Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №212/11189/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/11189/26

2/212/7141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г. при секретарі судового засідання Мєхтієвої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказав, що на підставі ордеру № 1263 від 28.07.1993 року, виданого на підставі рішення виконкому Жовтневої ради депутатів трудящих міста № 139 від 15.04.1993 р., він є наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з трьох кімнат, житловою площею 41,48 кв.м. Інші особи, які включені до вищевказаного ордеру, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є, відповідно дружиною, сином та донькою позивача.

Згідно змісту акту про непроживання від 29 червня 2026 року, складеного за участі безпосередніх сусідів, мешканців квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що у будинку АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_6 , з 2015 року, по даний момент не проживає, виїхав на постійне проживання до іншої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 .

В червні 2024 року ОСОБА_2 , разом із родиною виїхав на постійне проживання до Республіки Польща.

Будь-які особисті речі, належні ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_6 відсутні, перешкод щодо проживання або вселення у вказану квартиру йому не чинилось.

Вказаний вище акт складено на підставі свідчень мешканців будинку АДРЕСА_5 за ініціативою ОСОБА_1 та у присутності ОСОБА_3 , які зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_6 , за підписом сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та голови правління ОСББ «ЩАСЛИВА РОДИНА КР» Старкової Н.М.

Відповідач ОСОБА_2 добровільно та безповоротно залишив житло, при цьому забравши всі особисті речі, та переїхав до іншого помешкання.

Він не проживає в даній квартирі без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, не ставиться до вказаної квартири як до власного житла, наміру користуватись квартирою як власним житлом, за вищезгаданий період його відсутності ні разу не поцікавився, в даному приміщенні не з`являється та ніякої матеріальної допомоги по утриманню квартири не надавав та не надає з моменту залишення квартири в 2015 році не виявляв, особистих речей в помешканні не має, про що складено вищеописаний акт.

З боку позивача ніяких перешкод в користуванні даним приміщенням відносно відповідача не здійснювалось, ні замків, ні ключів до замків вхідної двері він не змінював, не перешкоджав вільному доступу відповідача до загального приміщення.

Ухвалою судді від 07 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, за заявою представника позивача витребувано від Державної прикордонної служби України (Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України) інформацію про те, чи перетинав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації, АДРЕСА_8 , державний кордон України у напрямку виїзду з України/в`їзду в Україну, коли, у якому пункті пропуску, у період з 24.02.2022 року по 15.01.2026 року.

Згідно відповіді на вказаний запит суду вбачається, що ОСОБА_2 перетинав кордон в напрямку виїзду, дата перетину 02.06.2024, та до України з тих пір не повертався.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

Суд, дослідивши матеріли справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі ордеру № 1263 від 28.07.1993 року, виданого на підставі рішення виконкому Жовтневої ради депутатів трудящих міста № 139 від 15.04.1993 р., є наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з трьох кімнат, житловою площею 41,48 кв.м. Копія ордеру додається.

Інші особи, які включені до вищевказаного ордеру, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є, відповідно дружиною, сином та донькою позивача.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 від 15.10.1983 року, цифровою копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 від 17.08.1984 року, цифровою копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 від 17.08.1984 року.

Відсутність відповідача за адресою реєстрацію вбачається із акту про непроживання від 29 червня 2026 року, складеного за участі безпосередніх сусідів, мешканців квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що у будинку АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_6 , з 2015 року, по даний момент не проживає, виїхав на постійне проживання до іншої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до статті 64 Житлового кодексу Української РСРчлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Відповідно до статті 65ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Таким чином право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Статтею 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Таким чином, враховуючи факт, що позивач зареєстрована у спірному майні, самостійно несе тягар його утримання, під час розгляду справи підтверджений факт відсутності відповідачів у спірному житлі понад шість місяців без поважних причин, суд приходить до висновку, що є підстави для визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування цим житлом, та право позивача, як порушене, підлягає захисту в судовому порядку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 64, 65, 71, 72 ЖК УРСР, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт