Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №520/15864/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 жовтня 2026 року № 520/15864/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов Фермерського господарства Лисака Анатолія Івановича (вул. Піщана, буд. 8а, с. Шелудьківка, Чугуївський район, Харківська область, 63440, код ЄДРПОУ32015856) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство Лисака Анатолія Івановича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 19.03.2026 №13786/6/20-40-04-13-06 про не підтвердження Фермерському господарству Лисака Анатолія Івановича (ідентифікаційний код 32015856) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підтвердити Фермерському господарству Лисака Анатолія Івановича (ідентифікаційний код 32015856) статус платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік та відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про статус Фермерського господарства Лисака Анатолія Івановича (ідентифікаційний код 32015856), як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано винесено рішення від 19.03.2026 №13786/6/20-40-04-13-06 про не підтвердження Фермерському господарству Лисака Анатолія Івановича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, згідно якої заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Фермерське господарство Лисака Анатолія Івановича є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

ФГ Лисака А.І. у 2025 році перебувало на спрощеній системі оподаткування, а саме, було платником єдиного податку 4 групи, що підтверджується Довідкою ГУ ДПС у Харківській області від 22.05.2025 №3484/АП/20-40-04-13-06.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2026 рік позивачем до ГУ ДПС у Харківській області подано 2 податкові декларації єдиного податку четвертої групи на 2026 рік з відображенням двох відміток одночасно "Загальна" та "Звітна" (реєстраційний номер від 18.02.2026 № 9035425655 та від 18.02.2026 9035410601) та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний номер від 18.02.2026 № 9035300349). Загальній податковій декларації єдиного податку четвертої групи на 2026 рік (реєстраційний номер від 18.02.2026 9035410601) щодо якої отримано другу квитанцію щодо прийняття (реєстрації) податкової звітності встановлено статус «історія подання» автоматично та відповідно вона не вважається податковою декларацією.

25.03.2026 позивач засобами поштового зв`язку отримав рішення ГУ ДПС у Харківській області оформлене листом від 19.03.2026 №13786/6/20-40-04-13-06 про не підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2026 рік.

Згідно змісту рішення, ГУ ДПС у Харківській області у якості підстави для його прийняття посилається на те, що ФГ Лисака А.І. «не надано звітну податкову декларацію єдиного податку четвертої групи на 2026 рік контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки у терміни, визначені підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ».

Відповідно до інформації, наявної в інформаційних системах ДПС України, ФГ ОСОБА_1 не надано звітну податкову декларацію єдиного податку четвертої групи на 2026 рік контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки у терміни, визначені підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ.

ФГ ОСОБА_1 не погодилось із рішенням відповідача та оскаржило його до ДПС України, проте рішенням останньої від 27.05.2026 №13840/6/99-00-06-03-03-06 скарга Позивача залишена без задоволення.

Позивач вважає рішення ГУ ДПС у Харківській області, оформлене листом від 19.03.2026 №13786/6/20-40-04-13-06 про не підтвердження ФГ ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку 4 групи на 2026 рік протиправним, в зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені гл. І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу (п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку 4 групи здійснюється відповідно до п.п. 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст.299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу.

Системний аналіз норм доводить, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є не безстроковою, оскільки залежить від дотримання платником податкової дисципліни та наявності відповідного волевиявлення з його боку.

Окремо суд зазначає, що порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульовано положеннями ст. 299 ПК України, згідно з п. 299.10 якої реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визнач п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу, а саме якщо платником єдиного податку 4 групи не подано податкову звітність, передбачену п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України та п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України (п.п. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України).

Отже, за змістом п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року визначений у цій нормі пакет документів.

Таким чином, оскільки платником податків не дотримано порядку щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, а саме вимоги п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України та подано контролюючому органу за місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) неповний пакет докук зокрема, відповідно до інформації, наявної в інформаційних системах ДПС України, ФГ ОСОБА_1 не надано звітну податкову декларацію єдиного податку четвертої групи на 2026 рік контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки у терміни, визначені підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ. Натомість ФГ ОСОБА_1 подано 2 податкові декларації єдиного податку четвертої групи на 2026 рік з відображенням двох відміток одночасно "Загальна" та "Звітна" (реєстраційний номер від 18.02.2026 № 9035425655 та від 18.02.2026 9035410601) та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний номер від 18.02.2026 № 9035300349). Загальній податковій декларації єдиного податку четвертої групи на 2026 рік (реєстраційний номер від 18.02.2026 9035410601) щодо якої отримано другу квитанцію щодо прийняття (реєстрації) податкової звітності встановлено статус «історія подання» автоматично та відповідно вона не вважається податковою декларацією, рішення щодо скасування статусу платника єдиного податку 4 групи, прийняте в порядок і спосіб визначений чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, підприємству не було підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, про що його було повідомлено рішенням у формі листа від 19.03.2026 року № 13786/6/20-40-04-13-06 (направлено засобами поштового зв`язку, отримано 24.03.2026 згідно з повідомленням Укрпошти № R068074813597).

Крім того п. 300.1 ст. 300 ПК України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, отже підстав для задоволення позову відсутні.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.