Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №380/3762/26
Суддя: Костецький Назар Володимирович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 рокусправа № 380/3762/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів,-
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно отримані кошти у сумі 28 571,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення 15.03.2022 (наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 15.03.2022 № 6). В подальшому 09.01.2024 поизвач виключений зі списків військової частини НОМЕР_4 (наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 09.01.2024 № 9).
На підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 №3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 №116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 №526/24).
За результатами проведеного службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.01.2024 № 97, встановлено наступне: солдату ОСОБА_1 надлишково нараховано виплати за лікування у період перебування у відпустці з 16.02.2023 по 23.02.2023 в розмірі 28 571,43 грн. (за 8 днів). Переплата відбулась у зв`язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 . Виплачені кошти підлягають поверненню у позовному порядку відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави". Також у аудиторському звіті від 10.10.2024 №526/24 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено, що аудитом встановлені подвійні виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану 16-ти військовослужбовцям за аналогічні періоди. Зазначене призвело до незаконних витрат коштів 16 військовослужбовцям на загальну суму 360 328,40 грн (у т.ч. КЕКВ 2112 – 327 833,49 грн (у т.ч. ПДФО – 50 008,50 грн), КЕКВ 2120 – 32 494,91 грн). За бухгалтерським обліком операції з нарахування вищезазначених сум грошового забезпечення проведені за дебетом рахунку НОМЕР_5 та кредитом рахунку 6511. Неналежні виплати здійснено через включення двічі у різні накази командирів в/ч НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_4 на виплату винагороди аналогічних періодів виконання завдань військовослужбовцями.
Крім цього, Солдат ОСОБА_1 , перебував у відпустці з 16.02.2023 по 27.02.2023, але згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 05.03.2023 №319 лікувався по пораненню у період з 09.02.2023 по 28.02.2023. Переплата становить 42 857,14 грн. В аналізі неналежних виплат додаткової винагороди на період воєнного стану за період відпусток (основних та за сімейними обставинами), що надавалися військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 зазначено, що солдату ОСОБА_1 надлишково нараховано виплати з 16.02.2023 по 26.02.2023 (за 11 днів). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 15.02.2023 №46, солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку за сімейними обставинами 16.02.2023. Під час проведення відпуски солдат ОСОБА_1 , у зв`язку з погіршенням стану здоров`я наслідком якого є попереднє поранення був госпіталізований у лікувальний заклад. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 25.02.2023 №56, солдат ОСОБА_1 вибув у Винниківський госпіталь ветеранів війни м. Львів для лікування 24.02.2023. На підставі вищевикладеного встановлено, що солдату ОСОБА_1 надлишково нараховано виплати за лікування у період перебування у відпустці з 16.02.2023 по 23.02.2023 в розмірі 28 571,43 грн. (за 8 днів). Переплата відбулась у зв`язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 . Виплачені кошти підлягають поверненню відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави". Отже, позаплановим аудитом МО України та службовим розслідуванням встановлено, що відповідачу: у період з 16.02.2023 по 23.02.2023 надлишково виплачено грошове забезпечення у сумі 28 571,43 грн. Переплата виникла через одночасне оформлення: перебування у відпустці; перебування на лікуванні, що призвело до подвійного фінансового забезпечення одного й того ж періоду. Таким чином бюджетні кошти були виплачені без достатньої правової підстави.
Позивач вважає, що відповідно до ст. 3, 6 Закону України №160-ІХ, Постанови КМУ №168, Порядку виплати грошового забезпечення №260, ст. 1212 ЦК України, особа зобов`язана повернути майно, набуте без достатньої правової підстави. Незалежно від причин виникнення переплати (у тому числі службової помилки), відсутність правової підстави отримання коштів формує обов`язок їх повернення. Отже, відповідач безпідставно зберіг бюджетні кошти держави.
Позивач також зауважує, що на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07 червня 2025 року № Д-321/78/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), управління НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони (А7381, АДРЕСА_1 ), та, зокрема НОМЕР_10 окремий батальйон територіальної оборони ( НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) переформовано у 125 окрему важку механізовану бригаду, умовне найменування – військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 . На виконання зазначеної директиви проведено організаційні заходи, у результаті яких військова частина НОМЕР_1 стала правонаступником військової частини НОМЕР_4 , набувши усіх прав та обов`язків військової частини НОМЕР_4 .
Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідачем пропущено строк звернення із позовом до суду, оскільки строк звернення до суду для правонаступника починає обчислюватись з того моменту, коли про порушення права дізналась первісна особа, а саме Військова частина НОМЕР_4 дізналась про порушення виплати коштів за результатами проведеного аудиту від 10.10.2024 №526/24. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в спростування доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив. Зазначає, що факт надмірної виплати грошового забезпечення відповідачу встановлено за результатами позапланового аудиту від 10.10.2024 та службового розслідування проведеного військовою частиною НОМЕР_4 , проте остаточно підтверджено після проведення аналізу претензійно-позовної роботи правонаступником – військовою частиною НОМЕР_1 , що оформлено доповіддю начальника юридичної служби від 03.02.2026. Саме з цього моменту позивачу стало відомо про наявність невідшкодованих сум та виникли правові підстави для звернення до суду. Вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 15.03.2022 №6, ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 , на всі види забезпечення з 15.03.2022.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 09.01.2024 №9, позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2024 №3-РС з військової служби у запас, виключено з 09.03.2024 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
На підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 №3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 №116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 №526/24).
За результатами проведеного службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №97 встановлено таке: солдату ОСОБА_1 надлишково нараховано виплати за лікування у період перебування у відпустці з 16.02.2023 по 23.02.2023 в розмірі 28 571,43 грн. (за 8 днів). Переплата відбулась у зв`язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 . Виплачені кошти підлягають поверненню у позовному порядку відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави".
У аудиторському звіті від 10.10.2024 №526/24 5 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено, що солдату що аудитом встановлені подвійні виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану 16-ти військовослужбовцям за аналогічні періоди. Не відшкодовані порушення на суму 364,79 тис. грн, а саме: солд. ОСОБА_1 – 41,87 тис. грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 15.02.2023 №46, солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 діб з 16.02.2023 по 25.02.2023 та додатково 2 доби для проїзду до місця проведення відпустки та назад.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 25.02.2023 №56, солдат ОСОБА_1 вибув у Винниківський госпіталь ветеранів війни м. Львів для лікування з 24.02.2023.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.03.2023 №319 солдата ОСОБА_1 включено до списків військовослужбовців на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168:
- за період з 01.02.2023 по 08.02.2023 безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконання бойових (спеціальних) завдання додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01 лютого по 28 лютого 2023 року (додаток 2 до наказу);
- за період з 09.02.2023 по 28.02.2023 в розмірі 100 000 грн 00 коп. військовослужбовцям в розрахунку на місяць, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) (додаток 5.1 до наказу).
Виплата коштів солдату ОСОБА_1 підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 13.06.2025 про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувача.
З метою стягнення з відповідача безпідставно набуті ним грошові кошти сумі 28 571,43 грн., позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XIІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі частини першої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 12 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця на військовій службі, за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, згідно з пунктом 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).0
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з частинами 1-4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
Відповідно до ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
З матеріалів справи суд встановив, що на підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 №3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 №116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 №526/24).
За результатами проведеного службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №97 встановлено таке: солдату ОСОБА_1 надлишково нараховано виплати за лікування у період перебування у відпустці з 16.02.2023 по 23.02.2023 в розмірі 28 571,43 грн. (за 8 днів). Переплата відбулась у зв`язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 . Виплачені кошти підлягають поверненню у позовному порядку відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави".
Переплата відповідачу виникла через одночасне оформлення перебування у відпустці та перебування на лікуванні, що призвело до подвійного фінансового забезпечення одного й того ж періоду, що підтверджується відомостями додатку 2 та додатку 5.1 до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.03.2023 №319 щодо виплати військовослужбовцям військової частини додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
На момент розгляду справи доказів відшкодування відповідачем у добровільному порядку вартості завданої майнової шкоди не надано, з огляду на що суд робить висновок, що майнова шкода підлягає стягненню в судовому порядку.
Відтак, відповідач без належних правових підстав отримав кошти, у вигляді грошового забезпечення під час дії воєнного стану за період з 16.02.2023 по 23.02.2023 в розмірі 28 571,43 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог
Суд враховує, що на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07 червня 2025 року № Д-321/78/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), управління НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони (А7381, АДРЕСА_1 ), та, зокрема НОМЕР_10 окремий батальйон територіальної оборони ( НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) переформовано у 125 окрему важку механізовану бригаду, умовне найменування – військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 . На виконання зазначеної директиви проведено організаційні заходи, у результаті яких військова частина НОМЕР_1 стала правонаступником військової частини НОМЕР_4 , набувши усіх прав та обов`язків військової частини НОМЕР_4 .
Крім цього, згідно довідки Військової частини НОМЕР_4 від 04.05.2025 №1630/1765, Військова частина НОМЕР_4 з 09.06.2022 вибувши з пункту постійної дислокації повним особовим складом по теперішній час на різних (визначених вищим військовим командуванням) ділянках північного та східного фронту бере безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого та другого ешелонів оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. У зв`язку із вище вказаним, офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу, який 15.01.2025 був призначений тимчасово виконуючим обов`язки помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_4 по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов`язки в районі ведення бойових дій юридичного радника, уповноваженого військового представника у сфері цивільно-військового співробітництва, а також постійного консультанта та формувача справ на списання втраченого військовою частиною військового майна, що фактично займає його постійну службову зайнятість в умовному режимі « 24/7».
Суд враховує поводи позивача про те, що після проведення організаційних заходів, ліквідації та переформування частин, питання претензійно-позовної роботи підлягало повторному аналізу вже правонаступником. Згідно доповіді начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 року, юридичною службою проведено аналіз претензійно-позовної роботи військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_4 , НОМЕР_11 , правонаступником яких визначено військову частину НОМЕР_1 . За результатами аналізу було виявлено судові справи щодо стягнення коштів унаслідок переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, зокрема щодо ОСОБА_1 . Саме з моменту складання зазначеної доповіді, а саме 03.02.2026, військовій частині НОМЕР_1 стало достеменно відомо про необхідність повторного звернення до суду для захисту інтересів держави та відшкодування збитків.
З огляду на те, що особовий склад Військової частини НОМЕР_4 з 09.06.2022 бере безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд робить висновок, що твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду – є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно отримані кошти у сумі 28 571 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 43 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 21.10.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua