Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №400/9058/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.№ 400/9058/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення позивачці нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, виплаченої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова № 889) та індексації грошового забезпечення, виплаченої згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, виплаченої згідно з Постановою № 889 та індексації грошового забезпечення, виплаченої згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5 відсотка військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначило, що її звільнено з військової служби в запас та з 30.04.2025 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення відповідача. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25 відповідач виплатив їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у загальній сумі 64391,43 гривні. У зв`язку з цим, на переконання позивачки, відповідач був зобов`язаний перерахувати та виплатити їй грошову допомогу для оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, виплаченої відповідно до Постанови № 899, а також індексації грошового забезпечення, перерахованої на виконання зазначеного судового рішення. Однак відповідач не провів такого перерахунку за зверненням позивачки. У зв`язку з цим, у відповідача також виник обов`язок виплатити позивачці відповідну компенсацію втрати доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У відзиві на позовну заяву від 07.08.2026 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що індексація грошового забезпечення та установлена Постановою № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення. Позовна вимога про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасною.

Позивачка у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2025 № 105 позивачку виключено з 30.04.2025 зі списків особового складу та грошового забезпечення відповідача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25, яке набрало законної сили 18.11.2025, зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення позивачки за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошовою забезпечення в сумі 83625,23 гривні.

Згідно з Довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.06.2026 № UMELLPQBLOGO3012 відповідач виплатив 26.06.2026 позивачці індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/5706/25 в розмірі 64391,43 гривні.

26.06.2026 позивачка надіслала на адресу відповідача цінним листом з описом заяву про нарахування та виплату їй грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, виплаченої згідно з Постановою № 889, та індексації грошового забезпечення.

За твердженням позивачки відповіді за своє звернення вона не отримала.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Враховуючи на гарантії конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а і від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22, а також у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-ІХ)) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскільки спір у цій справі стосується виплати грошового забезпечення позивачки за період до 18.07.2022, суд дійшов висновку, що позивачка звернулася до суду з цим позовом з дотриманням строків звернення до адміністративного суду.

Щодо безпосередньо спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першого і другого пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна до 28.02.2018) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацами другим-п`ятим пункту 1.2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі – Інструкція № 260) (чинна до 19.07.2018), до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 30.1 і 30.2 розділу ХХХ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Згідно з абзацом першим пункту 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, до 19.07.2018 військовослужбовцям, які проходили службу за контрактом, один раз на рік надавалася грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, до розрахункової величини якого включалися посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, крім винагород та морського грошового забезпечення, на які військовослужбовець мав право за займаною штатною посадою на день підписання наказу про надання допомоги.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина сьома статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 сформував правовий висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Хоча цей висновок сформульовано у спорі щодо розрахунку пенсії за вислугу років, він характеризує правову природу індексації як складової грошового забезпечення, що має значення і для визначення розрахункової бази грошової допомоги для оздоровлення.

Водночас підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 889 (чинна до 28.02.2018) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби – у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

У постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 Верховний Суд наголосив на тому, що зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

За таких обставин, щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, та індексація грошового забезпечення підлягали врахуванню при обчисленні розміру грошової допомоги для оздоровлення.

Аналогічний правовий висновок щодо врахування індексації при обчисленні складових грошового забезпечення військовослужбовців викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17 і від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.

Оскільки до 19.07.2018 грошова допомога для оздоровлення могла надаватися в розмірі, що не перевищував місячного грошового забезпечення, під час її перерахунку необхідно виходити з фактично визначеного розміру допомоги за відповідний рік. Індексація грошового забезпечення та щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, підлягають урахуванню в місячних розмірах, виплачених у місяці нарахування відповідної допомоги.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25, яке набрало законної сили 18.11.2025, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 83625,23 гривні.

Тому індексація грошового забезпечення в місячному розмірі, перерахованому на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25, підлягає врахуванню при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення, яка була нарахована позивачці у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Натомість позовні вимоги про врахування індексації грошового забезпечення згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25 при нарахуванні грошової допомоги для оздоровлення, що було здійснено у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та з 01.03.2018 по 31.12.2018, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас в Архівній довідці Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 15.05.2025 № 179/1/5150 про грошове забезпечення позивачки за період з лютого 2005 року по грудень 2015 року відсутні відомості про виплату їй щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої Постановою № 889, у вказаний період.

Відтак позовні вимоги щодо врахування вищенаведеної винагороди при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення, що була нарахована в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до архівних довідок Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 22.04.2025 № 179/1/4189 і від 20.03.2025 № Д-215/380 у період із січня 2016 року по березень 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, була нарахована та виплачена позивачці в розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення у 2016-2018 роках була виплачена позивачці у травні 2016 року, у вересні 2016 року, в липні 2017 року та в квітні 2018 року, при обчислені якої було враховано розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність, надбавка за виконання особливо важливих питань та премія.

Індексація грошового забезпечення та щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, при обчислені цієї допомоги у спірний період враховані не були.

Таким чином, оскільки грошова допомога для оздоровлення у 2018 році була виплачена після 01.03.2018, позовній вимоги щодо неї задоволенню не підлягають. В іншій частині така бездіяльність відповідача є протиправною.

Відповідно до Архівної довідки Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 22.04.2025 № 179/1/4189 щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, була виплачена позивачці у травні 2016 року в розмірі 2974,05 грн, у вересні 2016 року – 2937,45 грн, в липні 2017 року – 2728,88 гривні.

У пункті 72 мотивувальної частини постанови від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що правильним є такий розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а саме такий:

за травень 2016 року належить до виплати 2482,40 грн;

за вересень 2016 року – 2710,05 грн;

за липень 2017 року – 3730,06 гривні.

Таким чином, при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення відповідач протиправно не врахував виплати на загальну суму 17562,89 грн, а саме:

у травні 2016 року щомісячну додаткову грошову винагороду, установлену Постановою № 889, в розмірі 2974,05 грн та індексацію грошового забезпечення – 2482,40 грн;

у вересні 2016 року щомісячну додаткову грошову винагороду, установлену Постановою № 889, в розмірі 2937,45 грн та індексацію грошового забезпечення – 2710,05 грн;

у липні 2017 року щомісячну додаткову грошову винагороду, установлену Постановою № 889, в розмірі 2728,88 грн та індексацію грошового забезпечення – 3730,06 гривні.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині перерахування та виплати позивачці грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 17562,89 грн, яка була їй нарахована:

в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 – з урахуванням місячних сум індексації грошового забезпечення, перерахованих на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25;

в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 – з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої Постановою № 889, у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Що стосується позовних вимог про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок № 44.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак нарахування та виплата позивачці грошового забезпечення мають бути здійснені із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб

Відповідно пункту 6 Порядку № 44 територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, тому її виплата має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 та від 10.10.2024 № 500/8015/23.

У позовній заяві позивачка просить також виплатити їй індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням ставки військового збору 1,5 відсотка при оподаткуванні нарахованої суми, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (з наданням доказів виплати, детальним розрахунком та інформацією про утримані і компенсовані податки та збори).

Відповідно до абзацу пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Відтак грошове забезпечення військовослужбовців є об`єктом оподаткування військовим збором.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту (підпункт 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПК України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 351 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок відповідача, як податкового агента, з утримання з позивачки військового збору з нарахованої на виконання судового рішення у цій справі грошової допомоги на оздоровлення виникне під час її виплати. Тобто відповідні позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивачки про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, суд вказує на таке.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не передбачено компенсацію втрати доходів внаслідок несвоєчасної виплати їм грошового забезпечення. Проте, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм законодавства про працю як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Аналогічний правовий висновок щодо поширення на правовідносини проходження військової служби загальних норм трудового законодавства викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 і від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Оскільки відповідач ще не нарахував і не виплатив позивачці індексацію грошового забезпечення за спірний період, у позивачки не виникло право на отримання вказаної компенсацію.

Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, і врахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги, суд, використовуючи повноваження, передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення з метою забезпечення його ефективного виконання та повного захисту прав позивачки.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не понесла документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення, яка була їй нарахована:

в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 – з урахуванням місячних сум індексації грошового забезпечення, перерахованих на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25;

в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 – з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої Постановою № 889, у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум у загальному розмірі 17562 (Сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 89 копійок грошову допомогу для оздоровлення, яка була їй нарахована:

в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 – з урахуванням місячних сум індексації грошового забезпечення, перерахованих на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 400/5706/25;

в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 – з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої Постановою № 889, у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

9. Повний текст рішення суду складений 21.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук