Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №400/4565/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.№ 400/4565/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 включно у фіксованому розмірі 4237,84 грн, виплаченої згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 включно у фіксованому розмірі 4237,84 грн, виплаченої згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнено з військової служби в запас та з 24.01.2020 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення відповідача. На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23 відповідач виплатив йому 27.03.2026 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 4237,84 грн у загальній сумі 96513,52 гривні. У зв`язку з цим, на переконання позивача, відповідач був зобов`язаний перерахувати та виплатити йому грошову допомогу для оздоровлення за 2019 і 2020 роки з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення, перерахованої на виконання зазначеного судового рішення. Однак відповідач не провів такого перерахунку за зверненням позивача.

У відзиві на позовну заяву від 14.05.2026 № 135/434 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач пропустив передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк для подання цього позову.

Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

01.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.12.2019 № 694 позивача звільнено з військової служби у запас.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.01.2020 № 21 позивач був виключений з 24.01.2020 зі списків особового складу та грошового забезпечення відповідача, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік не отримував.

Згідно з грошовим атестатом від 24.01.2020 серія ЗУ № 392503 позивачу не виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23 зобов`язано відповідача провести позивачу нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4237,84 грн за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 включно в сумі 96513,52 грн відповідно до абзаців третього, четвертого і шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно з Довідки про рух коштів по рахунку відповідач виплатив 27.03.2026 позивачу індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/9039/23 в розмірі 74315,41 гривні.

28.03.2026 позивач надіслав на адресу відповідача цінним листом з описом заяву про нарахування та виплату йому грошової допомоги для оздоровлення за 2019, 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

За твердженням позивача відповідач не надав відповіді на вищезазначене його звернення.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Враховуючи на гарантії конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а і від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22, а також у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-ІХ)) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскільки спір у цій справі стосується виплати грошового забезпечення позивача за період до 18.07.2022, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням строків звернення до адміністративного суду.

Щодо безпосередньо спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першого і другого пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі – державні органи).

Згідно з абзацами першим-четвертим пункту 1.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260), грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 1 і 2 розділу ХХIІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) – на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу ХХIІІ Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, військовослужбовцям один раз на рік надається у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, до розрахункової величини якого включалися посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, крім винагород та морського грошового забезпечення, на які військовослужбовець мав право за займаною штатною посадою на день підписання наказу про надання допомоги.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина сьома статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 сформував правовий висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Хоча цей висновок сформульовано у спорі щодо розрахунку пенсії за вислугу років, він характеризує правову природу індексації як складової грошового забезпечення, що має значення і для визначення розрахункової бази грошової допомоги для оздоровлення.

Так, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23 зобов`язано відповідача провести позивачу нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4237,84 грн за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 включно в сумі 96513,52 грн відповідно до абзаців третього, четвертого і шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Тому індексація грошового забезпечення в місячному розмірі, перерахованому на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23, підлягає врахуванню при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення, яка була нарахована позивачу у період з 01.03.2018 по 24.01.2020.

Грошова допомога для оздоровлення за 2020 рік позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, що підтверджується наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 24.01.2020 № 21 та грошовим атестатом від 24.01.2020 серія ЗУ № 392503.

За таких обставин позовні вимоги щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік задоволенню не підлягають.

Натомість при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік відповідач протиправно не врахував виплату на загальну суму 4237,84 грн, а саме: індексацію грошового забезпечення.

Отже, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, і врахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги, суд, використовуючи повноваження, передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення з метою забезпечення його ефективного виконання та повного захисту прав позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік з урахуванням місячної суми індексації грошового забезпечення, перерахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2019 рік, перерахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 400/9039/23, а саме: в загальному розмірі 4237 (Чотири тисячі двісті тридцять сім) гривень 84 копійки.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

9. Повний текст рішення суду складений 21.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук