Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №440/11251/26
Суддя: Р.І. Молодецький
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11251/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та під час дії воєнного стану, через сімейні обставини, перелік яких визначено частиною 12 цієї статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та під час дії воєнного стану, через сімейні обставини, перелік яких визначено частиною 12 цієї статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Порушення прав та охоронюваних законом інтересів у сфері публічно-правових відносин ОСОБА_1 обґрунтовує, посилаючись на такі обставини. Так позивач зазначає, що він призваний на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану з 14.04.2026 та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді командира кулеметного взводу 2 зенітної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. За результатами проведеного експертною командою оцінювання повсякденного функціонування його дружини ОСОБА_2 та на підставі рішення № 145/26/543/Р від 16.06.2026 їй встановлено II групу інвалідності безстроково, а 01.07.2026 лікарсько-консультативною комісією КП «ЦПМСД №3 ПМР» було визначено потребу у її постійному сторонньому догляді, що підтверджується висновком №331 від 01.07.2026 за формою № 080-4/о. У зв`язку з наведеними обставинами та враховуючи, на переконання позивача, наявність правових підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-ХІІ), а також відсутність бажання проходити військову службу у Національній гвардії України та/або Збройних Силах України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, ОСОБА_1 02.07.2026 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України поданий письмовий рапорт, до якого додані вищевказані медичні документи з проханням звільнити позивача з військової служби на підставі зазначеної правової норми, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, тобто через сімейні обставини, наявні у переліку, який визначається пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Як пояснює позивач, у відповідь на поданий рапорт, листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.07.2026 №25/52/9-К-275 його повідомлено про відсутність, на думку військової частини, належних та достатніх документальних підтверджень наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача з військової служби та, відповідно, відмовлено у прийнятті рішення про звільнення з військової служби. Позивач зауважує, відповідач визначив, що висновок ЕКОПФО є пріоритетним та комплексним актом у сфері визначення потреб особи у догляді, з огляду на що у командування військової частини відсутні законні підстави нівелювати рішення вищого за компетенцією експертного органу на користь суперечливого висновку ЛКК. Отже позивач вважає, що мотиви відмови у задоволенні поданого ним рапорту від 02.07.2026, викладені у листі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.07.2026 №25/52/9-К-275 є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а дії щодо не звільнення його за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, протиправними.
Позивач вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі № 440/11251/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України докази.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач, старший лейтенант за мобілізацією ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 14.04.2026, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2026 року № 2345 та військового квитка НОМЕР_4 , копії яких перебувають в матеріалах справи.
Із 07.07.2009 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданим Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про що в Книзі записів реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 116.
За рішенням експертної команди від 16.06.2026 № 145/26/543/Р ОСОБА_2 установлено II групу інвалідності безстроково, причина інвалідності: загальне захворювання, рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується, на підтвердження чого позивачем подано копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 145/26/543/В.
Висновком лікарсько-консультативної комісії КП «ЦПМСД № 3 ПМР» від 01.07.2026 № 331, складеним за формою № 080-4/о про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, копія якого перебуває в матеріалах справи, визначено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді. Висновок складений після рішення експертної команди про встановлення групи інвалідності та дійсний безстроково.
02.07.2026 ОСОБА_1 подав командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
У вказаному рапорті позивач зазначив, що не бажає продовжувати військову службу, просив після звільнення направити його для зарахування на військовий облік, його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та додав до рапорту наступні документи: копію паспорту ОСОБА_1 , НОМЕР_6 ; копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; копія ОСОБА_2 № НОМЕР_7 ; копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_8 на 1 арк. в 1 прим.; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ; копію військового квитку ОСОБА_1 , ГР № НОМЕР_9 ; копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №145/26/543В від 16.06.2026 року ОСОБА_3 ; копія висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує стороннього догляду №331 від 01.07.2026 року; копію Акту перевірки сімейного стану від 01.07.2026 року.
За результатами розгляду рапорту про звільнення Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 15.07.2026 № 25/52/9-К-275 повідомила позивача про відмову у звільненні у зв`язку з відсутністю належних та достатніх документальних підтверджень наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби. Вказана відмова вмотивована відповідачем тим, що оскільки висновок ЕКПФО є пріоритетним та комплексним актом у сфері визначення потреб особи у догляді, у командування військової частини відсутні законні підстави нівелювати рішення вищого за компетенцію експертного органу на користь суперечливого висновку ЛКК.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо його незвільненя з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірним у цій справі є питання допустимості медичних документів ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за хворою дружиною та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (абзац 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII).
Законодавець пов`язав звільнення за цією підставою одночасно зі статусом дружини або чоловіка як особи з інвалідністю відповідної групи та з фактичною потребою в постійному догляді.
Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі також Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
Підпунктом 23 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи подаються такі документи:
копія свідоцтва про шлюб;
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Тобто для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність у дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи та необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.
В свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_8 від 07.07.2009 дружиною ОСОБА_1 вказано ОСОБА_2 .
На підставі рішення ЕКОПФО №145/26/543/Р від 16.06.2026 їй встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності - загальне захворювання.
Суд зауважує, що згідно графи 16 Витягу рішення ЕКОПФО в обґрунтування рішення експертної команди, серед іншого, враховано виражене порушення здатності до пересування та трудової діяльності. Згідно відомостей графи 17.1.1., в якій проставлена позначка «так» щодо рішення щодо встановлення інвалідності, отже оцінювання проведено з метою встановлення інвалідності, а згідно графи 17.1.3. цього ж висновку рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується.
Висновком лікарсько-консультативної комісії від 01.07.2026 № 331 (форма первинної облікової документації № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, визначено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді. Висновок дійсний до безстроково.
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
В пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних із таким станом здоров`я.
Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду».
Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарсько-консультативної комісії (далі — ЛКК) на підставі форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, або форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974.
Відповідно до пунктів 5, 8 Інструкції № 407 Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику. Пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється.
Пунктом 11 Інструкції № 407 визначено, що особам, яким інвалідність встановлено безстроково, Висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлено на певний строк, Висновок видається на строк не більше, ніж до завершення строку, на який їм встановлено інвалідність, але не менше, ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб Висновок видається на строк 12 місяців з дати видачі.
У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено Положення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. На підставі цієї постанови втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України №1317.
Пунктом 40 Положення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, серед іншого, визначають потребу у постійному догляді.
При цьому функції ЛКК з набранням чинності Положенням №1338 в частині надання висновків не змінились.
Аналізуючи повноваження експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, передбачені Положеннями №1338, є підстави для висновку, що експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.
Водночас, у разі, якщо необхідність у встановлені потреби в постійному сторонньому догляді експертною командою не здійснювалося з тих, чи інших причини, то у разі зміни стану здоров`я або з інших підстав, такі повноваження можуть бути реалізовані ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (за формою № 080-4/о).
Зокрема про право ЛКК видавати відповідні висновки щодо потреби в сторонньому догляді викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.
Як зазначалось вище, підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд зазначає, що відповідно до висновку № 331 від 01.07.2026 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, за формою № 080-4/о дружина позивача – ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», що ведеться лікуючими лікарями, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб`єкта, до повноважень якого віднесено видачу відповідних медичних документів (висновків, довідок).
Матеріали справи не містять доказів того, що рішенням експертної команди від 16.06.2026 було встановлено відсутність у ОСОБА_2 потреби у постійному догляді. За таких обставин суд не вбачає суперечності між зазначеним рішенням та висновком ЛКК від 01.07.2026 №331.
Отже ЛКК може фіксувати потребу в догляді особи, якій уже встановлено інвалідність, без повторного проведення оцінювання повсякденного функціонування. Таким чином, доводи відповідача про безумовний пріоритет рішення експертної команди над висновком ЛКК не відповідає змісту нормативного регулювання. Компетенція експертної команди встановлювати групу інвалідності не перетворює її попередній документ на акт, який автоматично скасовує будь-який наступний висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в догляді.
Загальне твердження про те, що рішення експертної команди є «комплексним» і тому має пріоритет, не містить аналізу чинності й змісту висновку ЛКК № 331, його дати, предмета та правових наслідків. За таких обставин відмова, заснована лише на зазначеному твердженні, не відповідає вимогам обґрунтованості, установленим частиною другою статті 2 КАС України.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірності свого рішення.
Тож, враховуючи обставини справи, аналіз нормативно-правових актів та висновки Верховного Суду, дослідивши рапорт ОСОБА_1 , у якому не виражено бажання продовжувати службу, копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 145/26/543/В згідно якого дружині позивача ОСОБА_2 установлено II групу інвалідності безстроково, копію висновку за формою № 080-4/о про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданого 01.07.2026 стосовно ОСОБА_2 , суд вважає зазначений висновок належним документом, який підтверджує наявність сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Отже, позов підлягає задоволенню повністю.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, при задоволенні позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяР.І. Молодецький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua