Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №380/17126/26
Суддя: Потабенко Варвара Анатоліївна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/17126/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач у віці 19 років почав військову службу за контрактом та з 19.11.2021 по цей час проходить військову службу на посаді старшого водія автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , безпосередньо бере участь в бойових діях та забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України. 11.06.2026 представником позивача було подано адвокатський запит до відповідача № 11-1/06/2026, у якому було висловлено прохання до командування частини, де проходить військову службу позивач, вчинити відповідні дії, а саме сприяти у доведенні до відповідальних осіб військової частини вказаного запиту, а також у підготовці та поданні необхідного пакету документів, зокрема: витягів з послужного списку та довідок про проходження служби, копії послужної картки, довідок про участь у бойових діях, а також, довідок про відсутність або наявність фактів притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ; повідомити, чи було включено військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 до списку осіб, які мають право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах? чи було включено ОСОБА_1 до списків осіб, які входять/будуть входити до інформації (заявки), яку військова частина подавала/планує подавати за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та/або іншого органу для здійснення розрахунку потреби в коштах? чи було видано відповідний наказ про здійснення виплати ОСОБА_1 .? докласти усіх можливих зусиль, у рамках чинного законодавства, для відновлення порушених прав ОСОБА_1 щодо отримання ним належних йому виплат в адміністративному порядку; надати наступні документи, зокрема, витяг з послужного списку та копію послужної картки; довідку про проходження служби ОСОБА_1 ; довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; довідку про невиплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153; довідку/відомості про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо особи ОСОБА_1 . Листом від 16.06.2026 №690/18581 відповідач повідомив, що відповідно до Постанови № 153 та роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 08.12.2025 №220/13/28126 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000,00 грн. мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови № 153 (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилось 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання. ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного вищезазначеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64, тому правових підстав для застосування положень п. 4 Постанови №153 не вбачається. Аналогічна інформація була продубльована у відповіді відповідача № 690/16628 від 29.05.2026 на рапорт позивача від 26.05.2026 (вх. № 690/14724-в), що стосувався питання з отримання належних документів, що підтверджують право позивача на отримання вказаної вище виплати. Тобто фактично відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн. Також позивач вважає, що відповідачем було неповноцінно досліджено перелік запитуваних у запиті документів, а саме, не було надано довідку про невиплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 153, довідку/відомості про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо ОСОБА_1 та інших, важливих для доведення юридичного питання ОСОБА_1 до позитивного завершення, документів. Відтак, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 21.08.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
10.09.2026 від відповідача за вх. №80414 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги заперечив, зазначивши, що ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII законодавець окремо визначає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, а окремо - проходження військової служби. Частиною 1 ст. 4 цього ж Закону встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Отже, безпосередньо законом розмежовано юридичний факт прийняття особи на військову службу та подальше проходження такою особою військової служби. Це не є тотожними поняттями та не можуть взаємно підмінятися під час застосування нормативно-правових актів. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 запроваджено експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби під час воєнного стану. Постанова є чинною, а її поточна редакція діє з 07.08.2025. Абзацом 2 п. 4 Постанови № 153 встановлено виплату винагороди громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які, зокрема, до набрання чинності постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та відповідають іншим установленим цим пунктом умовам. Наведена норма за своїм граматичним, системним та юридичним змістом не допускає ототожнення прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану з фактом продовження вже розпочатої до введення воєнного стану військової служби. Законодавча конструкція абз. 2 п. 4 Постанови № 153 містить декілька окремих юридичних передумов виникнення права на винагороду. Формулювання «були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» характеризує момент і правову підставу вступу особи на військову службу. Формулювання «проходять військову службу» характеризує вже існуючий на дату набрання чинності Постановою № 153 статус військовослужбовця. Тому заміна першої з наведених умов другою фактично виключила б із тексту постанови слова «були прийняті або призвані … під час воєнного стану» та надала б їм значення, протилежне тому, яке встановлено Кабінетом Міністрів України. У свою чергу ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-XII законодавець прямо передбачив, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки. Саме термін «продовжується» використано законом для врегулювання правового становища особи, яка вже перебуває на військовій службі за контрактом. Таким чином, продовження строку дії чинного контракту в силу закону не передбачає звільнення військовослужбовця з військової служби та його повторного прийняття на таку службу. Воно забезпечує безперервність уже існуючих військово службових правовідносин. У зв`язку з цим продовження дії контракту, у тому числі в умовах воєнного стану, не створює нового юридичного факту прийняття особи на військову службу. Позивач фактично просить суд надати словосполученню «були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» іншого змісту, а саме поширити його також на осіб, які до введення воєнного стану вже були військовослужбовцями та після 24.02.2022 продовжили проходження військової служби. Саме ця теза становить основу позовної заяви: представник позивача вказує, що укладений у 2021 році контракт продовжив діяти під час воєнного стану, а його автоматична пролонгація нібито повинна породжувати таке саме право, як і прийняття на військову службу після 24.02.2022. Однак такого положення Постанова № 153 не містить. Військова частина НОМЕР_1 як суб`єкт владних повноважень не наділена повноваженнями доповнювати визначене Кабінетом Міністрів України коло отримувачів бюджетної виплати, змінювати встановлені нормативним актом умови її призначення або застосовувати положення Постанови № 153 за аналогією до правовідносин, які її текстом не охоплені. Інше означало б фактичне створення військовою частиною самостійної, не передбаченої нормативно-правовим актом підстави для здійснення виплати коштів державного бюджету, що суперечило б ч. 2 ст. 19 Конституції України. Твердження позивача про необхідність застосування так званого розширеного або «цільового» тлумачення положень Постанови № 153 не може бути підставою для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку діяти всупереч буквальному змісту чинного нормативно-правового регулювання. Мета нормативно-правового акта враховується під час його тлумачення, однак не може використовуватися для усунення з його тексту чітко сформульованої умови або заміни її іншою. Тлумачення норми права не може перетворюватися на створення нової норми права. Якщо Кабінет Міністрів України визначив конкретний юридичний факт - прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, суб`єкт владних повноважень не вправі самостійно замінити цей критерій фактом перебування чи продовження проходження військової служби під час воєнного стану. Показовим є й те, що в самому п. 4 Постанови № 153 Кабінет Міністрів України окремо врегулював випадки виплати винагороди певним особам, які вже проходили військову службу, зокрема особам, які проходили строкову військову службу і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, особам, атестованим до присвоєння первинного офіцерського звання, та особам, переатестованим до присвоєння офіцерського звання. При цьому нормативний акт не містить аналогічного застереження щодо всіх військовослужбовців, які були прийняті на військову службу до 24.02.2022 та надалі продовжили її проходження. Отже, наявність спеціально визначених Кабінетом Міністрів України випадків поширення виплати додатково підтверджує неможливість самостійного розширення військовою частиною або застосування за аналогією кола одержувачів винагороди. При цьому, військова частина НОМЕР_1 не заперечує факту проходження ОСОБА_1 військової служби та його участі у заходах із забезпечення оборони України. Довідкою № 2096 від 16.07.2026 підтверджено відповідні періоди участі позивача після 24.02.2022. Саме проходження ним військової служби в умовах збройної агресії не є предметом заперечень відповідача. Разом із тим наявність одних передбачених Постановою № 153 обставин не усуває необхідності дотримання іншої самостійної та обов`язкової умови - прийняття або призову особи на військову службу під час воєнного стану. З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом починаючи із 19.11.2021 і по даний час, після 24.02.2022 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, має військове звання «старший солдат», у вказаний вище період та станом на даний час перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 .
11.06.2026 представником позивача, було подано адвокатський запит до відповідача № 11-1/06/2026, у якому було висловлено прохання до командування частини, де проходить військову службу позивач, вжити заходи, вчинити відповідні дії. Зокрема, просив сприяти у доведенні до відповідальних осіб військової частини вказаного запиту, а також у підготовці та поданні необхідного пакету документів, зокрема: витягів з послужного списку та довідок про проходження служби, копії послужної картки, довідок про участь у бойових діях, а також, довідок про відсутність або наявність фактів притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ; повідомити, чи було включено військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 до списку осіб, які мають право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах? чи було включено ОСОБА_1 до списків осіб, які входять/будуть входити до інформації (заявки), яку військова частина подавала/планує подавати за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та/або іншого органу для здійснення розрахунку потреби в коштах? чи було видано відповідний наказ про здійснення виплати ОСОБА_1 .? докласти усіх можливих зусиль, у рамках чинного законодавства, для відновлення порушених прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , щодо отримання ним належних йому виплат в адміністративному порядку; надати наступні документи, зокрема: витяг з послужного списку та копію послужної картки; довідку про проходження служби ОСОБА_1 ; довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України; довідку про невиплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 153; довідку/відомості про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо особи ОСОБА_1 .
Листом від 16.06.2026 № 690/18581 відповідач повідомив, що відповідно до Постанови № 153 та роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 08.12.2025 №220/13/28126, одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000,00 грн. мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови № 153 (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилось 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання. ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного вищезазначеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64, тому правових підстав для застосування до нього положень п. 4 Постанови КМУ №153 не вбачається.
Аналогічною за змістом є відповідь відповідача № 690/16628 від 29.05.2026 на рапорт позивача від 26.05.2026 (вх. № 690/14724-в), що стосувався питання з отримання належних документів, що підтверджують право позивача на отримання вказаної вище виплати.
Вважаючи, що відповідач безпідставно та незаконно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, з метою захисту своїх прав останній звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частина 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався.
Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 1 згаданого Закону захист Вітчизни незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).
Частина 4 ст. 9 Закону №2011-XII визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).
Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Відповідно до п. 4 Постанови №153:
- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
- виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн., передбаченої Постановою №153.
Враховуючи зміст згаданих вище правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, можна виснувати, що абз. 2 п. 4 Постанови №153 пов`язує право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із сукупністю таких юридичних фактів: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025); безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності, дворазового або більшого притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.
При цьому, розмір виплати залежить від тривалості безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом починаючи із 19.11.2021 і по даний час, має військове звання «старший солдат». У вказаний вище період та станом на даний час перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 .
На момент призову на військову служби позивач не досяг віку 25 років.
Відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 16.07.2026 №2096, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України у період з 24.02.2022 по 01.10.2022, з 12.10.2022 по 03.03.2023, з 15.03.2023 по 20.09.2023, з 08.10.2023 по 30.01.2024, з 12.02.2024 по 03.04.2024, з 07.05.2024 по 05.12.2024, з 18.12.2024 по 14.03.2025, з 01.04.2025 по 07.07.2025, з 25.07.2025 по 24.11.2025, з 02.12.2025 по 20.01.2026, з 07.02.2026 по 30.06.2026.
Станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою №153 позивач продовжував проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не підпадає під дію абз. 2 п. 4 Постанови №153 на тій лише підставі, що контракт про проходження військової служби укладений ним 19.11.2021, тобто до запровадження в Україні воєнного стану. Положення абз. 2 п. 4 Постанови №153 пов`язує право на отримання винагороди із сукупністю установлених цією нормою юридичних фактів, серед яких визначальними є вік військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу (до 25 років), факт проходження ним військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 та тривалість безпосередньої участі у бойових діях.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» строк контракту, який закінчується в особливий період, продовжується до його закінчення. У зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану строк дії контракту позивача продовжено до закінчення особливого періоду.
Системне тлумачення абз. 2 п. 4 Постанови №153 у взаємозв`язку з ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дає підстави для висновку, що військовослужбовець, який на момент прийняття на військову службу не досяг 25-річного віку, продовжує проходити військову службу станом на 13.02.2025 на підставі контракту, дія якого продовжена у зв`язку із запровадженням воєнного стану, та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, не позбавляється можливості претендувати на винагороду на тій лише підставі, що первинне підписання контракту відбулося до 24.02.2022.
Інше тлумачення абз. 2 п. 4 Постанови №153 ставило б у нерівне правове становище військовослужбовців, які на момент прийняття на військову службу не досягли 25-річного віку, продовжують проходити військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях, виключно за критерієм дати первинного підписання контракту, що не відповідає меті прийняття Постанови №153, спрямованої на підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану.
Яке зазначалося вище, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2026 №2096 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України у період з 24.02.2022 по 01.10.2022, з 12.10.2022 по 03.03.2023, з 15.03.2023 по 20.09.2023, з 08.10.2023 по 30.01.2024, з 12.02.2024 по 03.04.2024, з 07.05.2024 по 05.12.2024, з 18.12.2024 по 14.03.2025, з 01.04.2025 по 07.07.2025, з 25.07.2025 по 24.11.2025, з 02.12.2025 по 20.01.2026, з 07.02.2026 по 30.06.2026.
Тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 перевищує шестимісячний строк, встановлений абз. 2 п. 4 Постанови №153, необхідний для виплати винагороди у розмірі 1000000,00 грн.
Доказів наявності випадків притягнення позивача до кримінальної відповідальності, дворазового або більшого притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився, відповідачем суду не надано.
За наслідками розгляду справи суд висновує про відповідність ОСОБА_1 критеріям, встановленим абз. 2 п. 4 Постанови № 153, а саме: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025); безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності, дворазового або більшого притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.
Відтак, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн., передбаченої абз. 4 п. 4 Постанови №153 є протиправною.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у спірному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000,00 грн., передбачену п. 4 Постанови № 153.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000,00 гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.10.2026.
Суддя Потабенко В.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua