, на виконання цього договору сестра позивача, ОСОБА_6 , отримавши гроші від їх батьків, передала ОСОБА_1 1200 доларів США, за які позивач і придбала вказану квартиру, про що вона написала сестрі відповідну розписку. 04 квітня 2001 року позивач здійснила безкоштовний обмін цієї квартири на більшу квартиру (як і планувалось заздалегідь) за адресою: АДРЕСА_1 , який нотаріально також оформила на себе, оскільки попередня квартира, яка була предметом договору міни, придбана позивачем за власні кошти, які не є спільним сумісним майном. Після смерті батьків ОСОБА_6 прийняла спадок – двокімнатну квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення квартира була знищена і зараз вона вже отримала право на компенсацію за зруйноване майно, але у зв`язку з тим, що вказана квартира була придбана в шлюбі, виникають перешкоди щодо можливості її права розпоряджатися цією компенсацією для придбання іншого житла без згоди її чоловіка, яку вона не може отримати, так як немає контактів, за якими можна було б зв`язатися з відповідачем ОСОБА_2 , тому позивач змушена звертатись до суду для встановлення свого індивідуального права власності на це майно.
Ухвалою Заводського районного суду м.Кам`янського від 30.03.2026 року порушено справу за позовною заявою ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 18.06.2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з`явилися.
Позивач ОСОБА_1 , про дату, час проведення судового засідання повідомлена належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України представником позивача – адвокатом Смалем О.П. надано суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримано.
Відповідачем відзиву на позовну заяву в порядку ст. 191 ЦПК України, не подано, про дату, час судових засідань по справі відповідач повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на сайті суду.
Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 (відомості підтверджено копією паспорта, довідкою про реєстрацію місця проживання – а.с. 5-7).
25.12.1987 року між позивачем – ОСОБА_7 та відповідачем - ОСОБА_2 , був укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Донецької області, актовий запис №733. Після укладення шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 9).
17 березня 2001 року позивач за договором купівлі-продажу придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
04 квітня 2001 року ОСОБА_1 здійснила безкоштовний обмін квартири за адресою: АДРЕСА_2 на більшу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір міни було посвідчено приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., реєстровий номер 2100 (а.с.39-40).
15.03.2001 року ОСОБА_1 було влаcноруч написано розписку про отримання нею від сестри ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 1200 доларів США на покупку квартири (а.с.27), а також розписку про те, що вона, ОСОБА_1 , не буде в майбутньому подавати заяву на прийняття спадщини після смерті її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.26).
В свою чергу, ОСОБА_9 15.03.2001 року написала розписку про те, що вона отримала розписки від своєї сестри ОСОБА_1 про те, що остання не буде претендувати на долю спадщини після смерті їх батьків та вона, ОСОБА_6 , зобов`язується купити сестрі квартиру (а.с. 25).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_3 (копія свідоцтва про смерть – а.с.28), а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько - ОСОБА_4 (копія свідоцтва про смерть – а.с.29).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, після смерті батьків ОСОБА_6 успадкувала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.32).
Відповідно до листа КП «БТІ» №125/01-02 від 07.03.2023 р., до 01.01.2013 року квартира АДРЕСА_5 , належала ОСОБА_1 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., реєстровий номер 2100. В КП «БТІ» зареєстровано 06.04.2001 р. у кн. 5 за реєстровим №4 (а.с.41)
22.05.2014 року за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (копія рішення – а.с. 10-12)
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За положеннями ч.ч.1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 771/2302/18, «статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована».
У той ж час, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, з наданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 15.03.2001 року отримала від свої сестри грошові кошти в розмірі 1200 доларів США для купівлі квартири, за що позивач зобов`язувалась не претендувати на спадкове майно, яке залишиться після смерті їх батьків.
Договір купівлі- продажу першої квартири за адресою: АДРЕСА_2 , було укладено позивачем 17.03.2001 року, тобто, через день після отримання коштів від сестри. Згодом, 04.04.2001р. позивач уклала договір міни квартири за адресою: АДРЕСА_2 на більшу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, у договорі міни зазначено, що ця міна здійснюється без доплат.
Відповідно до даних, зазначених на офіційному сайті Національного Банку України, офіційний курс долара США до гривні станом на 15.03.2001 року складав 5,41 грн за 1 долар США.
Згідно п.3 договору міни квартир від 04.04.2001 року, інвентаризаційна оцінка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана позивачем 17.03.2001р., складала 5641 грн., що відповідає отриманій позивачем від сестри сумі в розмірі 1200 дол. США.
Короткий проміжок часу між отриманням коштів та укладанням договору купівлі-продажу квартири (доба), свідчить про придбання спірної квартири за кошти, отримані саме від сестри за відмову позивача у майбутньому від спадщини, та те, що відповідач не мав жодних прав на придбану квартиру.
Розв`язуючи цю справу, суд зазначає, що у даному випадку вимогу позивачки, що будується на придбанні квартири за її особисті кошти, слід виходити із поняття «трансформація майна»: договір міни (обміну) без доплати є класичним прикладом трансформації одного майна в інше. Оскільки двокімнатна квартира була придбана за особисті кошти позивачки, то й майно, отримане замість неї, повністю зберігає статус особистої власності. Визначальним у такому разі є відсутність спільних вкладень: оскільки обмін відбувся без доплати, чоловік не вкладав у це придбання жодних спільних сімейних коштів чи своєї праці. Отже, підстав для виникнення права спільної суміcної власності немає.
До того ж, як зазначає позивачка, під час придбання нею двокімнатної квартири відповідач ОСОБА_2 знав про джерело надходження грошових коштів на покупку квартири і надавав свою письмову згоду на придбання позивачкою квартири як за свої особисті кошти. Тобто, у даному випадку діє доктрина заборони суперечливої поведінки: якщо особа, яка має суб`єктивне право, добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не має права його змінити згодом.
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, беручи до уваги, що у позивачів відсутня можливість одержати компенсацію за зруйноване майно та вільно розпоряджатись нею, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту її прав та законних інтересів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Вимог про стягнення судових витрат по справі позивачем не заявлено.
На підставі ст. ст. 316, 392 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Самаль Олег Павлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Дата складання повного тексту рішення суду – 05.10.2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ;
- представник позивача – адвокат Смаль Олег Павлович, м.Київ, вул..Салютна 2/20;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 .
Суддя А.С. Кузнєцова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua