Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №460/15080/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/15080/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та частини грошового забезпечення та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на суму несвоєчасно виплаченої частини грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення 210021,11 грн. за час затримки виплати за період з 06.09.2019 по 10.07.2026.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою в повному обсязі індексації грошового забезпечення та суми грошового забезпечення на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконано останнім лише 10.07.2026 року. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що Закон №2050-III та Порядок №159 не передбачають можливості визначення компенсації шляхом застосування певного індексу до загальної суми коштів, виплаченої особі за декілька років, або шляхом автоматичного визначення єдиного періоду затримки від початкової дати спірного періоду до дати остаточної виплати всієї суми. Компенсація має обчислюватися окремо щодо кожного доходу за кожний відповідний місяць, оскільки для кожної такої суми можуть відрізнятися дата виникнення права на виплату, установлений строк її виплати, фактична тривалість затримки та величина приросту індексу споживчих цін. Проте Позивач належного розрахунку до позовної заяви не надає. Натомість Позивач фактично об`єднує у єдину суму 210 021,11 грн кошти, що стосуються різних періодів та різних за правовою природою видів виплат, після чого визначає для всієї цієї суми один загальний період — з 06.09.2019 по 10.07.2026. Такий підхід не відповідає встановленому Законом №2050-III та Порядком №159 механізму обчислення компенсації. Більше того, сам Позивач зазначає, що компенсації підлягають доходи, які не мають разового характеру, та посилається на положення пункту 3 Порядку №159. Однак при цьому Позивач не здійснює правової кваліфікації кожної складової суми 210 021,11 грн та не доводить, що вся зазначена сума без винятку має характер доходу, на який поширюється механізм компенсації. Одноразові види грошового забезпечення за своєю правовою природою не є доходами, які не мають разового характеру, а тому не можуть автоматично включатися до бази для компенсації за Законом №2050-III лише через те, що вони згадані у попередньому судовому рішенні. Сам по собі факт того, що певні кошти були донараховані та виплачені 10.07.2026 на виконання судових рішень, не дозволяє визначити розмір компенсації. Для цього необхідно встановити, яка саме сума була належна Позивачу за кожний відповідний місяць, коли вона мала бути виплачена, в якому чистому розмірі після відповідних утримань вона підлягала виплаті та який приріст індексу споживчих цін застосовується саме до цієї суми. При цьому Позивач фактично ототожнює дату початку періоду, за який здійснювався перерахунок грошового забезпечення, із датою початку прострочення виплати всієї суми 210 021,11 грн. Однак це різні юридичні категорії. Те, що окремі складові грошового забезпечення стосуються періоду, починаючи з 06.09.2019, саме по собі не означає, що вся сума 210 021,11 грн була належна до виплати саме 06.09.2019, а її виплата була прострочена на один і той самий період. Навпаки, з огляду на щомісячний характер відповідних виплат, кожна сума могла мати свій окремий строк виплати, а отже — свій окремий період затримки та власний коефіцієнт приросту індексу споживчих цін. Зазначене має принципове значення, оскільки компенсація втрати частини доходів не є штрафною санкцією та не визначається довільно. Вона має чітко встановлений законом розрахунковий характер, а тому її наявність та розмір повинні підтверджуватися конкретними вихідними даними та відповідним математичним розрахунком. Посилання Позивача на практику Верховного Суду щодо можливості нарахування компенсації на доходи, право на які визначено судовим рішенням, не усуває зазначених недоліків позову. Наведена практика може стосуватися питання виникнення права на компенсацію, однак вона не скасовує вимог статті 3 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159 щодо способу її обчислення. Навіть за умови визнання принципової можливості компенсації щодо певного доходу суд для визначення її розміру повинен мати належні дані щодо доходу за кожний місяць, строку його виплати, суми після утримання податків та обов`язкових платежів і відповідного приросту індексу споживчих цін. Таких відомостей Позивачем не наведено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 також наголосила на необхідності встановлення конкретного виду доходу, факту його отримання, періоду затримки та інших установлених Законом №2050-III передумов для виникнення права на відповідну компенсацію. Банківська виписка про зарахування 88 931,91 грн та 121 089.20 грн не містить помісячного розподілу грошового забезпечення, не дає можливості відокремити щомісячні доходи від одноразових, не визначає валової суми до оподаткування та не дозволяє перевірити запропонований позивачем період компенсації Отже, вимога у заявленому вигляді є невизначеною, надмірно широкою та не підтверджена необхідним індивідуалізованим розрахунком. Тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Так, ОСОБА_1 у період з 06.09.2019 року по 28.04.2024 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2024 року №123 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , оператора відділення спеціального зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 з 28.04.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №460/7596/25 позовну заяву задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку тa виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на відповідний рік та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошову допомогу на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Вказане судове рішення набрало законної сили 01 квітня 2026 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №460/7594/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.09.2018 індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4079,51 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 18.09.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 06.09.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.04.2024 індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4079,51 грн. щомісячно за період за період з 06.09.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Вказане судове рішення набрало законної сили 16 грудня 2025 року.

Згідно із випискою банку по рахунку позивача від 10.07.2026 року на карту позивача була зарахована сума грошового забезпечення по рішенню суду від 09.07.2025 у справі № 460/7596/25 у розмірі 88931,91 грн. та сума грошового забезпечення по рішенню суду від 1706.2025 у справі № 460/7594/25 у розмірі 121089,20 грн.

13.07.2026 року позивач звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення.

Однак, листом №690/ВихЗВГ/564 від 25.07.2026 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що оскільки заява ОСОБА_1 не підтверджена необхідним індивідуалізованим розрахунком, то підстави для її задоволення відсутні.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, сума індексації грошових доходів громадян).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення, суми індексації грошових доходів громадян). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Як встановлено судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №460/7596/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошову допомогу на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, та множенням на тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.

На виконання рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок грошового забезпечення позивачу та нараховано суму такої виплати у розмірі 88931,91 грн. Фактичну виплату в розмірі 88931,91 грн. здійснено 10 липня 2026 року.

Також, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №460/7594/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4079,51 грн. щомісячно за період за період з 06.09.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок індексації грошового забезпечення позивачу та нараховано суму такої виплати у розмірі 121089,20 грн. Фактичну виплату в розмірі 121089,20 грн. здійснено 10 липня 2026 року.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за період з 06.09.2019 по червень 2026 року (по місяць, що передує місяцю виплати).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та від 09.08.2022 у справі №460/4765/20.

Тому, для захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю та необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 06 вересня 2019 року по червень 2026 року на суму виплаченого доходу у розмірі 210021,11 грн.

Твердження відповідача щодо відмови у позові у зв`язку із не підтвердженням необхідним індивідуалізованим розрахунком, відхиляється судом, оскільки розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є обов`язком відповідача відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а підставою нарахування є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та частини грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на суму несвоєчасно виплаченої частини грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у розмірі 210021,11 грн. за час затримки виплати за період з 06 вересня 2019 року по червень 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Д.П. Зозуля