Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №520/22807/26
Суддя: Волгіна Н.П.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року № 520/22807/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із врахуванням вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2021 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2022 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2023 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а також зобов`язано надати суду додаткові докази по справі.
21 серпня 2026 року судом отримано від відповідача відзив на позов та витребувані судом докази.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року.
У вказаний період відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення позивачу із порушенням чинного законодавства, зокрема без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет України станом на 1 січня відповідного (2021, 2022, 2023) року, а також здійснював індексацію грошового забезпечення (за період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року) із врахуванням лише норм абз. 1, 2 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, оминувши при цьому приписи абз. 4, 5, 6 цього ж пункту.
5 липня 2026 року представник позивача звернувся до в/ч НОМЕР_1 із адвокатським запитом щодо проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби, а також щодо проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за 2021, 2022 та 2023 роки із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет України станом на 1 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів, але відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Позивач вважає, що відповідачем допущено порушення його права на належне грошове забезпечення, у зв`язку із чим просить суд позов задовольнити.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення таким.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) від 17 липня 2003 року № 1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 січня 201 року № 248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.
Відповідач наполягає, що його дії стосовно невиплати позивачу індексації грошового забезпечення не можуть вважатися протиправними, оскільки в/ч НОМЕР_1 відповідно до Інструкції № 260 виконувала роз`яснення Департаменту фінансів МОУ.
Пояснень чи заперечень стосовно позовних вимог про нарахування позивачу у грошового забезпеченення у період з з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року без врахування прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня відповідного року у відзиві на позов не наведено.
Разом із цим у додаткових поясненнях, доданих до відзиву на позов, відповідач вказав, що відповідно до п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704.
Наполягає на правомірності нарахування позивачу протягом спірного періоду грошового забезпечення та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 у період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року.
Наказом тво командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) майора ОСОБА_2 від 29 вересня 2021 року № 285 сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29 вересня 2021 року № 87-РС на посаду командира відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна групи матеріального забезпечення, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 та уклавшого контракт на три роки, з 29 вересня 2021 року встановлено/наказано зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що 29 вересня 2021 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3000,00 грн на місяць, шпк «молодший сержат».
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_3 від 2 червня 2026 року № 153, старшого сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, головного сержанта-командира інженерно-саперного відділеня інженерно-саперного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_3 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 9 травня 2026 року № 102-РС у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено/наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби; з 2 червня 2026 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Також цим наказом встановлено:
- виплатити щомісячну грошову премію за особистий внесок у загальні результати служби у повному розмірі, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 червня 2026 року по 2 червня 2026 року […].
Згідно із поясненнями відповідача, нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення протягом спірного періоду здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема з урахуванням:
- п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 21 лютого 2018 року № 103), яким установлено: «[…] розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»;
- додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704, згідно із якми посадові оклади за розрядами та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- Закону України № 2710-X від 3 листопада 2022 року «Про Державний бюджет на 2023 рік», яким дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік;
- Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», яким відновлено проведення індексації доходів населення (та із урахуванням перевищення у 2024 році рівня порогу індексації у липні);
- Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» (з урахуванням перевищення у 2025 році рівня порогу індексації у травні).
Як вбачається з карток особового рахунку позивача, поточна індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась в розмірі: у жовтні 2021 року – 36,00 грн [згідно із п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, нарахування грошового забезпечення у певному місяці здійснюється за попередній місіць]; листопад та грудень 2021 року - по 540,03 грн; січень та лютий 2022 року - по 563,19 грн; з березня по травень 2022 року - по 672,35 грн; червень 2022 року – 913,01 грн; липень 2022 року – 1017,21 грн; серпень 2022 року – 1066,00 грн; з вересня по листопад 2022 року - по 1281,80 грн; грудень 2022 року – 1424,80 грн; січень 2023 року – 1470,83 грн; з лютого 2023 року по серпень 2024 року індексація не нарахована; з вересня по листопад 2024 року - по 130,20 грн; грудень 2024 року – 86,80 грн; січень 2025 року – 17,55 грн; з лютого по липень 2025 року індексація не нарахована; з серпня 2025 року по січень 2026 року - по 133,23 грн; з лютого по травень 2026 року індексація не нарахована; червень 2026 року – 9,32 грн.
За поясненням відповідача, поточна індексація грошового забезпечення позивача здійснювалась із врахуванням в якості місяця підвищення доходу – березень 2018 року.
Як вбачається з даних карток, а також пояснень відповідача, індексація-різниця грошового забезпечення позивача (індексація, передбачена абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078) відповідачем у період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року не здійснювалась.
Також з пояснень відповідача та карток особового рахунку позивача вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року здійснювалось із застосуванням при його розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII станом на 1 січня 2018 року – 1762,00 грн.
Будучи не згодним із нездійсненням перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) - із врахуванням вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, та нездійсненням перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному (2021, 2022, 2023) році, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до положень ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В силу абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно із ч. 5 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму.
У ст. 4 Закону № 1282-XII зазначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (до 1 січня 2016 року), 103 відсотка (після 1 січня 2016 року). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 1 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
За змістом абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку № 1078 оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Згідно із абз. 4 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Згідно із абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; відповідно до абз. 4 цього ж пункту якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно із абз. 3 цього ж пункту індексація у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзацом 4 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно із абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, […] до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Отже, Порядок № 1078 фактично передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу:
1) поточної індексації та
2) індексації, яка розраховується як різниця між розміром підвищення місячного доходу (у випадку, якщо таке збільшення доходу відбулось у зв`язку зі підвищення тарифної ставки/окладу) та розміром індексації, що мала би бути нарахована, якби збільшення доходу не відбулось (індексація-різниця).
Таким чином, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», при цьому суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
З 1 березня 2018 року набрала чинності постанова КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням.
У зв`язку із прийняттям даної постанови грошове забезпечення військовослужбовців збільшилося в абсолютному розмірі.
Враховуючи наведене, з 1 березня 2018 року місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) згідно з додатком 1 став березень 2018 року.
Як встановлено судом, відповідачем нараховувалась та сплачувалась позивачеві протягом спірного періоду (з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року) поточна індексація грошового забезпечення із врахуванням в якості місяця підвищення доходів березня 2018 року і у позовній заяві не наведено обґрунтувань порушення відповідачем порядку її нарахування (у позовній заяві позивач лише наголошує на не нарахуванні позивачу індексації-різниці, передбаченої абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, із врахуванням в якості місяця підвищення доходу березня 2018 року, зокрема на сторінці 11 позову вказано, що «відповідач, нараховуючи позивачу індексацію грошового забезпечення, врахував лише норми абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, […] безпідставно оминув норми абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації.».
Отже, спірним питання у даній справі є не нарахування відповідачем та, як наслідок, не виплата позивачу індексації-різниці (індексації, передбаченої абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078) за період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року із врахуванням при розрахунку такої індексації в якості місяця підвищення доходів березня 2018 року.
Як вже зазначалось судом, згідно із абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; відповідно до абз. 4 цього ж пункту якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23 та інших Верховний Суд вказав, що буквальний спосіб тлумачення абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Як встановлено судом, позивач був прийнятий на військову службу (укладено контракт) з 29 вересня 2021 року; відповідно до довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 23 червня 2026 року за формою ОК-7 позивач до 29 січня 2021 року працював на підприємствах з видобутку вугілля.
Отже, відсутні підстави для встановлення розміру підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року у порівнянні із лютим 2018 року (А та Б) з огляду на те, що у цей період (станом на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року) позивач не проходив військову службу та не отримував грошового забезпечення.
Правова позиція щодо наявності у особи права на індексацію-різницю, передбачену абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, лише у випадку проходження цією особою військової служби у період з лютого 2018 року, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 7 січня 2026 року у справах № 200/65/25 та № 200/4742/24.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 2 червня 2026 року із врахуванням вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 та про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію грошового забезпечення – задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог у частині не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно із п. 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 6 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема пункт 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені п. 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 5 червня 2024 року у справі № 420/18318/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».
У постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, яка підтримана судом касаційної інстанції і у інших постановах, Верховний Суд сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Враховуючи наведене, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року (включно) грошового забезпечення, розрахованого без врахування в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року, встановлених відповідними законами.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX установлено з 1 січня 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн.
Саме наведені розміри прожиткового мінімуму на відповідний рік (2021, 2022 та 2023) мали бути застосовані відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача у період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року (включно).
Як наслідок, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному (2021, 2022 та 2023) році також підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення із утриманням належних податків та зборів, - суд зазначає, що згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Питання утримання/не утримання відповідачем належних податків та зборів при перерахунку та виплаті позивачу грошового забезпечення на виконання зазначеного рішення (після набрання ним чинності) - не є спірним в межах даної справи.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки (станом на 1 січня відповідного року).
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, - із урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, - із урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, - із урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Волгіна Н.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua