Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №320/12094/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Київ № 320/12094/23

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Перепелиця А.М., суддів Колеснікової І.С., Головенка О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі – відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо порушення вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про поступ по публічної інформації», при розгляді запиту ОСОБА_1 від 17.02.2023 у зв`язку з ненаданням запитуваної інформації та не пересиланням його в термін не більше п`яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, та не повідомлення запитувача;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 17.02.2023 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати ОСОБА_1 запитувану інформацію, викладену у запиті, а саме: повідомити чи прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про визначення органу, уповноваженого на видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам начальницького та рядового складу податкової міліції», або коли планується прийняти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що він 17.02.2023 звернувся до Кабінету Міністрів України з інформаційним запитом, однак запитуваної інформації на вказаний запит у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку не отримав. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем заперечено проти позовних вимог, вказавши, що портал електронних звернень, через який позивачем подано свій запит, функціонує лише для розгляду звернень громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не запитів на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

До відзиву відповідачем долучено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в обґрунтування якого зазначено, що розгляд цієї справи має значний суспільний інтерес, оскільки буде розглядатися питання, щодо бездіяльності Урядку та зобов`язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку наведеній позиції щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За правилами частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.

У той же час, пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Як зазначено вище, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023, серед іншого, вирішено здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін судом взято до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, склад учасників справи, внаслідок чого суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення розгляду справи з викликом сторін.

Окрім того, судом враховано практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У даному випадку, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 «Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження» КАС України.

Вказуючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, представник відповідача зазначає про значний суспільний інтерес.

Оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав недостатньо для того, щоб вимагати розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, у справі №520/13014/2020 від 23.06.2021, у справі №460/6542/20 від 22.07.2021, у справі №200/5490/20 від 05.08.2021, у справі №640/23385/20 від 05.10.2021, у справі №640/23517/20 від 07.10.2021, у справі №200/6491/20 від 22.10.2021 та у справі №640/594/20 від 26.05.2022.

У поданому до суду клопотанні не наведено обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору. У контексті критеріїв, визначених частиною третьою статті 257 КАС України, представником позивача не деталізовано тих обставин, фактів, відносин чи наявних матеріалів, які, на його думку, окремо або у сукупності зумовлюють необхідність розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання по суті носить загальний характер.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що не передбачає проведення судового засідання.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 розгляд адміністративної справи №320/12094/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії вирішено здійснювати колегією у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.08.2026 для розгляду адміністративної справи №320/12094/23 визначено колегію суддів у складі: Перепелиця А.М. - головуючий суддя, судді Головенко О.Д., Колеснікова І.С.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 17.02.2023 через портал електронних звернень звернувся до Кабінету Міністрів України з запитом на інформацію в яому просив повідомити чи прийнято постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення органу, уповноваженого на видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам начальницького та рядового складу податкової міліції», або коли планується прийняти.

На вказаний запит відповідачем відповіді надано не було.

Вважаючи дії відповідача щодо порушення вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про поступ по публічної інформації» при розгляді запиту позивача від 17.02.2023 протиправними, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною першою статті 20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з положеннями частини першої статті 22 Закону 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Разом з тим, частиною другою статті 2 Закону №2939-VI передбачено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно з частинами шостою – восьмою статті 5 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі – Закон №393/96-ВР) Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку взаємодії Офісу Президента України, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення належного реагування на звернення, які надходять за допомогою засобів телефонного зв`язку та з використанням Інтернету, затвердженого постановою Кабінету Міністірв України від 27.11.2019 №976, Урядовий контактний центр приймає звернення, здійснює їх реєстрацію, попередній розгляд та передає органам (Офісу) відповідно до компетенції, проводить моніторинг розгляду звернень, надає заявникам необхідні роз`яснення, довідкову інформацію за допомогою засобів телекомунікації, а також відповіді на звернення з питань, що не потребують розгляду органами.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з запитом на публічну інформацію від 17.02.2023 через сервіс «Електронне звернення», посилання на який розміщено на веб-порталі «Урядовий портал», і через який в свою чергу не здійснюється реєстрація запитів на публічну інформацію.

Тобто, з урахуванням положень статті 5 Закону України «Про звернення громадян», портал електронних звернень, через який позивачем подано свій запит, функціонує лише для розгляду звернень громадян, а не запитів на публічну інформацію.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 19 Закону №2939-VI з метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Як встановлено судом, за посиланням https://www.kmu.gov.ua/gromadskosti/dostup-do-publichnoyi-informaciyi, існує окрема процедура для подання запиту на публічну інформацію до Кабінету Міністрів України.

За відповідним посиланням міститься інформація, зокрема, про місце отримання форми для подання запиту на публічну інформацію, а також інформація про поштову та електронну адресу, на яку вказані запити необхідно подавати.

Оскільки запит на публічну інформацію позивача від 17.02.2023 був поданий через сервіс «Електронне звернення», через який не передбачено можливості розгляду запитів на публічну інформацію, а позивача було проінформовано, що для його запиту необхідно звернутися в інший законодавством встановлений спосіб до безпосереднього розпорядника інформації, відповідь, надана позивачу, є вичерпною та такою, що відповідає положенням частини другої статті 2 Закону №2939-VI.

Разом з цим, Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 19 Постанови №10 від 29.09.2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» роз`яснив, що суди під час розгляду справ повинні мати на увазі, що якщо запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України «Про звернення громадян», то в такому разі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації необхідно відмовляти в задоволенні позову з тих підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, яких позивач не поніс.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат – відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Перепелиця А.М.

Судді Колеснікова І.С.

Головенко О.Д.