Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/6446/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6446/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2026 як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок. Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2026, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1, особа з інвалідністю ІІ групи), перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Одеській області згідно зі статтею 54 Закону України № 796-XII.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону від 06.06.1996 № 230/96-ВР).

Проте листом від 19.02.2026 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав та виплату зазначеної додаткової пенсії у фіксованому розмірі згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Позивач вважає таку відмову протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 12.03.2026 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальный захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, до складу якої вже включено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у фіксованому розмірі згідно з пунктом 5 Постанови КМУ № 112. Відповідач зазначає, що обов`язок щодо надання належно оформленого пакета документів законодавець покладає на заявника.

Позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою у довільній формі, а не за затвердженим зразком (Додаток 3 до Порядку № 22-1), у зв`язку з чим вказане звернення було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», а лист-відповідь від 19.02.2026 має виключно інформаційний характер, не є актом індивідуальної дії та не несе правових наслідків.

Окрім цього, відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23 та наголошує, що суди не мають права самостійно відновлювати дію скасованих раніше нормативних положень (зокрема, щодо виплати додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком). За твердженням відповідача, визначений Законом № 105-IV показник «мінімальний розмір пенсії за віком» є суто галузевим і не може автоматично застосовуватися для обрахунку спеціальних виплат за Законом № 796-XII.

Додатково ГУ ПФУ зауважує, що задоволення позовних вимог створить непередбачене фінансове навантаження на Державний бюджет України, а визначення конкретного розміру виплат відноситься до виключної компетенції Пенсійного фонду, відтак зобов`язання вчинити такі дії є втручанням у дискреційні повноваження органу владних повноважень.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення за наявними матеріалами.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області з 21.04.2009 та отримує пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як видно з протоколу перерахунку пенсії від 27.02.2026, згідно з рішенням ГУПФУ в Одеській області №951090129018 пенсія позивача, призначена відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.03.2026 визначена в розмірі 19267,60 грн, яка складається з 18888,00 грн мінімальної пенсії інваліду ЧАЕС (у розмірі відшкодування фактичних збитків) та 379,60 грн додаткової пенсії інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі з інвалідністю II групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (у редакції Закону № 230/96-ВР).

Вказана заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом чого оформлено лист-відповідь від 19.02.2026 № 8382-4347/3-02/8-1500/26 про відмову у задоволенні заяви та здійсненні перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII. Відповідач зазначив, що позивач отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 зазначеного Закону. Загальний розмір пенсійної виплати позивача становить 19 267,60 грн, з яких основний розмір пенсії по інвалідності - 18 888,00 грн, а щомісячна додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС нараховується у фіксованому розмірі 379,60 грн відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 25.03.2014 № 112). Відповідач констатував, що до складу пенсії позивача вже входить вказана додаткова пенсія, а правові підстави для проведення її перерахунку у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами звернення - відсутні.

Не погоджуючись із відмовою у здійсненні перерахунку щомісячної додаткової пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Конституція України - це Основний Закон України, що закріплює конституційний лад, головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов`язки людини і громадянина.

Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Конституції України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.

Отже, скасування пільг, компенсацій та гарантій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, тому зазначені пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін, як і стаття 54 Закону № 796-XII, щодо застосування якої зроблено висновок у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, який полягає у тому, що «… під час нарахування пенсії особам відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає вказана норма в редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з ухваленням Закону України від 29 червня 2021 року № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», усупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, не досягнуто мінімальних гарантій у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Так, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.»

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок № 1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), особам, що належать до категорії 1, які є особами з інвалідністю ІІ групи встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 227,76 грн.

Отже, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Розглянувши касаційну скаргу у справі № 580/5022/24, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі яка розглядається, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2025 року (пункти 38 – 44 мотивувальної частини) сформувала такі правові висновки:

«… 38. Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що внесені Законом № 76-VIII зміни до статті 50 Закону № 796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

39. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і в згаданій вище постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

40. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи цю справу, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, констатує, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

41. Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначає, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96-ВР.

42. За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

43. У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

44. Застосовуючи правові висновки, викладені в зазначеній вище постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, а також висновки наведені в цій постанові, до спірних правовідносин, що склались в цій справі, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на перерахунок її основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР … ».

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Указана правова норма кореспондується з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У спірному випадку правовідносини є подібними до правовідносин, у яких сформовані правові висновки судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, оскільки співпадають суб`єктний склад, об`єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Отже, висновки Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24 в обов`язковому порядку враховуються судом при розгляді цього спору.

Спираючись на обов`язкові правові висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 та від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, суд констатує наявність у особи, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та визнана особою з інвалідністю II групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із катастрофою на ЧАЕС, безумовного права на належний рівень державного та додаткового пенсійного забезпечення, що включає також право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991, починаючи з 01 березня 2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є органом, у якому позивач офіційно перебуває на пенсійному обліку і до якого він безпосередньо звернувся із заявою про проведення перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров`ю, саме цей відповідач є належним суб`єктом владних повноважень, що зобов`язаний здійснити такий перерахунок та забезпечити фактичну виплату належних позивачу сум.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що подання позивачем заяви у довільній формі є законною підставою для розгляду вказаного звернення виключно в порядку Закону України «Про звернення громадян» та подальшої відмови у перерахунку виплат, оскільки формальні недоліки заяви не можуть слугувати підставою для обмеження конституційного права особи на належний соціальний захист, оскільки суть і мета звернення позивача були чітко виражені. Крім того, як убачається з матеріалів надісланої відповідачем електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (номер рахунку НОМЕР_1 ), всі документи, які беззастережно підтверджують його право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду здоров`ю за статтею 50 Закону № 796-XII (посвідчення ліквідатора категорії 1 серії НОМЕР_2 , Витяг з протоколу № 57 та безстрокова довідка МСЕК серії 12 ААВ № 242884), вже наявні в розпорядженні відповідача та сформовані в матеріалах електронної справи пенсіонера, що виключало необхідність подання позивачем будь-яких додаткових документів (у тому числі заяв) або відомостей.

Згідно з правовою позицією, яка міститься у рішенні Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, держава зобов`язана забезпечити посилений соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а заміна законодавчо встановленого рівня захисту підзаконними актами Уряду, які обмежують цей рівень, є неприпустимою. З огляду на це, видане на підставі Постанови № 551 посвідчення є достатньою і належною доказовою базою для реалізації матеріального права позивача.

За змістом правової позиції, сформованої у Постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави щодо забезпечення особам з інвалідністю посиленого соціального захисту, а обмеження такого права є неприпустимим.

У контексті наведених рішень Конституційного Суду України та Верховного Суду, право особи на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, визначеному безпосередньо законом, має стабільний та захищений характер, що виключає можливість його звуження підзаконними актами Кабінету Міністрів України. Наявність у матеріалах електронної пенсійної справи позивача № 951090129018 відмітки про раніше виконане судове рішення щодо нарахування основного розміру пенсії за статтею 54 Закону № 796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком зумовлює обов`язок пенсійного органу дотримуватися принципу правової послідовності. Оскільки і державна пенсія по інвалідності (стаття 54), і щомісячна додаткова пенсія за шкоду здоров`ю (стаття 50) призначені одній і тій самій особі в межах одного спеціального закону, алгоритм їх розрахунку має базуватися на єдиному показнику мінімальної пенсії за віком. Відтак, виплата відповідачем додаткової пенсії у фіксованому розмірі 379,60 грн на підставі підзаконних урядових постанов (зокрема № 112 та № 1210) суперечить принципу верховенства права та встановленому судовою палатою Верховного Суду обов`язковому механізму правозастосування.

Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на відсутність достатнього фінансового ресурсу підрозділів фонду, дефіцит бюджету та надмірне навантаження на видаткову частину Державного бюджету України як на підставу для відмови у проведенні перерахунку, суд зазначає, що за змістом статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів або бюджетні обмеження як на причину невиконання своїх законодавчих зобов`язань та обмеження чинних соціальних гарантій особи.

Аналізуючи довід відповідача про те, що зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії у конкретно визначеному розмірі є втручанням у його дискреційні повноваження, суд наголошує, що дискреційне право передбачає свободу розсуду органу владних повноважень виключно у разі наявності кількох варіантів юридично допустимих рішень.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У спірних правовідносинах закони України у сфері пенсійного забезпечення, у тому числі й закони «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачають лише один правомірний варіант поведінки пенсійного органу - це нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1 у розмірі, визначеному законом.

Тобто, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому його повноваження не є дискреційними.

На підставі викладеного, оцінивши правову природу спірних відносин та системно застосувавши обов`язкові правові висновки Верховного Суду щодо єдиного підходу до нарахування чорнобильських виплат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком із прямого застосування статті 50 Закону № 796-XII (у редакції Закону № 230/96-ВР), починаючи з 01 березня 2026 року, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2026 як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок. Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.03.2026, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний