Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №947/39778/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 947/39778/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2025 року до Київського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн., щомісячно, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках у зв`язку із проходженням лікування у період з 04.06.2024 року по 04.10.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн., щомісячно, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках у зв`язку із проходженням лікування у період з 04.06.2024 року по 04.10.2024 року, з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування додаткової винагороди пов`язаної з участю у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, на території держави-агресора за період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду пов`язаної з участю у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, на території держави-агресора за період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі 20100 грн. за період з 01.10.2024 року по квітень 2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 20100 грн. за період з 01.10.2024 року по квітень 2025 року.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.11.2025 року матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») про визнання протиправною бездіяльності військових частин та зобов`язання вчинити певні дії передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.

01.01.2026 року матеріали справи надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.01.2026 року адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності зазначення місцезнаходження та ідентифікаційного коду Військової частини НОМЕР_2 ; позивачу також запропоновано уточнити підстави зазначення ціни позову.

12.01.2026 року надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, у якій зазначено ідентифікаційний код та місцезнаходження Військової частини НОМЕР_2 та повідомлено, що розрахунок ціни позову буде надано після отримання від відповідачів відповіді на адвокатський запит щодо нарахованих позивачу сум грошового забезпечення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, який з 30.05.2024 року зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 на посаду кулеметника 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти. У період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в районі населених пунктів Кліщіївка, Іванівське, Бахмут Донецької області, однак додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за цей період йому не виплачено. 05.06.2024 року позивач у ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації внаслідок вибуху на вогневій позиції Військової частини НОМЕР_2 отримав вогнепальне осколкове поранення лівого плеча, яке належить до тяжких травм та пов`язане із захистом Батьківщини. Після евакуації позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування, зокрема з 04.06.2024 року по 21.06.2024 року, з 20.06.2024 року по 20.07.2024 року, з 20.07.2024 року по 20.08.2024 року та з 03.09.2024 року по 04.10.2024 року. Постанова № 168 не містить вимоги щодо безперервності перебування на лікуванні, тому за весь час лікування та відпусток для лікування позивач мав отримати додаткову винагороду у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням лікування, проте отримав її не в повному обсязі. Крім того, позивачу не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, право на яку він має у зв`язку з пораненням, отриманим під час виконання завдань в умовах воєнного стану, а починаючи з жовтня 2024 року не виплачується щомісячна додаткова винагорода у розмірі 20100 грн, передбачена для військовослужбовців, які після поранення перебувають у розпорядженні командира. Позивач звертався до відповідачів з рапортами про нарахування та виплату зазначених сум, однак відповідачами жодних дій вчинено не було. З 29.07.2025 року позивачу встановлено II групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини.

02.02.2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , проте позивач до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не зараховувався та не перебував на її грошовому забезпеченні, а проходив службу саме у Військовій частині НОМЕР_2 , яка видала йому довідку про заробітну плату. Відповідальність за передачу до інших військових частин документів, необхідних для нарахування грошового забезпечення особовому складу Військової частини НОМЕР_2 , несе саме ця військова частина, посадовими особами якої визначаються складові грошового забезпечення військовослужбовців. Військова частина НОМЕР_1 виконувала суто технічні функції з фінансування, не впливаючи на визначення складових та розміру грошового забезпечення, а тому позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають, позивач мав звертатися з позовом саме до Військової частини НОМЕР_2 . Також відповідач вважає розрахунки позивача хибними.

Військова частина НОМЕР_2 відзиву на позовну заяву до суду не подала.

13.02.2026 року представник позивача подав клопотання про витребування у відповідачів довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення, а 25.03.2026 року клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості з нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з червня 2024 року по квітень 2025 року, згідно з яким загальна сума недоплати становить 209842,31 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено, клопотання представника позивача про долучення доказів задоволено.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.05.2024 року №155 сержанта ОСОБА_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.05.2024 року №163-РС на посаду кулеметника 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 , з 30.05.2024 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення; встановлено посадовий оклад за 5 тарифним розрядом у розмірі 2820 грн, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65%, щомісячну премію у розмірі 523% посадового окладу. У цьому наказі також зазначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивач не отримував (а.с.27).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 11.04.2025 року №04/3284 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_1 , колишній кулеметник 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти, дійсно в період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підставою видачі довідки зазначено бойове розпорядження командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 року №256 т/окп/бр, бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2024 року №1844, журнал бойових дій Військової частини НОМЕР_2 (р.н. №148 від 30.05.2024 року) та журнал бойових дій Військової частини НОМЕР_2 (р.н. №154 від 05.06.2024 року) (а.с.23).

Аналогічні відомості про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року містяться у довідці Військової частини НОМЕР_2 від 11.04.2025 року №04/3285 (а.с.24).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.06.2024 року №04/1104 сержант ОСОБА_1 05.06.2024 року отримав ВОП с/3 лівого плеча за обставин: близько 02:40 поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок вибуху на позиції Військової частини НОМЕР_2 отримав поранення, перебуваючи у засобах індивідуального захисту, без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, пов`язане з захистом Батьківщини. Підставою видачі довідки зазначено наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.06.2024 року №573 (а.с.25).

Згідно з довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 28.10.2024 року №6867 за результатами медичного огляду 28.10.2024 року встановлено, зокрема, наслідки ІНФОРМАЦІЯ_4 (05.06.2024) м`яких тканин середньої третини лівого плеча, лікованого етапними хірургічними обробками ран, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців без ознак запалення; післятравматичну (05.06.2024) нейропатію лівого ліктьового нерва у вигляді сенсомоторних розладів з незначним порушенням функції лівої верхньої кінцівки. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма відноситься до тяжких травм. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статей 61-б, 76-в, 10-в, 78-в графи II Розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.26).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 01.09.2025 року №10474/25/2919/В позивачу з 29.07.2025 року встановлено II групу інвалідності строком до 01.08.2027 року з причиною: поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.19-22).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2025 року №1122/1/ФЕС про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період з січня по грудень 2024 року позивачу нараховано: винагороду додаткову 30 тисяч у червні 2024 року в сумі 1935,48 грн та у липні 2024 року в сумі 3000,00 грн; винагороду додаткову 100 тисяч у липні 2024 року в сумі 90000,00 грн та у серпні 2024 року в сумі 87096,77 грн; винагороду додаткову 100 тисяч (з утриманням військового збору) у вересні 2024 року в сумі 48387,10 грн та у жовтні 2024 року в сумі 73333,33 грн. У листопаді та грудні 2024 року додаткова винагорода позивачу не нараховувалась, а у грудні 2024 року посадовий оклад позивачу нараховано у сумі 564,00 грн замість 2820,00 грн (а.с.63).

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку позивача за період з 01.05.2024 року по 01.05.2025 року, на рахунок позивача з призначенням « ІНФОРМАЦІЯ_5 , ВЧ НОМЕР_1 » зараховано, зокрема, 20.07.2024 року 93253,23 грн, 21.08.2024 року 87385,38 грн, 28.09.2024 року 47661,29 грн, 23.10.2024 року 72233,33 грн, 12.11.2024 року 21887,98 грн, а з призначенням «Зарплата, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 » 13.12.2024 року 5209,09 грн, 15.01.2025 року 987,66 грн, 14.02.2025 року, 14.03.2025 року та 11.04.2025 року по 911,12 грн (а.с.16-18).

16.10.2024 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом, у якому просив відповідно до пункту 1 розділу XXIV та пункту 1 розділу XXX Порядку №260 виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення. Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17.10.2024 року зазначений рапорт надіслано командиру Військової частини НОМЕР_2 засобами електронного зв`язку СЕДО (а.с.29).

У квітні 2025 року позивач надіслав на адресу Міністерства оборони України рапорти на ім`я командирів Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , у яких зазначав, що в результаті поранення він перебував на лікуванні та у відпустках для лікування за періоди з 04.06.2024 року по 21.06.2024 року (стаціонарне лікування згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №4821), з 20.06.2024 року по 20.07.2024 року (відпустка для лікування згідно з довідкою військово-лікарської комісії №793), з 20.07.2024 року по 20.08.2024 року (відпустка для лікування згідно з довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №3018/в), з 03.09.2024 року по 04.10.2024 року (відпустка для лікування згідно з довідкою військово-лікарської комісії №3796), однак додаткову винагороду за ці періоди отримав не в повному обсязі, та просив донарахувати і виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 100000 грн, а також здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.10.2024 року (а.с.32-36). Міністерство оборони України повідомило позивача, що не уповноважене розглядати його рапорти, та повернуло їх (а.с.31). Листами від 27.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслав рапорти позивача командирам Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 (а.с.37-43).

Листом від 30.07.2025 року командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача, що він лише перебував на продовольчому забезпеченні та у відрядженні у Військовій частині НОМЕР_1 , а в її списках не перебував; Військова частина НОМЕР_2 з жовтня 2024 року не перебуває у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 ; із запитом рекомендовано звернутися до Військової частини НОМЕР_2 (а.с.28).

Доказів розгляду Військовою частиною НОМЕР_2 рапортів позивача, видання наказів про виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірні періоди або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, а також доказів відмови у таких виплатах матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частиною 2 ст.1-2 Закону №2011-XII передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), відповідно до п.2 розділу I якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану та допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 року №836, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 01 червня 2023 року, Постанову №168 доповнено пунктами 1-1 та 1-2.

Абзацом другим пункту 1-1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови №168 військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (п.1-2 Постанови №168).

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року, Порядок №260 доповнено розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктами 11, 12 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року суд зазначає наступне.

Як зазначено у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 року у справі №500/6011/23, Міністр оборони України, реалізуючи делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій та визначив документи, якими така участь підтверджується.

Отже, умовою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, у районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, яка має бути підтверджена відповідними документами.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 року у справі №560/3159/23 також зазначив, що суди зобов`язані досліджувати характер службових завдань, які виконував військовослужбовець, місце їх виконання та наявні документи, які підтверджують безпосередню участь у бойових діях, а відсутність окремих документів не може автоматично виключати право на винагороду, якщо інші належні та допустимі докази підтверджують таку участь.

Як встановлено судом, безпосередня участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року в районі населених пунктів Кліщіївка, Іванівське, Бахмут Донецької області підтверджена довідкою самої Військової частини НОМЕР_2 від 11.04.2025 року №04/3284, виданою на підставі бойових розпоряджень командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 року №256 т/окп/бр і командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2024 року №1844 та записів журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_2 від 30.05.2024 року і 05.06.2024 року, тобто саме тих документів, які пункт 4 розділу XXXIV Порядку №260 визначає підставою для підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Зазначені обставини узгоджуються з довідкою про обставини травми від 25.06.2024 року №04/1104, згідно з якою 05.06.2024 року позивач отримав поранення на позиції Військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Водночас з довідки Військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2025 року №1122/1/ФЕС вбачається, що за дні перебування позивача у складі підрозділу з 30.05.2024 року до початку лікування йому нараховувалась додаткова винагорода, передбачена абзацом четвертим пункту 1-1 Постанови №168, у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць (1935,48 грн та 3000,00 грн), а не у розмірі 100000 гривень.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували відомості, викладені у виданих ним же довідках, та не навів жодних пояснень щодо причин невключення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за дні безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року. Оскільки за частину цього періоду позивачу нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць, а з 04.06.2024 року додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень нараховано у зв`язку з лікуванням, нарахування та виплата має здійснюватися з урахуванням раніше виплачених позивачу сум додаткової винагороди за цей період.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування у період з 04.06.2024 року по 04.10.2024 року суд зазначає наступне.

З аналізу пункту 1-2 Постанови №168 та пунктів 11, 12 розділу XXXIV Порядку №260 вбачається встановлення умов, необхідних для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;

2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за які виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень, а пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 прямо передбачено виплату такої винагороди за весь час (періоди) перебування на лікуванні або у відпустці.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 року у справі №600/367/24 зазначив, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів, при цьому Постанова №168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.

Як встановлено судом, поранення, отримане позивачем 05.06.2024 року, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 25.06.2024 року №04/1104, виданою командиром Військової частини НОМЕР_2 за формою додатка 5 до Положення №402, та довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 28.10.2024 року №6867, якою травму позивача віднесено до тяжких травм та визнано такою, що пов`язана із захистом Батьківщини. Отже, перша умова для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, а також необхідність висновку військово-лікарської комісії про тяжкість поранення для оплати періодів відпустки для лікування підтверджені належними доказами.

Щодо другої умови суд враховує, що Військова частина НОМЕР_2 за липень, серпень, вересень та жовтень 2024 року нарахувала позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень саме у зв`язку з лікуванням після поранення, тобто визнала наявність у позивача права на таку винагороду за час лікування та відпусток для лікування. Водночас з урахуванням виплати грошового забезпечення в поточному місяці за минулий, на що посилається і Військова частина НОМЕР_1 у відзиві, нараховані суми становлять: 90000,00 грн, тобто 27/30 від 100000 грн; 87096,77 грн, тобто 27/31 від 100000 грн; 48387,10 грн, тобто 15/31 від 100000 грн; 73333,33 грн, тобто 22/30 від 100000 грн. За жовтень 2024 року додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень позивачу не нараховувалась.

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень нараховувалась позивачу не за всі дні, які він, за його твердженнями, викладеними у позовній заяві та у рапортах, перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення. Позивач у рапортах навів конкретні періоди лікування та відпусток для лікування і реквізити документів, якими вони підтверджуються (виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №4821, довідки військово-лікарських комісій №793, №3018/в, №3796). Зазначені документи є підставою для видання наказів про виплату додаткової винагороди і мають перебувати у розпорядженні військової частини, яка на їх підставі частково нарахувала позивачу спірну винагороду.

Військова частина НОМЕР_2 відзиву на позовну заяву не подала, періоди перебування позивача на лікуванні та у відпустках для лікування не спростувала, не надала накази про виплату позивачу додаткової винагороди та не навела жодних пояснень, за які саме дні та з яких підстав додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень позивачу не нараховувалась.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд робить висновок, що за встановлених обставин та наявного правового регулювання позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди, зазначені у позовних вимогах, а невиплата такої винагороди у повному обсязі свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 . При цьому, суд наголошує, що розмір такої винагороди не є фіксованим і залежить від часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці через отримане поранення, а тому нарахування має здійснюватися з урахуванням раніше виплачених позивачу сум цієї винагороди.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.3 пп.1 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань врегульована розділом XXIV Порядку №260.

Відповідно до п.1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до п.7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами.

Згідно з п.9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пунктом 6 рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 року №183/уд визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності визначених підстав, серед яких, зокрема, поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану, а також безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм.

Отже, підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є рапорт військовослужбовця, а у 2024 році, крім того, наявність однієї з підстав, визначених рішенням Міністра оборони України від 16.01.2024 року №183/уд.

Як встановлено судом, позивач, призваний на військову службу під час мобілізації, у 2024 році проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував, що зазначено у витязі з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.05.2024 року №155. 05.06.2024 року позивач отримав поранення під час виконання завдань в умовах воєнного стану, пов`язане із захистом Батьківщини, тобто у нього наявна підстава для виплати матеріальної допомоги, визначена рішенням Міністра оборони України від 16.01.2024 року №183/уд.

16.10.2024 року, тобто під час проходження військової служби, позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, який 17.10.2024 року надіслано до військової частини засобами електронного зв`язку.

Доказів розгляду цього рапорту, видання наказу про виплату позивачу матеріальної допомоги або обґрунтованої відмови у її виплаті Військова частина НОМЕР_2 суду не надала, а матеріали справи таких доказів не містять.

Посилання на обмеженість фонду грошового забезпечення не можуть бути підставою для невиплати військовослужбовцю передбаченої законодавством допомоги за наявності визначених підстав, оскільки відсутність бюджетних коштів не може виправдовувати бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо реалізації гарантованих державою соціальних виплат.

За таких обставин суд вважає, що позивачем надано достатні докази на підтвердження права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, а бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо її нарахування та виплати є протиправною.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення у розмірі 20100 грн за період з 01.10.2024 року по квітень 2025 року суд зазначає наступне.

Абзацом п`ятим пункту 2 розділу II Закону України від 28.06.2023 року №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» встановлено, що в період дії воєнного стану військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться в абзаці сьомому пункту 1-1 Постанови №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 року №1001.

Отже, умовами для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень є: отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; визнання військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; зарахування у розпорядження відповідного командира та перебування у розпорядженні понад два місяці.

Законом України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04.05.2024 року, скасовано статус «обмежено придатний», а Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України визначено, зокрема, категорію придатності «придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони». Водночас зміни до Закону №3161-IX у зв`язку з прийняттям Закону №3621-IX не вносилися.

Як зазначено у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 30.06.2026 року у справі №240/6281/25, військовослужбовець, якого за наслідками медичного огляду визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, підрозділах логістики, зв`язку, охорони, не визнаний військово-лікарською комісією ані обмежено придатним, ані непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, що є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 грн.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 28.10.2024 року №6867 позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Висновку військово-лікарської комісії про визнання позивача обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців матеріали справи не містять, як і наказу про зарахування позивача у розпорядження командира та строків перебування у розпорядженні.

Крім того, за жовтень 2024 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за займаною посадою у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 10.10.2025 року №1122/1/ФЕС і випискою АТ КБ «ПриватБанк» (зарахування 12.11.2024 року 21887,98 грн).

Наданий представником позивача розрахунок заборгованості суд не бере до уваги, оскільки він ґрунтується на припущенні про наявність у позивача права на додаткову винагороду у розмірі 20100 грн щомісяця з жовтня 2024 року, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі 20100 грн за період з 01.10.2024 року по квітень 2025 року та про зобов`язання нарахувати і виплатити таке грошове забезпечення задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а згідно з п.9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).

Як встановлено судом, з 30.05.2024 року позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не зараховувався, а з жовтня 2024 року Військова частина НОМЕР_2 не перебуває у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 . Довідки про обставини травми, про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та про нарахування грошового забезпечення позивача видані Військовою частиною НОМЕР_2 , а з грудня 2024 року виплату грошового забезпечення позивачу здійснює саме Військова частина НОМЕР_2 .

Отже, саме командир Військової частини НОМЕР_2 уповноважений видавати накази про виплату позивачу додаткової винагороди та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а Військова частина НОМЕР_1 у спірний період лише здійснювала фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 на підставі первинних документів, сформованих цією військовою частиною. Доказів порушення прав позивача саме Військовою частиною НОМЕР_1 матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.

Суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд звертає увагу, що позбавлений компетенції втручатися у повноваження відповідача та зазначати у резолютивній частині рішення суми недоотриманих коштів за спірний період, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 та зобов`язання її нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Військовою частиною НОМЕР_2 законність оскаржуваної бездіяльності у частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та перебування на лікуванні і у відпустках для лікування, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не доведена. Водночас позивачем не доведено наявності умов, з якими закон пов`язує виникнення права на додаткову винагороду у розмірі 20100 грн, а також порушення його прав Військовою частиною НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року, з урахуванням раніше виплачених йому сум додаткової винагороди за цей період.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 30.05.2024 року по 05.06.2024 року, з урахуванням раніше виплачених йому сум додаткової винагороди за цей період.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 04.06.2024 року по 21.06.2024 року, з 20.06.2024 року по 20.07.2024 року, з 20.07.2024 року по 20.08.2024 року, з 03.09.2024 року по 04.10.2024 року, з урахуванням раніше виплачених йому сум цієї винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 04.06.2024 року по 21.06.2024 року, з 20.06.2024 року по 20.07.2024 року, з 20.07.2024 року по 20.08.2024 року, з 03.09.2024 року по 04.10.2024 року, з урахуванням раніше виплачених йому сум цієї винагороди.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Суддя М.М. Аракелян