Суд: Південний районний суд міста Кам’янського
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №207/1326/26
Суддя: Бистрова Л. О.
№ 207/1326/26
№ 2/207/1813/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського в складі головуючого судді Бистрової Л.О., при секретарі Лопатко Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 є уповноваженим квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .
У зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровані: вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідачка - донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується виданою ТОВ «Абонент XXI» довідкою про реєстрацію та склад сім`ї №001370369 від 12.03.2026 року.
Позивачка проживає у вказаній квартирі, виконує всі обов`язки зі сплати комунальних послуг та з утримання квартири в належному санітарно-технічному стані.
У 2010 році відповідачка ОСОБА_2 виїхала з квартири, забрала свої особисті речі, та поїхала на постійне місце проживання до міста Севастополь, Автономної Республіки Крим, де вийшла заміж, народила двох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та проживає у місті Севастополі по теперішній час. Таким чином, жодних підстав для реєстрації відповідачки у вказаній квартирі немає, оскільки фактично вона там не мешкає, комунальні послуги не сплачує, особисті речі відповідача у зазначеній квартирі відсутні.
Вказані вище обставини підтверджуються актом про не проживання від 17.03.2026 року, виданим КП КМР «Добробут», з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2010 року та по теперішній час.
Реєстрація відповідача у квартирі створює для позивачки перешкоди в користуванні та розпорядженні житлом, оскільки позивач несе усі витрати по сплаті комунальних платежів та всі витрати з утримання квартири з урахуванням реєстрації у ній відповідача.
За час відсутності відповідача за місцем реєстрації у спірній квартирі позивачка жодних перешкод у користуванні жилим приміщенням не чинила.
Добровільно вирішити це питання не надалось можливим, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав щодо користування жилим приміщенням.
Вважає, що на сьогоднішній день є підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виходячи з наступного.
Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала заяву щодо розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити. Не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Рішення прийняти згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивачка проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.280 та відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є уповноваженим квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .
У зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується виданою ТОВ «Абонент XXI» довідкою про реєстрацію та склад сім`ї №001370369 від 12.03.2026 року.
Відповідно до Акту про не проживання від 17.03.2026 року, виданого КП КМР «Добробут», з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2010 року та по теперішній час.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що вказані правовідносини регулюються нормами ЖК України, ЦК України та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з Актом про не проживання КП КМР «Добробут» від 01.05.2025 року, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , не проживає з 2015 року до теперішнього часу.
За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні, Житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.
Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, наявність рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, є підставою для відповідного реєстраційного органу провести зняття його з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає понад 10 років, не несе витрати по утриманню спірного житла у виді плати за комунальні послуги, які нараховуються на кількість зареєстрованих осіб. Таким чином, оскільки наявність у відповідача реєстрації в квартирі порушує право користування позивача, то на думку суду вона втратила право користування цією квартирою, відтак позовна заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 264, 265, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку в органах державної реєстрації фізичних осіб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua